Постанова № 34424872, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 року Справа № 904/2393/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І. (зміна складу судової колегія відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 18.10.2013р.)

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Тищенко Т.А., довіреність №222/1001 від 18.05.13, представник;

представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго",м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі №904/2393/13

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпродзержинськ

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

про визнання чинним договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.09.2013р., 24.10.2013р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" та просив суд визнати чинним договір №3241 про постачання електричної енергії, укладений 20.09.2010р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як споживачем, і публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", перетвореним в публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", як постачальником, з дня його підписання; зобов'язати публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" здійснювати постачання електричної енергії на об'єкт - в приміщення АДРЕСА_1, відповідно до умов і на підставі договору №3241 про постачання електричної енергії, укладеного 20.09.2010р. з ОСОБА_3; зобов'язати відповідача надати другі примірники оригіналу договору №3241 від 20.09.2010р. про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем і відповідачем, та оригіналу Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника за №237, якими передбачено величину максимальної розрахункової потужності об'єкту 19 кВт, а у випадку відсутності других примірників оригіналу - дублікат або належним чином завірену копію вищезазначених документів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі №904/2393/13 (суддя Казарцева В.В.) у задоволенні позову в частині про зобов'язання відповідача надати позивачу другі примірники оригіналу договору №3241 від 20.09.2010р. про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем і відповідачем, та оригіналу Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника за №237, якими передбачено величину максимальної розрахункової потужності об'єкту 19 кВт, а у випадку відсутності других примірників оригіналу - дублікат або належним чином завірену копію вищезазначених документів відмовлено. Провадження у справі в іншій частині позову припинено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1147 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині припинення провадження по справі щодо визнання укладеним договору про постачання електричної енергії від 20.09.2010р. №3241 та в частині стягнення з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судового збору в сумі 1147 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

08.02.2012р. між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії № 3241 з додатками.

Згідно акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору № 3241 від 08.02.12р. визначено об'єкт, на який постачається електрична енергія - автомийка та кафетерій, АДРЕСА_2.

При розгляді справи господарським судом, з урахуванням матеріалів справи, було встановлено, що доводи позивача про укладання між ним та відповідачем договору №3241 від 20.09.2010р. на постачання електричної енергії необґрунтовані, оскільки не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав до господарського суду клопотання від 27.05.2013р. №27/05-юр про долучення до матеріалів справи додаткової угоди від 17.05.2013р. №2 до договору про постачання електричної енергії №3241 від 08.02.2012р., відповідно до якої договір доповнено об'єктом енергоспоживання за адресою: АДРЕСА_1 - крамниця непродовольчих товарів. До зазначеного клопотання відповідачем також надані додатки №№2.1,10.1,11 до договору про постачання електричної енергії №3241 від 08.02.2012р. Так, у додатку №11 до договору про постачання електричної енергії №3241 від 08.02.2012р. сторони узгодили перелік об'єктів споживача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3:

- автомийка та кафетерій, АДРЕСА_2;

- крамниця непродовольчих товарів, АДРЕСА_1.

У рішенні господарського суду зазначено наступне: «Суд, оцінивши надану додаткову угоду №2 та додатки до неї №№2.1,10.1,11, відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів до договору про постачання електричної енергії №3241 від 08.12.2012р., вважає її такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, Правилам користування електричною енергією та іншим нормативним актам в електроенергетиці. Також, додаткова угода №2 та додатки до неї підписані обома сторонами з визначеною потужністю 19кВт на підставі ТУ-237 від 29.01.2009р., тому суд вважає припинити провадження у справі в цій частині, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України».

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пунктів 1,2 прохальної частини позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогами:

- про визнання чинним договору про постачання електричної енергії від 20.09.2010р. №3241, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як споживачем, і публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», перетвореним в публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», як постачальником, з дня його підписання;

- про зобов'язання ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» здійснювати постачання електричної енергії на об'єкт - в приміщення АДРЕСА_1, відповідно до умов і на підставі договору №3241 про постачання електричної енергії, укладеного 20.09.2010р. з ОСОБА_3

У рішенні суду відображено, що «в ході розгляду даної справи між сторонами та судом було з'ясовано, що договір №3241 від 20.09.2010р. між сторонами не укладався»; «позивачем не надано належних доказів щодо укладання угоди №3241 від 20.09.2010р. та Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника за №327, а відповідач цей факт взагалі спростовує».

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалення оскаржуваного рішення відбулося з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Місцевим господарським судом неправильно було застосовано положення п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого провадження у справі в частині визнання договору №3241 від 20.09.10р. чинним було припинено, в той час коли в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України "Про судоустрій України".

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 ГК України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, визнання чинним договору.

Зазначені обставини можуть бути встановлені господарським судом при розгляді справи як встановлення факту.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні наступних позовних вимог:

- про зобов'язання ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» здійснювати постачання електричної енергії на об'єкт - в приміщення АДРЕСА_1, відповідно до умов і на підставі договору №3241 про постачання електричної енергії, укладеного 20.09.2010р. з ОСОБА_3;

- про зобов'язання відповідача надати позивачу другі примірники оригіналу договору № 3241 від 20.09.2010р. про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем і відповідачем, а у випадку відсутності других примірників оригіналу - дублікат або належним чином завірену копію вищезазначених документів;

- з урахуванням встановлених судом обставин справи про відсутність такого договору.

Також не підлягає задоволенню й позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу оригінал Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника за №237, якими передбачено величину максимальної розрахункової потужності об'єкту 19,0кВт, а у випадку відсутності других примірників оригіналу - дублікат або належним чином завірену копію вищезазначених документів, оскільки сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції факт укладання/підписання таких Технічних умов не доведено належними доказами як цього вимагають приписи статей 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судова колегія зазначає, що подані до суду апеляційної інстанції пояснення відповідача вх№6190/13 від 17.09.2013р. разом із копією Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника для юридичних осіб і фізичних осіб від 29.01.2009 року №237 та копією витягу із журналу реєстрації виданих технічних умов Дніпродзержинського РЕМ ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», не приймаються до уваги судовою колегією в силу приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, заявник жодним чином не обґрунтував неможливість подання до суду першої інстанції вказаних доказів; копія Технічних умов на електропостачання об'єкту замовника для юридичних осіб і фізичних осіб від 29.01.2009 року №237 та копія витягу журналу реєстрації виданих технічних умов Дніпродзержинського РЕМ ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» не долучались до справи і відповідно не досліджувались місцевим господарським судом.

Щодо розподілу судових витрат по справі колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Господарський суд, приймаючи рішення про припинення провадження в одній частині позовних вимог та відмову в задоволенні інших позовних вимог, витрати по сплаті судового збору повністю поклав на відповідача.

Будь-якого обґрунтування підстав для покладання витрат по оплаті судового збору саме на відповідача в тексті оскаржуваного рішення не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про неправильний розподіл судового збору за результатами розгляду справи в суді першої інстанції.

За наведених вище обставин витрати по оплаті судового збору повинні бути покладені на позивача.

Колегією суддів встановлено, що при зверненні з позовом до господарського суду позивачем за платіжним дорученням №24 від 20.03.2013р. сплачено 2294 грн. судового збору.

Згідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, що у відповідності до Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» становить 1147 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, зайве сплачена сума судового збору за подання позову до господарського суду в сумі 1147 грн. підлягає поверненню.

Судовий збір по апеляційній скарзі покладається на позивача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі №904/2393/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«В задоволенні позовних вимог відмовити».

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, м.Дніпродзержинськ з державного бюджету 1147 грн. судового збору, зайве сплаченого платіжним дорученням №24 від 20.03.2013р., яке знаходиться у судовій справі, про що відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про судовий збір» господарському суду Дніпропетровської області винести ухвалу.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпродзержинськ на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго",м.Дніпропетровськ 573 грн. 50 коп. судового збору по апеляційній скарзі, видавши наказ.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських

Повний текст постанови підписаний 29.10.2013 року.