Постанова № 34424911, 22.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 914/2159/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Данко Л.С.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", № 246 від 15.08.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року

у справі № 914/2159/13

за позовом: публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

про стягнення 1 033 909, 91 грн.

За участю представників:

від позивача: Вертас М.М. - представник (довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Згідно з ухвалою від 23.08.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г., розгляд справи призначено на 24.09.13р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.13р. у зв'язку з перебуванням суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду справи замість суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г. введено суддів Данко Л.С. та Зварич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі №914/2159/13 (суддя Ділай У.І.) уточнені позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" на користь ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" 620 527,06 грн. заборгованості по кредиту, 342 398,20 грн. - заборгованості по процентах, 70 984,65 грн. - пені за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р., всього - 1 033 909,91 грн., та 20 678,20 судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 78, 75, 82-84 ГПК України. При вирішенні спору, суд виходив з того, що уклавши 02.07.2012р. договір про порядок виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором №3 від 16.01.2008р., відповідач визнав наявність боргу по тілу кредиту в сумі 620 527,06 грн. та по процентах в сумі 342 398,20 грн. та зобов'язався сплатити банку кредитну заборгованість в термін до 31.12.2012р. Однак, свої зобов'язання за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року відповідач не виконав, а тому, виходячи з положень Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту 620 527,06 грн. та по процентах в сумі 342 398,20 грн. за користування кредитом є правомірними. Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 70 984,65 грн. за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р., місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що пеня в сумі 70 984,65 грн. за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. нарахована правомірно на підставі п.4.3 кредитного договору №3. Крім того, суд дійшов висновку, що позовну давність на нарахування пені, про застосування якої заявляв відповідач, не пропущено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення пені, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, у стягненні 70 984,65 грн. пені відмовити. Скаржник вказує, що за договором від 02.07.2012 року про порядок виконання кредитних зобов'язань ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" взяло на себе зобов'язання сплатити до 31 грудня 2012 року борг по тілу кредиту в сумі 620 527,06 грн. та борг по відсотках в сумі 340 375,11грн., який існував станом на 02.07.2012 р. Цей борг виник не з 01.01.2013р., а виник після спливу строку повернення кредиту та строку сплати процентів, встановлених кредитним договором. Відтак, посилаючись на п.4.1 та п. 4.3 кредитного договору, ст.232 ГК України, вважає неправомірним нарахування пені за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р.На думку апелянта, місцевим господарським судом неправильно визначено початок порушення зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та відсотків, відповідно неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності. Стверджує, що аргументи відповідача щодо застосування позовної давності відносно пені місцевий суд відхилив без жодної мотивації.

Позивач у відзиві (05-04/5650/13 від 23.09.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що Договором про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012 року продовжено кінцевий термін погашення всієї суми кредиту та відсотків до 31.12.2012р., тому нарахування пені за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р.є правомірним

Скаржник в судове засідання не з'явився , хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві, просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи апеляційний суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.01.2008р. Закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів", правонаступником якого є ПАТ АКБ "Львів"( далі- Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" укладено Кредитний договір №3, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 1 111 000,00 грн. для придбання баштового крану R 54/16. Плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 17,5 % річних.

Термін погашення кредиту згідно графіку, але не пізніше 15.01.2010 р. (п. 1.8. Договору).

Відповідно до п.3.2.6 Кредитного договору №3 від 16.01.2008р., відповідач зобов'язався своєчасно, в терміни, визначені кредитним договором, повернути банку кредит та плату (відсотки, комісії) за користування ним.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця за період з першого до останнього дня поточного місяця на суму фактичної заборгованості за кожен календарний день користування кредитом, з розрахунку річної процентної ставки, виходячи з фактичної календарної кількості днів у році. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником самостійно щомісячно в термін до останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані.

Пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне погашення кредиту або його частини, плати за користування кредитом або її частини, банк має право нарахувати, а позичальник в такому випадку, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відшкодовує банку завдані таким невиконанням збитки в повному обсязі. Наступний день після встановленої дати погашення кредиту (його частини), відсотків рахується першим після прострочки.

В Додатку №1 до Кредитного договору №3 від 16.01.2008р. сторонами погоджено графік погашення кредиту, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється щомісячно з 28.02.2008р по 15.01.2010р.у визначених цим графіком сумах.

07.07.2008р. Банком та Позичальником укладено Додаток №2 до Кредитного договору №3 від 16.01.2008р., яким з 15 липня 2008 року встановлено плату за користування кредитом в розмірі 20 % річних.

07.10.2008 року сторони уклали Додаток №3 до Кредитного договору №3 від 16.01.2008р, відповідно до п.1. якого Додаток №1 від 16 січня 2008року ( графік погашення кредиту) до кредитного договору №3 від 16 січня 2008 року втратив чинність за згодою сторін.

Згідно з Додатком №4 до Кредитного договору №3 від 16.01.2008р, укладеним 15.01.2010р., термін погашення кредиту встановлено не пізніше 16 січня 2011року.

На виконання умов кредитного договору №3 від 16.01.2008р. позивач надав відповідачу кредит в сумі 1 111 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № ТR.74666.1 від 16.01.2008р.

Однак, у встановлений договором строк - 16.01.2011р.- відповідач кредит не повернув, процентів за користування кредитом не сплатив.

Договором про порядок виконання кредитних зобов'язань від 02.07.2012р., укладеним сторонами, підтверджено, що заборгованість відповідача за кредитним договором №3 від 16.01.2008р. станом 02.07.2012р. становить 960 902,17 грн., з яких: 620 527,06 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 340 375,11 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Названим договором сторони погодили, що цю заборгованість боржник зобов'язується сплатити до 31.12.2012р. Крім того, в п. 2.1 погодили нарахування з 02.07.2012р. процентів в розмірі 1 % річних на суму боргу по кредиту.

В пункті 4 Договору сторони ствердили, що цей договір не є окремим, новим зобов'язанням, а укладений на врегулювання погашення заборгованості за кредитним договором №03 від 16.01.2008р. Договори (угоди) укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №03 від 16.01.2008р., зберігають свою чинність.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №3 від 16.01.2008 року, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, між Банком та Позичальником були укладені Договори застави майнових прав від 16.01.2008р. прав №16/01/2008-3/1 та №16/01/2008-3/2, Договір застави рухомого майна від 26.02.2008р.

Відповідач умов Договору від 02 липня 2012 року не виконав, заборгованості в термін до 31.12.2012 року не сплатив.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві банк просив стягнути з відповідача 1 035 194,83 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 620 527 грн. 06 коп.; заборгованість по процентах - 342 398 грн. 20 коп., пеню в сумі 72 269 грн. 57 коп. за період 29.11.2012р. по 30.05.2013р., яку позивач нарахував на підставі умов п. 4.3 кредитного договору, у зв'язку із несвоєчасним погашенням кредиту та відсотків за його використання. ( розрахунок пені на а.с.11).

В заяві № 417/0-12 від 10.07.2013 р.( а.с.54-55) про уточнення до позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1 033 909,91 грн. боргу, з яких 620 527,06 грн. - це заборгованість по кредиту, 342 398,20 грн. - заборгованість по процентах, 70 984,65 грн. - пеня за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р.( розрахунок пені в матеріалах справи, а.с. 58).

Предметом розгляду в суді першої інстанції були уточнені позовні вимоги.

В заяві від 16.07.13р (вх.27947/13 від 16.07.13р.) відповідач просив суд відповідно до ст.267 ЦК застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені ( а.с.62).

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно визначення ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору №3 від16.01.2008р. банк надав відповідачу кредит в сумі 1 111 000,00 грн., який за умовами договору мав бути повернений не пізніше 16 січня 2011року. За користування кредитом відповідач мав сплачувати щомісячно проценти в розмірі 20% річних в термін до останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані.

У встановлений кредитним договором строк (не пізніше 16 січня 2011р.) відповідач не виконав своїх зобов'язань, його заборгованість станом 02.07.2012р. становила 960 902,17 грн., з яких: 620 527,06 грн. - заборгованість по поверненню основної суми кредиту та 340 375,11 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Водночас, в договорі від 02.07.2012р. відповідач визнав названу заборгованість та зобов'язався її сплатити до 31.12.12р., а також зобов'язався сплати з 02.07.2012р. проценти в розмірі 1% річних від суми заборгованості по кредиту, проте не сплатив. На підставі вищевказаних норм законодавства, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 620 527,06 грн. заборгованості по кредиту та 342 398,20 грн. - заборгованості по відсотках.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 70 984,65 грн. пені за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. за прострочення повернення кредиту та відсотків з огляду на наступне.

Згідно з частиною 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами кредитного договору №3 встановлено строк повернення кредиту - не пізніше 16.01.2011 року та строк сплати процентів за користування кредитом - щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані. Інших строків повернення кредиту та сплати процентів сторонами не встановлено За порушення цих строків пунктом 4.3 кредитного договору передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожний прострочений день. Крім того, в цьому ж пункті вказано, що першим днем прострочення є наступний день після встановленої дати погашення кредиту та відсотків, що відповідає нормам чинного законодавства.

Тобто, першим днем прострочення сплати кредиту є 17.01.2011р, а першим днем прострочення сплати процентів - є перший день наступного місяця, після місяця, за який нараховані проценти.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором №3 у відповідача виникла заборгованість по кредиту в сумі 620 527,06 грн. станом на 17.01.2011р.. Заборгованість по процентах в сумі 340 375,11 грн. виникла станом на 01.07.2012р. Вона складається із заборгованості по процентах за окремі місяці ( до 01.07.2012р.)

Відтак, в силу вимог ч. 6.ст.232 ГК та умов кредитного договору №3 нарахування пені на заборгованість по тілу кредиту в сумі 620 527,06 грн. - припиняється 16.07.11р, а на заборгованість по процентах в сумі 340 375,11 грн. - припиняється через 6 місяців, виходячи із заборгованості за кожен конкретний місяць. А саме, нарахування пені за несплату процентів за червень 2012р.припиняється 31.12.2012р.( за інші місяці, що передують червню 2012р, нарахування пені відповідно припиняється раніше).

Як вбачається зі змісту договору від 02.07.2012 року, в цьому договорі сторони не встановили новий термін погашення кредиту, а визначити суму заборгованості по кредиту та процентах за кредитним договором №3 станом на 02.07.2012р. та встановили строк погашення цього боргу до 31.12.12р. В цьому договорі не вказано, що він є додатком чи невід'ємною частиною кредитного договору №3. З його змісту випливає, що цей договір не є угодою про внесення змін до кредитного договору №3, а є угодою сторін про відстрочення сплати заборгованості за кредитним договором №3.

В силу ст.547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В договорі від 02.07.2012р. сторони не передбачили нарахування штрафних санкцій за невиконання його умов.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд вважає, що нарахування пені за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р. є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства , оскільки кредитним договором №3 не передбачено нарахування пені за більш тривалий термін, ніж передбачено ч.6 ст. 232 ГК, а договором від 02.07.2012р. нарахування пені взагалі не передбачено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідно кореспондується із положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України (постанови від 04.12.2012 року № 17/034-11, від 11.12.2012 року № 10/065-11, від 11.12.2012 року № 15/046-11, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року № 01-06/85/2013).

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 70 984,65 грн. пені за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р. належить відмовити за безпідставністю.

З огляду на безпідставність нарахування пені за вказаний період, відтак, безпідставність вимог в частині стягнення пені, апеляційний суд вважає, що заява відповідача щодо застосування позовної давності стосовно пені не може братися до уваги.

Щодо посилань апелянта на те, що в поданому позивачем розрахунку не наведено суми погашеного відповідачем кредиту, колегія суддів зазначає, що в розрахунку заборгованості (а.с.56-57) у колонці № 7 "Погашення суми кредиту" зазначено усі суми платежів, здійснених відповідачем на погашення кредиту. Щодо процентів в розмірі 275 581 грн. 99 коп. , то як вбачається з розрахунку, доданого до відзиву на апеляційну скаргу, вони нараховані за період з 13.04.2010 року по 01.07.2012 року.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення пені, тому в цій частині рішення належить скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити у стягненні пені. Судовий збір покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, ЗУ «Про судовий збір»,Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 року у справі №914/2159/13 в частині стягнення пені в сумі 70984,65 грн. та 20 678,20грн.судового збору скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

У стягненні 70 984,65 грн. пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія "Лізинговий дім", ідент.код 31730064, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", ідент. код 09801546, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул..Сербська,1, - 19 258,50 судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" ідент. код 09801546, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул..Сербська,1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" ідент. код 31730064, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, - 860,20 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 28.10.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Зварич О.В.