Ухвала суду № 34424961, 22.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

"22" жовтня 2013 р. Справа № 916/1135/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від скаржника - ОСОБА_1 - за довіреністю,

від позивача - Ганчев І.В. - за довіреністю,

від відповідача - Ованесян В.Г. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 27 травня 2013 року

у справі №916/1135/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СІЛІКАТ ЛТД"

до відповідача Фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю „МАТЕРИК-ІНВЕСТ"

про визнання недійсним договору комісії

В судовому засіданні 08 жовтня 2013 року оголошувалась перерва до 22 жовтня 2013 року.

встановив:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „СІЛІКАТ ЛТД" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фінансової компанії в формі товариства з обмеженою відповідальністю (ФК ТОВ) „МАТЕРИК-ІНВЕСТ" (далі-відповідач) про визнання недійсним договору комісії №К-6-05 від 01.11.2005р., укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 травня 2013 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено у повному обсязі, а саме: визнано недійсним з моменту укладення договір комісії від 01.11.2005 року №К-6-05, укладений між фінансовою компанією в формі товариства з обмеженою відповідальністю „МАТЕРИК-ІНВЕСТ" та відкритим акціонерним товариством „Сілікат" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „СІЛІКАТ ЛТД") про надання посередницьких послуг з продажу цінних паперів (акцій) відкритого акціонерного товариства „Автотранспортне підприємство 15162" у кількості 742119 штук за ціною не нижче 7421,19 грн., а також стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1147 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2013р. у справі №916/1135/13 та припинити провадження у справі. Одночасно скаржником було заявлено клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Судом першої інстанції ну було залучено до участі у справі №916/1135/13 ОСОБА_4, хоча, як стверджував позивач, спірний договір комісії від імені позивача та з перевищенням повноважень було укладено саме ОСОБА_4 Отже, прийнятим рішенням господарський суд вирішив питання про права, свободи та обов'язки скаржника.

Як зазначено в оскарженому рішенні, ОСОБА_4, укладаючи спірний договір, порушив умови Статуту Товариства, оскільки голова правління наділений правом лише очолювати правління та відповідно до ст.ст.47-48 Закону України „Про господарські товариства" не міг самостійно приймати рішення щодо діяльності Товариства, а лише в складі правління.

Однак, такі твердження суду є безпідставними, оскільки відповідно до п.7.3.3. Статуту ВАТ „Сілікат" голова правління укладає будь-які угоди від імені Товариства, окрім договорів, укладених на суму, що перевищує статутний фонд Товариства, на які необхідне затвердження правління. Інших обмежень по компетенції голови правління щодо повноважень на укладення договорів Статутом ВАТ „Сілікат" не встановлено. Тому, як вказує скаржник, ніякої згоди він, як голова правління, не повинен був отримувати від правління взагалі.

Крім того, господарський суд в оскарженому рішенні не зазначив поважність причин, на підставі яких позивачу було поновлено строк пропущеної позовної давності. У матеріалах справи не міститься жодних доказів та підстав, які б обґрунтовували, чому позивач на протязі 8 років не звертався з даним позовом до господарського суду, хоча мав таку можливість. Тобто, у господарського суду не було законних підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.

Господарським судом не повністю досліджені наявні у справі матеріали, зокрема Статут ВАТ „Сілікат", що діяв на час укладання спірного договору комісії №К-6-05, не взято до уваги, що аналогічні позовні вимоги з таким же складом учасників процесу вже були розглянуті в цивільній справі №2-3362/08 Суворовським районним судом м. Одеси.

Відтак, на думку скаржника, у апеляційного господарського суду є всі підстави для скасування оскарженого рішення, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08 липня 2013 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник позивача її не визнав, зазначивши про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Представник скаржника в засіданні суду апеляційної інстанції наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши скаржника та представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 27 травня 2013 року в порядку ст.91 ГПК України.

Скаржник обґрунтував своє право на апеляційне оскарження судового рішення тим, що він є власником акцій, відчужених за спірним договором комісії і визнання цього договору недійсним порушило його права, як власника акцій.

Крім того, скаржник у доповненнях до апеляційної скарги послався на те, що висновок суду про порушення ОСОБА_4 вимог Статуту та норми законодавства при підписанні спірного договору є нічим іншим, як поширенням недостовірної та негативної інформації щодо ОСОБА_4 шляхом розміщення її в мережі Інтернет у вільному доступі в системі реєстру судових рішень.

Як стверджує скаржник, зазначеним вище йому було завдано шкоди у вигляді підриву його авторитету, як керівника, принижено його професійну гідність та пошкоджено його ділову репутацію.

Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.1 ст.91 ГПК України апеляційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав та обов'язків.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

В п.5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про цивільні права та обов'язки ОСОБА_4, як фізичної особи. Скаржник не був стороною у спірних правовідносинах, а перебував у трудових правовідносинах з ВАТ „Сілікат" згідно з контрактом від 27.12.2004р.

Матеріали справи не містять доказів того, що скаржник є власником акцій ВАТ „Автотранспортне підприємство 15162", придбаних за спірним договором комісії, або за іншими договорами.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

В позовній заяві, за якою було прийняте оскаржуване рішення, позивач, як підставу для визнання договору комісії недійсним, вказав перевищення повноважень директором ВАТ „Сілікат" ОСОБА_4 З цієї ж підстави оскаржуваним рішенням договір був визнаний недійсним.

Правовий висновок суду у справі не є поширенням інформації про особу у розумінні норм ст.277 ЦК України.

Відтак, є необґрунтованими та безпідставними посилання ОСОБА_4 у доповненнях до апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції його професійної гідності та ділової репутації шляхом винесення господарським судом Одеської області рішення у справі №916/1135/13 від 27.05.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1. ст.80 ГПК України, оскільки в даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ухвалив:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ліцею припинити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.