Постанова № 34424725, 29.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.10.2013 р. справа №913/2015/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Берегова С.М. за довіреністю №18-3 від 01.01.2013р.від відповідача:Зубова Л.І. за довіреністю №01-026/2865 від 28.12.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської областіна рішення господарського судуЛуганської областівід17.09.2013р. по справі№913/2015/13 (суддя Якушенко Р.Є.)за позовомпублічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» м.Запоріжжядо публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської областіпростягнення 317433,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 317 433,71грн., з яких: 275 167,11 грн. - заборгованість за договором № 63-015/1046 від 10.06.2012р.; 31 802,89 грн. - пеня за прострочення оплати поставленої продукції по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат; 1290,68 грн. - інфляційні нарахування за період прострочення оплати з 21.08.2012р. по 19.07.2013р.; 9 165,03 грн. - 3% річних за період прострочення оплати поставленої продукції по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив заборгованість в сумі 275 167,11 грн., пеню в сумі 31 739,48 грн., інфляційні нарахування в сумі 1290,68 грн., 3 % річних в сумі 9 156,48 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 63,41 грн. та 3 % річних в сумі 8,55 грн. відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 31739,48грн. пені, 1290,68грн. інфляційних нарахувань, 9156,48грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким в цій частині у задоволені позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що пеня, інфляційні нарахування та річні проценти є недоведеними, оскільки судом не враховано, що отримання відповідачем рахунків-фактур було необхідною умовою здійснення розрахунків за договором № 63-015/1046 від 10.06.2012р., що не було враховано господарським судом. Вважає, що суд не дослідив питання чи не був відповідач позбавлений можливості виконати зобов'язання по сплаті у встановлений термін.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2012р. між сторонами укладено договір №63-015/1046, згідно умов пункту 1.1 цього договору, Продавець, позивач у справі, зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, відповідача у справі, вогнетривку продукцію (далі - продукція), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію. Асортимент, кількість, ціна продукції вказується у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Кількість кожної партії продукції вказано в Сертифікаті якості, рахунку - фактурі та залізничній накладній (товаротранспортній накладній) на цю продукцію (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що вартість кожної партії продукції вказано в рахунку - фактурі на цю партію. Вартість узгодженої упаковки та узгоджених послуг з пакування сплачується Покупцем окремо згідно виставленим рахункам (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору Продавець зобов'язується поставити продукцію Покупцю на умовах - "Франко - перевізник" FCA станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (Інкотермс 2010), можливий само вивіз автомобільним транспортом Покупця на умовах FCA склад Продавця (Інкотермс 2010). У разі поставки залізничним транспортом тариф сплачує Покупець згідно рахункам, виставленим Продавцем.

Згідно пункту 5.3 договору датою поставки вважається дата (штемпель) на товарно-транспортній накладній (залізничній накладній) складу (залізничної станції) Продавця (вантажовідправника).

За умовами пункту 5.4 договору, продукція супроводжується наступними документами: товарно-транспортною накладною або залізничною накладною; пакувальним листом; сертифікатом якості. Рахунок - фактура та податкова накладна надається протягом 10 (десяти) банківських днів з дати поставки продукції.

У пункті 6.1 договору сторони встановили, що Покупець сплачує Продавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 20 календарних днів з дня поставки, згідно виставлених рахунків.

За змістом пункту 6.2 договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013р.

Частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач поставив відповідачу на умовах FCA станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (Інкотермс 2010) вогнетривку продукцію, на оплату якої виставлені рахунки - фактури на загальну суму 875 167,11 грн., а саме: № 4-36250 від 31.07.2012р. на суму 573 462,58 грн. (31.07.2012р. поставлено 64,652т. вогнетривкої продукції МКВ-72-8, МКВ-72-9, МКВ-72-11, МКВ-72-87, МКВ-72-88 за залізничною накладною № 46229175 у вагоні № 24635468); № 4-36500 від 28.08.2012р. на суму 301 704,53 грн. з урахуванням коригування згідно рахунку - фактурі № 2-36793 від 27.09.2012 на суму 856,80 грн. (29.08.2012 поставлено 34,626т. вогнетривкої продукції МКВ-72-1, МКВ-72-11А, МКВ-72-83 за залізничною накладною №47226147 у вагоні № 24456741). Поставка продукції за визначими рахунками-фактури підтверджується також наявними у матеріалах справи податковими накладними від 31.07.2012р. №354 та від 28.08.2012р. №355 та сертифікатами якості №393 від 31.07.2012р., №424 від 28.08.2012р., №424а від 28.08.2012р., №424б від 28.08.2012р., №231 від 29.08.2012р.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними матеріалами справи підтверджено та не оспорюється апелянтом, що відповідач в порушення умов договору своєчасно та у повному обсязі оплату не здійснював за отриманий товар, добровільно сплатив суму частково у розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору Покупець сплачує Продавцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 20 календарних днів з дня поставки, згідно виставлених рахунків. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Отже, сторони у договорі визначили строк оплати поставленого товару відповідно до умов пунктів 6.1., 6.2 договору.

Факт отримання товару відповідачем та наявності у нього заборгованості перед позивачем у сумі 275167,11грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків, підписаним відповідачем без зауважень та наявним у матеріалах справи.

Посилання апелянта на те, що строк оплати за поставлену продукцію наступає з моменту отримання рахунків-фактур колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сторони у пункті 6.1 договору № 63-015/1046 від 10.07.2012р. встановили, що Покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 20 календарних днів з дня поставки, згідно виставлених рахунків.

Отже, за умовами договору строк оплати не залежить від отримання відповідних рахунків - фактур і його визначено в договорі.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 275167,11грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до пункту 8.3 договору Покупець при порушенні строків оплати сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування.

Позивачем на підставі пункту 8.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 31802,89 грн. за прострочення оплати поставленої продукції по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Перевіркою розрахунку заявленої суми пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивачем допущені помилки, при розрахунку суми пені позивач не врахував, що тривалість 2012 року складає 366 днів, а тому пеня складає 31 739,48 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача. Пеня у розмірі 63,41 грн. не піддягає стягненню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 9165,03грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1290,68грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3 % річних колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про допущення позивачем помилки при розрахунку суми 3 % річних, оскільки позивач також не врахував, що тривалість 2012 року складає 366 днів, а тому сума 3 % річних складає 9 156,48грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В решті заявленої суми пені у розмірі 8 грн. 55 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

При цьому, суд першої інстанції правомірно визначив, що інфляційні нарахування у сумі 1 290,68 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013р. у справі №913/2015/13 (провадження №29/913/2015/13) підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013р. у справі №913/2015/13 (провадження №29/913/2015/13) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2013р. у справі №913/2015/13 (провадження №29/913/2015/13) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЛО