Постанова № 34424878, 24.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа№ 910/6849/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Шпортило Я.І.

від відповідача - Суденко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2013 року (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про стягнення 582542,83 грн.,-

Постанова прийнята 24.10.2013 року в зв'язку з оголошенням перерви в судових засіданнях 17.09.2013 року та 10.10.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду міста Києва до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з позовом про стягнення 582542,83 грн., з яких 149699,88 грн. процентів за користування депозитним вкладом, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423880,89 грн. 3% річних та 8924,05 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року позов був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 149699,88 грн. процентів за користування грошовими коштами, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423455,86 грн. 3% річних, 8767,73 грн. пені, 11639,21 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представником позивача надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представники сторін в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27 березня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 02.2.2-24.77Д-2 про відкриття депозитної лінії.

Відповідно до умов даного договору вкладник передає, а банк приймає від вкладника на депозитний рахунок № 2615630179395 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області» грошові кошти (депозит) в сумі 50000000 грн. з правом поповнення суми депозиту та зменшення суми депозиту.

Дата повернення депозиту визначена сторонами додатковою угодою від 04 лютого 2008 року до договору - 05 лютого 2009 року.

Згідно з п. 1.3 договору з урахуванням договору про внесення змін від 21 липня 2008 року за користування депозитом, розміщеним вкладником на депозитному рахунку, банк виплачує проценти з розрахунку 15% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів 365 (366) днів.

У п. 2.3. договору сторонами узгоджено, що проценти на суму депозиту з урахуванням додаткових внесків нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються включно по 31 грудня. Згідно п.2.4 договору виплата процентів провадиться щомісячно в останній робочий день звітного місяця, шляхом перерахування їх в безготівковому порядку на поточний рахунок вкладника №2600431521301 в філії АБ «Південний» в м. Києві, МФО 320917.

На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями від 02 квітня 2007 року № 1 на суму 5000000 грн., від 30 березня 2007 року № 2 на суму 980000 грн., від 28 березня 2007 року № 338 на суму 9700000 грн., від 30 березня 2007 року № 341 на суму 1900000 грн., від 02 квітня 2007 року № 342 на суму 2000000 грн., від 05 квітня 2007 року № 364 на суму 3000000 грн., від 28 березня 2007 року № 1754 на суму 300000 грн., від 28 березня 2007 року № 1794 на суму 100000 грн., від 02 квітня 2007 року № 1811 на суму 20000 грн. перерахував грошові кошти на депозитний рахунок № 2615630179395. Всього було перераховано 50000000 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено порядок повернення депозитного вкладу, а саме: повернення депозиту з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача №2600431521301 в філії АБ «Південний» в м. Києві, МФО 320917 здійснюється на підставі листа, що надається вкладником банку в день повернення депозиту в операційний час відповідача.

30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 05.1-30-42 про повернення коштів в сумі 50000000 грн. на його рахунок 05 лютого 2009 року. Проте відповідачем, в порушення п.п. 1.5, 2.2 договору зобов'язання щодо повернення депозиту 05 лютого 2009 року виконано не було.

Також, всупереч приписів п.п.2.3, 2.4 договору, з жовтня 2008 року відповідач фактично припинив виплату процентів по договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач звертався з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення суми депозиту, процентів по депозиту, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року був встановлений факт порушення Публічним акціонерним товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» умов договору від 27.03.2007 року про відкриття «Депозитної лінії».

Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2009 року у справі № 31/83-09 задоволено частково позовні вимоги ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та стягнуто з ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь позивача 49000000 грн. боргу - частини неповернутого вкладу, 3408014,37 грн. пені за прострочку повернення вкладу, 426001 грн. 3% річних та 4116000 грн. втрат від інфляції за період з 10 жовтня 2008 року по 23 січня 2009.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року у справі № 18/208-09, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року, з відповідача на користь позивача стягнуто частину неповернутого депозитного вкладу в сумі 1000000 грн., 585000 грн. пені за невиконання обов'язку щодо повернення депозитного вкладу 05 лютого 2009 року, 6606604,62 грн. інфляційних втрат від неповернення депозитного вкладу за період з лютого 2009 року по травень 2010 року, 12711328,73 грн. відсотків за користування депозитним вкладом за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року, 175617,62 грн. пені за невиконання зобов'язань із щомісячного перерахування відсотків по депозитному вкладу за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року, 962788,02 грн. інфляційних за неповернення відсотків за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року; у задоволенні вимоги про стягнення процентів за безпідставне збереження відсотків по депозиту, що підлягали щомісячному перерахуванню на поточний рахунок позивача, в сумі 1686 882,12 грн. відмовлено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року у справі № 32/5005/1300/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року, позовні вимоги ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача 95228,26 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення частини депозитного вкладу в період з липня 2010 року по грудень 2011 рік, 225457,52 грн. процентів за користування депозитним вкладом в період з липня 2010 року по грудень 2011 року, 1216648,51 грн. інфляційних втрат з липня 2010 року по грудень 2011 року за прострочення виконання зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 577448,70 грн. 3% річних за невиконання з липня 2010 року по грудень 2011 року зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 14033,61 грн. пені за порушення зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору в період з липня 2010 року по грудень 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось представником відповідача в судових засіданнях остаточно депозитний вклад позивачу був повернути лише 07.03.2013 року.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача за користування депозитним вкладом період з січня 2012 року по грудень 2012 року 149699,88 грн. процентів, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423880,89 грн. 3% річних та 8924,05 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Дата повернення депозиту визначена сторонами додатковою угодою від 04 лютого 2008 року до договору - 05 лютого 2009 року.

30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 05.1-30-42 про повернення коштів в сумі 50000000 грн. на його рахунок 05 лютого 2009 року, тобто в строк встановлений договором.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві депозитні кошти з процентами в день закінчення договору - 05 лютого 2009 року, проте відповідач здійснив остаточне повернення депозитних коштів в розмірі 1000000,00 грн. лише 07.03.2013 року, чим порушив свої зобов'язання, отже має сплатити проценти за весь час користування грошовими коштами.

Колегія суддів не погоджується з твердження представника відповідача про відсутність правових підстав для стягнення процентів за користування грошовими коштами, оскільки позивач звернувся з листом до банку про дострокове повернення коштів, а тому між сторонами припинилися зобов`язальні відносини щодо нарахування процентів на банківський вклад, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Враховуючи норми чинного законодавства, правову позицію, висловлену в постанові Верховного суду України від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13, яка, відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України є обов`язковою для виконання, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про порушення відповідачем свої грошові зобов`язання за договором від 27.03.2007 року в частині своєчасного, в строк, передбачений умовами договору повернення депозиту та про задоволення позовних вимог стосовно стягнення 149699,88 грн. процентів за користування грошовими коштами за період з січня 2012 року по грудень 2012 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, колегія суддів знаходить його арифметично вірним, а отже вимоги про стягнення 38,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2012 року по грудень 2012 року та 423455,86 грн. 3% річних за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 8924,05 грн. пені за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язань винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожний день прострочення пеню розмірі 0,1 відсотка від суми прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З вимогою про стягнення пені за період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року позивач звернувся до суду 21 лютого 2013 року, отже строк позовної давності для вимоги про стягнення пені за період 01 лютого 2012 року по 21 лютого 2012 року сплинув до звернення позивача з даним позовом, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01 лютого 2012 року по 21 лютого 2012 року в розмірі 156,32 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсними з додержанням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошокого зобов`язання» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8767,73 грн. за період з 22 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі проте, що вимоги позивача є неправомірними, оскільки кінцевий строк повернення кредиту, відповідно до умов договору, не настав, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки позивачем заявлена вимога на повернення коштів за період, за який строк повернення коштів вже настав та за цей же період нараховані і штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишаеться без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/6849/13- без змін.

Матеріали справи № 910/6849/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.