Постанова № 34424902, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11636/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 18.09.2013 року № 1879 державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року

у справі № 910/11636/13 ( суддя - Ярмак О.М.),

за позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про стягнення 35 038, 46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Плакушко О.С. - дов. № 09/38 від 14.10.2013 року,

відповідача: Спахова О.Ю. - дов. № 6 від 08.01.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 року державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт» (позивач у справі) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (відповідач у справі) про стягнення 35 038, 46 грн., з яких 32 725,58 грн. страхового відшкодування та 2 312,88 грн. пені за період з 23.12.2012 року по 12.06.2013 року (а. с. 4-8).

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач частково сплатив страхове відшкодування в сумі 17 274, 42 грн., однак, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинен відшкодувати страхове відшкодування в межах встановленого ліміту в розмірі понесених витрат на відновлення ТЗ, відтак просить стягнути 32 725, 58 грн. несплаченого страхового відшкодування, а також 2 312,88 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання у виплаті такого відшкодування .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/11636/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що страховик, в порушення вимог п.30.1. ст.30 , п.36.2 ст.36 вищезазначеного Закону не погодив з позивачем розмір страхового відшкодування та визнав автомобіль фізично знищеним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційну скаргу державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.10.2013 року.

В судовому засіданні 21.10.2013 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання до суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

14.09.2012 року на перехресті вулиць Стеценка та Саратовська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ, який є державною власністю та знаходиться на балансі позивача та автомобіля марки автомобіля «БМВ», державний номер АА 2141 НЕ, під керуванням Скиби А.С., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2012р. у справі № 3/2610/78772012 (а.с.13), гр. Скибу Андрія Сергійовича визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

Як вбачається з представленого в матеріалах справи Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6478978 від 11.05.2012 року (а.с.51), цивільно-правова відповідальність Скиби А.С., винного у вчиненні ДТП, застрахована у публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (відповідач у справі). Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн. Полісом встановлено франшизу в сумі 510, 00 грн.

17.09.2012 року позивач повідомив (вх. № 3998) відповідача як страховика винної особи в ДТП, про страховий випадок (а.с.12).

24.09.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.14).

Відповідно до висновку № 8692/12-54 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.10.2012 року, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с.21-24), розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ склав 83 910, 45 грн.

01.11.2012 року позивач державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт» уклав договір № 167-Р на здійснення технічного обслуговування і ремонту автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ (а.с.41-42). Вартість ремонту автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ склав 49 930 грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної ціни на ремонт ТЗ, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2013 року № ДО-0003869 та рахунком-фактурою від 18.10.2012 року № ДО-0003869 (а.с.43-45).

Як вбачається із представленої в матеріалах справи копії платіжного доручення № 176 від 23.01.2013 року (а.с.46), позивач оплатив вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ в сумі 49 930, 00 грн.

14.11.2012 року відповідач перерахував на рахунок позивача страхове відшкодування в сумі 17 274, 42 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 121 (а.с.92).

Листом від 15.11.2012 року № 2235 (а.с.16) позивач просив відповідача сплатити страхове відшкодування в повному обсязі, а саме в сумі 50 000 грн., також просив повідомити та підтвердити доказами, на якій підставі відповідачем прийнято рішення про саме такий розмір страхового відшкодування та надати розрахунок розміру страхового відшкодування за даним страховим випадком.

У відповіді № 8513 від 27.11.2012 року (а.с.17) відповідач зазначив, що відповідно до звіту ТОВ «Естімейт Плюс» № 1307 від 28.09.2012 року, складеного на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 111 634,21 грн., при цьому ринкова вартість автомобіля складає 100 336,50 грн., що дає підстави вважати вказаний транспортний засіб фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим (а.с.55-60).

Позивач, не погодився з частковою сплатою страхового відшкодування та визнанням автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ фізично знищеним та у відповідності п. 36.7. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 32 725, 58 грн. з розрахунку 50 000 грн. - 17 274, 42 грн. = 32 725, 58 грн., а також 2 312, 88 грн. пені за прострочку виплати страхового відшкодування у відповідності до п.36.5. ст.36 Закону.

Відповідач позов не визнає, в судовому засіданні, у відзиві на позов, у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що витрати на ремонт транспортного засобу є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на ремонт перевищують вартість ТЗ визначену на час ДТП, а відтак у даному випадку має місце фізичне знищення ТЗ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ремонт пошкодженого транспортного засобу «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ перевищив його вартість до ДТП, що є підставою для визнання транспортного засобу фізично знищеним, крім того, у заяві про виплату страхового відшкодування від 24.09.2012 року позивач не вказав розміру майнової шкоди та не зазначив відомостей на підтвердження понесеної шкоди.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок помилковим, враховуючи наступне.

Правовідносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року із послідуючими змінами та доповненнями, який спрямований як на створення ринку страхових послуг, так і на посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Закон визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій - страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів.

У відповідності до ст.ст. 4, 5, 6, 20 Закону предметом страхування є майнові інтереси страхувальника пов'язані, в тому числі, з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору, укладеного між страхувальником та страховиком, в обов'язки останнього входить вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику при настанні страхового випадку.

Статтями 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 30.1 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 36.2. ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на момент ДТП, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Однак, в порушення п.36.2. ст.36 Закону, відповідач не узгодив з позивачем суму страхового відшкодування, виплатив останньому 17 274,42 грн., розрахувавши страхове відшкодування як різницю між вартістю ТЗ до і після ДТП.

Крім того, відповідач визнав автомобіль «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ фізично знищеним, що суперечить нормам п.30.1. ст.30 Закону, оскільки автомобіль «Тойота» відремонтований, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме, договором № 167-Р від 01.11.2012 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2013 року № ДО-0003869, рахунком-фактурою від 18.10.2012 року № ДО-0003869, платіжним дорученням № 176 від 23.01.2013 року, відповідно до яких вартість ремонту склала всього 49 930, 00 грн.

У відповідності до приписів наказу Мінюсту та ФДМ України № 142/5/2092 відновлювальний ремонт це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. При цьому відповідно до умов договору страхування, розмір завданих збитків визначається на підставі документа про витрати на компенсацію завданих збитків.

Відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, відповідач є відповідальною особою за збитки завдані власнику автомобіля «Тойота», державний номер ВЕ 3680 АХ в межах передбачених договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (поліс № АВ/6478978 від 11.05.2012 року), відтак власник пошкодженого ТЗ, як потерпіла особа, має право вимоги відшкодування виплачених ним (позивачем) фактичних сум (в межах встановленого ліміту за мінусом франшизи) до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011року (справа № 48/562), від 07.11.2011 року (справа № 48/562), від 26.09.2012 року (справа №4/17-3520-2011), які згідно ч. 3 ст. 82 ГПК України є обов'язковими до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 32 725, 58 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 2 312,88 грн. пені за період з 23.12.2012 року по 12.06.2013 року.

Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до 36.5. ст.36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відтак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 23.12.2012 року по 12.06.2013 року в сумі 2 312,88 грн..

За таких обставин апеляційна скарга Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/11636/13 скасуванню, як таке, що прийнято за неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді І інстанції та в апеляційній інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/11636/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року у справі № 910/11636/13 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) страхове відшкодування у сумі 32 725 (тридцять дві тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 58 коп., пеню в сумі 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 88 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 910/11636/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.