Постанова № 34424883, 23.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8851/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

при секретарі Цурановій І.А.

за участю представників:

від позивача: Ігнатова Д.О. - представник за дов. б/н від 01.04.2013р.;

від відповідача: Соковець І.О. - представник за дов. №4/2013 від 03.01.2013р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас"

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.06.2013р. (дата підписання - 01.07.2013р.)

у справі №910/8851/13 (суддя - Бондаренко Г.П. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас"

до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна в Донецькій області

про стягнення 208 878,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 208 878,86 грн. збитків, пов'язаних з витратами позивача у зв'язку з бездіяльністю Міністерства палива та вугільної промисловості України (далі - Міністерство, відповідач) по своєчасному прийняттю ним до сфери свого управління державного майна, орендованого ТОВ «Союзпромінвестдонбас» за укладеним із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області Договором оренди №4/2006 від 10.11.2006р. цілісного майнового комплексу «Шахта «Східна» (далі - ЦМК), після припинення внаслідок розірвання судом договору оренди ЦМК.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що Міністерство, усупереч закону, не вчиняє організаційно-правових дій, спрямованих на прийняття від орендаря ЦМК, внаслідок чого орендар не може належним чином передати державне майно орендодавцю і тим припинити свої договірні зобов'язання перед ним.

Як вказував позивач, на виконання зобов'язань по утриманню орендованого майна у належному стані, ним 28.02.2011р. із ТОВ «Ф.О.Р.Т.» укладений Договір на фізичну охорону вказаного об'єкта за №28/02-2 і понесені витрати на охорону в період з липня 2012р. по лютий 2013р. у розмірі 139 968,00 грн. Крім того, орендар уклав із Шахтарською районною державною адміністрацією Договір оренди землі, на якій розташований цілісний майновий комплекс, від 17.10.2008р., витрати за яким в період з серпня 2012р. по березень 2013р. склали 68 910,86 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/8851/13.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність законних підстав для задоволення заявлених Товариством вимог. За оцінкою відповідача, витрати на охорону об'єкта були здійснені позивачем на виконання покладеного на нього Договором та законом обов'язку зі збереження орендованого майна, тому ці витрати відшкодуванню не підлягали. До того ж, відповідач вказував, що затягування процесу повернення майна до державної власності відбулося не з вини Міністерства, а внаслідок того, що ні орендарем, ні орендодавцем не було складено акту інвентаризації, відомості якого відповідали би дійсносні, адже до поданого орендодавцем Акту інвентаризації основних засобів були включені, зокрема, основні засоби, які перебували у непридатному для використання стані і не підлягали експлуатації. Між тим, вказані основні засоби за умовами Договору передавалися позивачу на реконструкцію за умови, що вона буде здійснена протягом п'яти років оренди за власні кошти останнього без компенсації. Однак, така реконструкція позивачем проведена не була, в той час як залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення основних засобів у розмірі 44 682,83 грн., передані Товариству, станом на 31.07.2011р. дорівнював нулю, що, на думку відповідача, свідчило про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та неможливість прийняття до державної власності майна, оціночна вартість якого не відповідала дійсності.

Водночас, відповідач просив господарський суд залучити до участі у справі у якості третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, яке виступало орендодавцем за укладеним із позивачем Договором.

У процесі судового розгляду справи за клопотанням відповідача до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Третя особа участі у судовому засіданні господарського суду не взяла, письмового відзиву на позовну заяву суду не направила.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8851/13 (суддя - Бондаренко Г.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 177,58 грн. покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що понесення позивачем витрат на утримання орендованого майна за Договором, який в подальшому був розірваний, не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача. Висновок місцевого господарського суду мотивований тим, що за умовами Договору та згідно рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2009р. у справі №33/168пд позивач повинен був повернути орендоване майно саме орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, а не відповідачу.

Відтак, з огляду на відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та причинно-наслідкового зв'язку між витратами, понесеними позивачем, та діями Міністерства, суд першої інстанції відхилив заявлені Товариством вимоги у повному обсязі.

Відхиляючи посилання позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №2а/0570/23327/2011, яким Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Шахта «Східна», господарський суд зазначив, що вказаний спір стосувався адміністративних відносин оренди між відповідачем та третьою особою і не стосувався приватно-правових відносин оренди, що склалися між сторонами у даній справі.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позову у повному обсязі.

За оцінкою скаржника, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема, положення Конституції України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про управління об'єктами державної власності», і, як наслідок, безпідставно відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що зобов'язаною стороною щодо прийняття державного майна з оренди була третя особа, а не відповідач.

Апелянт не погодився із місцевим господарським судом у тому, що понесені протягом 2012-2013 рр. орендарем витрати на охорону ЦМК та сплату орендної плати за землю не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неприйняттям ЦМК МІністерством до сфери свого управління і є обов'язками орендаря, передбаченими договором оренди та Законом України «Про оренду державного та комунального майна», щодо забезпечення збереження орендованого майна і запобіганню його пошкодженню та псуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. №910/8851/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 28.08.2013р.

19.08.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких останній вказував на безпідставне зволікання відповідачем у прийманні об'єкту оренди до сфери свого управління, що в свою чергу зумовило понесення позивачем витрат на утримання орендованого майна, які на думку скаржника, підлягали відшкодуванню за рахунок винної сторони - відповідача.

Належним чином оформлений примірник вказаних уточнень (підписаних уповноважених представником) був поданий позивачем у судовому засіданні 28.08.2013р. та прийнятий судовою колегією до розгляду.

Розгляд апеляційної скарги, призначений на 28.08.2013р. та на 11.09.2013р., відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 23.10.2013р. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у даній справі за клопотанням відповідача згідно ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

16.09.2013р. через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, зі змісту яких випливало, що, на думку Регіонального відділення Фонду державного майна в Донецькій області, саме відповідач є органом, якому об'єкт оренди повинен передаватись позивачем, оскільки саме Міністерство здійснювало повноваження по управлінню цим майном до укладення Договору оренди.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці та перебуванням судді Новікова М.М. на лікарняному здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Третя особа процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалася, хоча про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомила.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника третьої особи у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.11.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області (далі - орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» (далі - орендар, позивач) був укладений Договір оренди №4/2006 (далі - Договір), на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс «Шахта Східна» (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначені відповідно до акта оцінки, зведеного акта інвентаризації та балансу підприємства, складеного станом на 31.07.2006р.

Згідно п.1.4. цей Договір є підставою для виникнення у разі приватизації підприємства пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки, на якій розміщено підприємство.

10.11.2006р. сторони Договору підписали акт приймання - передачі державного майна - цілісного майнового комплексу Шахта «Східна», згідно якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області передало, а ТОВ «Союзпромінвестдонбас» прийняло вказане майно у складі необоротних активів (основних засобів) по первісній вартості 15 424 536,15 грн., по балансовій (залишковій) вартості 9 793 304,67 грн. та залишку амортизаційного фонду у сумі 44 682,83 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2008р. у справі №8/75пд, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008р., були задоволені позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» про розірвання договору оренди, укладений між сторонами договір оренди №4/2006 від 10.11.2006р. розірваний.

Іншим судовим рішенням - господарського суду Донецької області від 21.01.2009р. у справі №33/168пд, яке набрало законної сили, задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду держмайна України по Донецькій області до ТОВ «Союзпромінвестдонбас» і зобов'язано останнього повернути цілісний майновий комплекс «Шахта «Східна», розташований за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Стрюково, Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Донецькій області за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що у зв'язку з бездіяльністю Міністерства, пов'язаною з непідписанням ним зведених інвентаризаційних актів та неприйняттям до сфери свого управління ЦМК, не може виконати умови договору оренди в частині повернення орендодавцю державного майна і несе у зв'язку з цим витрати, пов'язані з його утриманням.

Заперечуючи доводи позивача, Міністерство посилалося на ту обставину, що орендар у стані, обумовленому договором, об'єкт оренди не повернув, тоді як в силу частини першої ст.785 ЦК України та умов договору (п.5.7.) наймач у разі припинення договору найму зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п.2.4. Договору, вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець), визначається на підставі передавального балансу підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання - передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

За змістом п.5.7. Договору у разі припинення або розірвання договору на орендаря покладено обов'язок повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

Регіональне відділення ФДМ в Донецькій області вважає, що витрати орендаря на утримання ЦМК після розірвання договору є додатковими, не пов'язаними з умовами договору і викликані бездіяльністю Міністерства, за рахунок якого і мають бути відшкодовані орендарю.

Судова колегія враховує, що за загальним правилом статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін за договором має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною третьої зазначеної статті Закону передбачено, що у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику. У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Товариство вказувало, що Міністерство протягом 30 днів не прийняло об'єкт оренди в своє управління, що призвело до понесення позивачем витрат, пов'язаних із забезпеченням схоронності об'єкта оренди протягом липня 2012р. - лютого 2013р. у розмірі 139 968,00 грн., а також витрат, пов'язаних зі сплатою орендних платежів за користування з серпня 2012р. по березень 2013р. земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване державне майно, у розмірі 68 910,86 грн. При цьому з пояснень орендаря слідує висновок, що приймання - передача орендованого майна з оренди здійснюється між Міністерством та орендарем.

Утім, з такими доводами погодитися не можна, з огляду на те, що вони суперечать нормам закону, договору та правовим актам, прийнятим Фондом державного майна України на виконання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і загалом встановленому господарським судом у справі №33/168пд обов'язку орендаря повернути орендоване майно орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Донецькій області.

Разом з тим, законом не передбачено право орендодавця відмовитися, або ухилитися від прийняття майна, яке повертається орендарем, з посиланням на неналежне виконання ним обов'язку повернути майно у стані, обумовленому умовами договору, або у тому стані, в якому його було отримано. Неналежне виконання такого обов'язку орендарем може бути підставою для стягнення з нього збитків, завданих пошкодженням чи втратою майна.

Ухилення орендодавця від підписання документа про повернення з оренди майна орендарем, у зв'язку з припиненням дії договору, слід розглядати як порушення зобов'язаною договором стороною виконання зобов'язань по прийняттю майна.

Інше, в порушення загальних начал та змісті цивільного законодавства, закріплених у ст.3 ЦК України свідчило би про примушення орендаря до користування майном усупереч його волі, створювало би можливість орендодавцю відмовлятися від прийняття майна за підстав, не передбачених законом, та отримувати за це орендну плату, тим самим ставлячи орендодавця у нерівне становище порівняно з орендарем, що порушувало би принцип рівності учасників цивільних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків має компенсаційний характер порушеному праву, а зобов'язаною особою за договором оренди державного майна по прийняттю об'єкту оренди у зв'язку з закінченням договору оренди є РВ ФДМ в Донецькій області, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про те, що понесені позивачем витрати на забезпечення схоронності об'єкту оренди і користування земельною ділянкою, на якій він знаходиться, після розірвання за рішенням суду Договору не є об'єктивним наслідком поведінки відповідача. Відтак, у господарського суду відсутні законні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих позивачу у зв'язку із порушенням зобов'язаною особою строків прийняття об'єкту оренди до свого управління.

При цьому, судова колегія погоджується із мотивами відхилення судом першої інстанції доводів позивача з посиланням на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №2а/0570/23327/2011, згідно якого Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Шахта «Східна», що знаходиться за адресою: Донецька оласть, Шахтарського району, селища Стрюкове, за актом приймання-передачі протягом тридцяти днів відповідно до абз.2 ч.3 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У цьому зв'язку місцевий господарський суд вірно зазначив, що вказане рішення було прийняте за результатами розгляду адміністративного спору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, який стосувався розмежування між ними сфери управління державним майном і процедури передання об'єкту оренди саме від балансоутримувача - Регіонального відділення Фонду державного України по Донецькій області до сфери управління визначеного останнім органу - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Тобто вказаний спір мав публічно-правових характер і не стосувався приватно-правових відносин оренди, які є предметом розгляду у даній справі №910/8851/13, а тому посилання апелянта на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №2а/0570/23327/2011 як на доказ наявності причинно-наслідкового зв'язку між винними діями (бездіяльністю) відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та понесеними позивачем витратами підлягають відхиленню.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України та п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» на рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8851/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2013р. у справі №910/8851/13 - без змін.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22а; код ЄДРПОУ 31226834) в дохід Державного бюджету України 2 088,79 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

3. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

4. Матеріали справи №910/8851/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Мартюк А.І.

Пашкіна С.А.