Постанова № 34424948, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 914/1123/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич Львівської області, №1918 від 20.09.2013

на рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2013 року, суддя Козак І.Б.

у справі за №914/1123/13

за позовом: комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівська обл.

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал", м. Трускавець, Львівська обл.

про зобов'язання укласти пункти 6., 7.2.3, 7.4.4. та 8.3.2.договору в редакції комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області та стягнення судових витрат

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області до відповідача ТОВ "Трускавецький водоканал" про зобов'язання укласти пункти 6., 7.2.3, 7.4.4. та 8.3.2. договору в редакції комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області та стягнення судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що пункти договору, які запропоновані позивачем суперечать чинному законодавству України, зокрема ст.23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки вказані норми не містять положень щодо можливості припинення надання комунальних послуг у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору щодо оплати наданих виробником комунальних послуг.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність власного джерела водопостачання міста Трускавця, тому висновок суду і твердження відповідача про те, що позивач є виробником послуг для відповідача не відповідає фактичним обставинам справи.

Скаржник покликається на те, що відповідач також надає послуги водо забезпечення юридичним особам для здійснення власної господарської діяльності.

Скаржник також зазначає про те, що посилання суду на ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка встановлює дозвіл на перерви при наданні комунальних послуг та не містить положень щодо можливості припинення надання комунальних послуг у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору щодо оплати наданих виробником комунальних послуг є порушенням матеріального права, оскільки можливість припинення надання комунальних послуг міститься в інших нормативних актах, зокрема в п.2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що у липні 2008 року Трускавецька-міська санітарно-епідеміологічна станція заборонила експлуатацію водосховища міста Трускавця, відтак джерело не використовується навіть як додаткове. Разом з тим, відповідач зазначає, що ТОВ «Трускавецький водоканал» закуповує такі послуги не для власних потреб, а як виконавець комунальних послуг, розподіляє їх для своїх споживачів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 лютого 2013 року позивач листом №303 звернувся до відповідача з проектом договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення для розгляду та підписання (належним чином завірена копія листа долучена до матеріалів справи).

Листом від 21.02.2013 року вих. №125 ТзОВ «Трускавецький водоканал» надіслано позивачу підписаний примірник договору з протоколом розбіжностей.

За приписами п. 5. ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно п. 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Так, у протоколі розбіжностей відповідач не визнає права позивача на обмеження (припинення водопостачання) та припинення приймання стічних вод, не погодивши пункти 6.; 7.2.З.; 7.4.4.; 8.3.2 надісланого для розгляду і підписання проекту договору. Відмову від підписання вказаних пунктів договору відповідач мотивує їх невідповідністю вимогам статті 16-1 Закону України від 10.01.2002 року №2918-ІІІ «Про питну воду і питне водопостачання» та Постанови КМУ від 08.02.2006 року №119 «Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні», оскільки відповідач надає послуги з постачання холодної води і водовідведення населенню міста Трускавець Львівської області, а відтак, позивач не має права припиняти подачу води і відвід стічних вод позивачу.

Протоколом розбіжностей до договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013 року відповідач не погодив пункти 6., 7.4.4. та 8.3.2. договору, вилучив їх з договору. Окрім того, відповідач виклав пункт 7.2.3. в наступній редакції: 7.2.3. «Забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників Виконавця до приладу обліку в камері РЧВ с. Доброгостів та запірної арматури в точках розмежування балансової належності і контролю за рівнем споживання питної води».

Відтак, договір, за виключенням пунктів 6, 7.2.3., 7.7.5., 8.3.2., набрав чинності 31.01.2013 року.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Предметом договору, який містить спірні пункти є надання позивачем (виконавцем) послуг відповідачу (споживачу) послуг з постачання холодної води та водовідведення.

Договір між позивачем та відповідачем укладається на основі типового договору, який затверджено постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення). Пункт 1 цих Правил зазначає, що Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою.

Зважаючи на те, що ТОВ «Трускавецький водоканал» отримує послугу з постачання холодної води не для задоволення власних потреб, а для надання аналогічних послуг жителям міста Трускавця (з'ясовано апеляційним судом у судовому засіданні та не заперечується сторонами), тому і позивач і відповідач здійснюють господарську діяльність із забезпечення населення міста Трускавця комунальними послугами - з водопостачання та водовідведення. Отже, відповідач є виконавцем послуги з водовідведення для споживачів міста Трускавця.

Розбіжності, які пропонує позивач викласти в договорі, надають останньому право на обмеження (припинення водопостачання) та припинення приймання стічних вод; у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні; забезпечувати безперешкодний доступ для виконання обмеження споживання відповідно до ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Згідно статті шостої Закону України від 10.01.2002 року №2918-ІІІ «Про питну воду і питне водопостачання» державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципі гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб.

Нормами статті 16-1 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» встановлено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання. Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення). Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 року №119 встановлено, що цей порядок визначає механізм обмеження питного водопостачання для споживачів (крім населення), які не внесли в установлені строки або внесли не в повному обсязі плату за використану ними питну воду (далі - споживачі), до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води (далі - обмеження) з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС. До переліку включаються споживачі, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.

Перелік затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями на один календарний рік і на 1 січня поточного року доводиться до підприємств питного водопостачання

Як вбачається з матеріалів справи, доказів включення відповідача до переліку споживачів, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні та мінімального рівня обмеження постачання сторонами суду не заявлено та не подано. Відтак, положення які надають право обмежувати постачання води до рівня екологічної броні не можуть бути включені в умови договору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 передбачено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 3 вказаних Правил встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» виробником комунальних послуг є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Нормами статті 3 вказаного Закону передбачено, предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вказана стаття не містить положень щодо можливості припинення надання комунальних послуг у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору щодо оплати наданих виробником комунальних послуг, тому такі положення не можуть бути включені до договору, оскільки останні суперечать чинному законодавству.

Доводи скаржника про наявність у відповідача власного джерела водопостачання міста Трускавця спростовуються постановою Державної санітарно-епідеміологічної служби України про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №76/01 від 23.07.2008 року, якою заборонено експлуатацію водоочисних споруд «Трускавецького водоканалу» з водозабором на питному водосховищі р.Воротище.

Щодо доводів скаржника про те, що можливість припинення надання комунальних послуг міститься в інших нормативних актах, зокрема в п.2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами пункту 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за №403/6691 передбачено право позивача, серед іншого, відключати підприємства від мереж водопроводу та каналізації після письмового попередження у разі відсутності договору або ухиленні від укладання або продовження (переукладення) договору; несплати або несвоєчасної оплати послуг водовідведення; невиконання підприємствами умов договору, цих Правил та заходів з нормалізації якості та режиму скиду стічних вод; а також негайно після усного попередження у разі загрози виходу з ладу мереж або споруд каналізації, порушення технологічного режиму роботи очисних споруд. При цьому за збитки підприємств - порушників водоканал відповідальності не несе.

Згідно з пунктом 1.2. Правил, вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

З аналізу вказаних положень вбачається, що вказані Правила надають водоканалу відключати від мережі водопроводу та каналізації тільки підприємства - споживачів таких послуг. Оскільки, як було встановлено судом, відповідач є виконавцем послуг, то на населення таке право водоканалу на відключення від мережі водопроводу та каналізації не поширюється.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги КП «Дрогобичволдоканал», витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2013 року в справі №914/1123/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області №1918 від 20.09.2013 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Г.Г.Якімець

Повний текст постанови

виготовлено 28.10.2013р.