Постанова № 34424941, 23.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 926/69-б/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-А (вих. № 488/24-12-10-012 від 25.09.2013 року)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 року

у справі № 926/69-б/13-г

за заявою: прокурора Садгірського району м. Чернівці в особі Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області, м. Чернівці

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина", м. Чернівці (код ЄДРПОУ 31229594)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від заявника (ДПІ у м.Чернівці) - Ніщук І.В. - представник за довіреністю;

від боржника - не з'явився;

розпорядник майна - не з'явився;

прокурор - Макогін Ю.І.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

19.09.2013 року Господарським судом Чернівецької області винесена ухвала у справі № 926/69-б/13-г (с.Дутка В.В.) за заявою прокурора Садгірського району м. Чернівці в особі Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина", про визнання банкрутом, у відповідності до якої визнано частково поточні вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління міндоходів України у Чернівецькій області до банкрута у сумі 2 191 504,00 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу; у визнанні грошових вимог кредитора до боржника у сумі 886 540,03 грн. відмовлено; судові витрати у розмірі 1147,00 грн. на користь державного бюджету України погашати в першу чергу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Державна податкова інспекція у місті Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області подала апеляційну скаргу (вих. № 488/24-12-10-012 від 25.09.2013 року), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 року у справі № 926/69-б/13-г в частині відмови у задоволенні поточних вимог до боржника та винести нове рішення, яким задоволити апеляційну скаргу та визнати поточні вимоги ДПІ у м. Чернівцях до боржника на суму 886 540,03 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при визнанні конкурсних кредиторських вимог ДПІ у м. Чернівці до боржника, згідно ухвали суду від 09.04.2013 року у справі № 926/69-б/13-г, відмовлено у задоволенні вимог, зокрема, щодо стягнення пені та штрафних санкцій аргументовуючи це тим, що заявлена сума не підлягає визнанню, оскільки є поточною вимогою до боржника, бо термін її сплати настав після порушення провадження у справі про банкрутство. А відтак, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали неправомірно відмовив у визнанні вказаних вимог поточними та відмовив у їх визнанні чим фактично заперечив свої висновки викладені в ухвалі суду від 09.04.2013 року.

07.10.2013 року автоматизованою системою КП "Документообіг господарських судів" справу за № 926/69-б/13-г розподілено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 926/69-б/13-г введено суддів Кузь В.Л., Малех І.Б.

10.10.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.10.2013 року.

У судовому засіданні 23.10.2013 року скаржник та прокуратура участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили частково скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, пояснень по суті апеляційної скарги не надали, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

З урахуванням вимог статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду колегія суддів звертаючи увагу на належне повідомлення сторін та учасників провадження у справі про банкрутство про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомлення ними причин неявки в судове засідання та відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, зважаючи на достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відтак, колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 року у справі № 926/69-б/13-г залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, пeреважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

16.01.2013 року ухвалою господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Буковина" на підставі ст. ст. 6, 7 ,11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду від 06.06.2013 року боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Відтак, у даному випадку застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.2013 року до господарського суду Чернівецької області звернулася з заявою про визнання поточних вимог ДПІ у м. Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області, відповідно до якої просило визнати поточні вимоги до боржника у сумі 3 078 044,3 грн., в тому числі 960 047,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, 1 395 658,98 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, 36 348,9 грн. податкового зобов'язання орендної плати за землю, 33 083,02 грн. штрафних санкцій та 652 906,38 грн. пені.

Вказану заборгованість скаржник підтверджує розрахунком заборгованості та декларацією № 9084778894 від 16.01.2013 року термін сплати 30.01.2013 року; копією податкового повідомлення рішення № 00000801152 від 14.01.2013 року; декларацією № 9007536249 від 18.02.2013 року термін сплати 02.03.2013 року; декларацією № 9014001876 від 18.03.2013 року термін сплати 30.03.2013 року; декларацією № 9020110194 від 13.04.2013 року термін сплати 30.04.2013 року; копією податкового повідомлення рішення № 0001332220 від 18.04.2013 року; декларацією № 9028555731 від 17.05.2013 року термін сплати 30.05.2013 року; декларацією № 9035622199 від 17.06.2013 року термін сплати 30.06.2013 року; декларацією № 9043373225 від 18.07.2013 року термін сплати 30.07.2013 року; декларацією № 9086774329 від 07.02.2013 року; копією податкового повідомлення рішення № 0001332220 від 18.04.2013 року; декларацією № 9006553281 від 14.02.2013 року термін сплати 30.07.2013 року.

На виконання вимог ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими ліквідатор подав відзив на заяву про визнання поточних грошових вимог на суму 3 078 044,03 грн. (вих. № 6 від 02.09.2013 року).

Із поданого відзиву вбачається, що ліквідатором заявлені вимоги визнаються частково, зокрема, у сумі 1 128 857,00 грн. (податок на прибуток) та у сумі 36 348,90 грн. (орендна плата за землю), разом на загальну суму 1 165 205,90 грн. Вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та штрафні санкції нараховані під час дії мораторію у справі про банкрутство ліквідатором не визнаються.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Так, 04.07.2013 року в газеті "Голос України" № 121 опубліковане оголошення про визнання боржника банкрутом, у зв'язку з чим скаржником дотримано встановлений законом двох місячний строк.

З огляду на вказані норми закону колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції зазначає, що задоволенню підлягають вимоги кредитора, які виникли з моменту порушення провадження у справі про банкрутство до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, зокрема вимоги щодо сплати податку на додану вартість у розмірі 1 231 457,00 грн., які виникли на підставі декларації № 9084778894 від 16.01.2013 року, декларації № 90007536249 від 18.02.2013 року, декларації № 9014001876 від 18.03.2013 року, декларації № 9020110194 від 13.04.2013 року, податкового повідомлення рішення № 0001332220 від 18.04.2013 року (за виключенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 25 650,00 грн.), декларації № 9028555731 від 17.05.2013 року, а також щодо сплати податку на прибуток у сумі 960 047,00 грн., які виникли на підставі декларації № 9086774329 від 07.02.2013 року та податкового повідомлення рішення № 0001332220 від 18.04.2013 року (за виключенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 6733,25 грн.).

Згідно ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відтак, не підлягають визнанню вимоги кредитора, які винили після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки закон не передбачає виникнення нових податкових зобов'язань у банкрута під час проведення процедури ліквідації, тобто після 06.06.2013 року. Зокрема із вказаних підстав не підлягають визнанню вимоги в частині заборгованості зі сплати податку на додану вартість, які виникли на підставі декларації № 9035622199 від 17.06.2013 року, декларації № 9043373255 від 18.07.2013 року та зі сплати орендної плати за землю, які виникли на підставі декларації № 9006553281 від 14.02.2013 року (термін сплати 30.07.2013 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що конкурсні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, у зв'язку з чим вважає необґрунтованими вимоги кредитора щодо визнання поточними вимогами пені у сумі 650 085,88 грн., оскільки така нарахована у період з 18.05.2011 року по 16.01.2013 року, тобто до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

Щодо відмови в задоволенні штрафних санкцій та пені нарахованої скаржником в період з 16.01.2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч.1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зазначених вимог.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України вважає, що ухвалу Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/69-б/13-г від 19.09.2013 року слід залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління міндоходів у Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-А (вих. № 488/24-12-10-012 від 25.09.2013 року) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2013 року у справі № 926/69-б/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.10.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.