Рішення № 34424461, 21.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2013 р. Справа № 914/3054/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Косюри Василя Богдановича, м. Жидачів Львівської області

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів Львівської області

про стягнення 48 768,38 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Посікіра Р.Р. - начальник юридичного відділу (довіреність №23-5-юр від 08.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Косюрою Василем Богдановичем до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 48 768,38 грн.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить розписка про ознайомлення з огололошенням перерви в судовому засіданні. Станом на 21.10.2013р. від позивача клопотання, заяви, на адресу суду не надходили.

Представник відповідача подав через канцелярію суду відзив (вх.№43702/13 від 21.10.2013р.) в якому зазначає, що станом на 18.10.2013р. сума заборгованості перед позивачем становить 48 768,38 грн. та просить розстрочити виконання рішення суду у справі на дванадцять місяців рівними частинами з підстав викладених у даному відзиві.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника відповідача, суд, -

встановив:

03.01.2012р. між Фізичною особою-підприємцем Косюрою Василем Богдановичем (перевізник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" було укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №10/1 тр. за умовами якого перевізник виконує для замовника перевезення вантажів (лісосировини) згідно з заявками замовника, а замовник має забезпечити приймання вантажів щодня круглодобово протягом тижня, включаючи вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.1.3. договору договірна вартість транспортних послуг за цим договором становитиме 0,58 грн. за один кубометр-кілометр перевезення без врахування 20% ПДВ при виконанні замовлення замовника, але не менше 20 м.куб. разової поставки.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити послуги перевізника згідно з виставленим рахунком (рахунком-фактурою), актом виконаних робіт протягом 7 банківськх днів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання умов договору надав відповідачу передбачені договором послуги з перевезення вантажу на загальну суму 61 068,38 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши надані транспортні послуги частково, а саме 31.05.2012р. сплачено 6 300,00 грн. та 04.07.2012р. сплачено 6 000,00 грн. Решта заборгованості в розмірі 48 768,38 грн. ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" не сплатило.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 48 768,38 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наступними актами виконаних робіт: №15 від 21.02.2012р. на суму 4 048,75 грн., №17 від 23.02.2012р. на суму 5 433,15 грн., №19 від 28.02.2012р. на суму 5 404,15 грн., №24 від 02.03.2012р. на суму 4 029,60 грн., №24-а від 16.03.2012р. на суму 2 407,98 грн., №25 від 07.03.2012р. на суму 5 312,80 грн., №26 від 14.03.2012р. на суму 5 318,60 грн., №27 від 09.03.2012р. на суму 4 231,21 грн., №28 від 03.03.2012р. на суму 3 802,71 грн., №29 від 05.03.2013р. на суму 3 092,12 грн., №30 від 23.03.2012р. на суму 4 960,45 грн., №31 від 16.03.2012р. на суму 2 138,81 грн., №32 від 26.03.2012р. на суму 3 089,95 грн., №35 від 28.03.2012р. на суму 2 301,15 грн. та №36 від 31.03.2012р. на суму 5 496,95 грн. Тобто позивачем надано відповідачу послуг по перевезенню вантажів на загальну суму 61 068,38 грн. Копії вищезазначених актів виконаних робіт містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Однак, в порушення умов договору відповідач здійснив лише часткові оплати за надані йому послуги по перевезенню вантажів. Зокрема, 31.05.2012р. відповідачем сплачено 6 300,00 грн. та 04.07.2012р. сплачено 6 000,00 грн. Вказані проплати підтверджуються банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуто в судовому засіданні. Докази сплати решти боргу в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити послуги перевізника згідно з виставленим рахунком (рахунком-фактурою), актом виконаних робіт протягом 7 банківськх днів.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату №ТП0002 від 12.07.2013р. на суму 48 768,38 грн., який виставлявся відповідачу. Докази виставлення вказаного рахунку також містяться в матеріалах справи.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо відзиву відповідача поданого 04.10.2013р. вх. №41106/13 в якому він просить суд застосувати наслідки спливу шестимісячного строку позовної давності за договором перевезення вантажу та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, у зв'язку із неоплатою ним рахунків позивача (перевізника) починаючи із 8-го банківського дня за кожним актом виконаних робіт та рахунком фактурою почалося порушення права позивача. При цьому відповідачем було здійснено дві оплати за надані послуги, а саме: 31.05.2012р. та 04.07.2012р., а відтак, як стверджує відповідач, із цього моменту почав спливати строк позовної давності.

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що із умов договору випливає інше.

Зокрема, пунктом 2.4. договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити послуги перевізника згідно з виставленим рахунком (рахунком-фактурою), актом виконаних робіт протягом 7 банківськх днів.

Тобто, сторони дійшли згоди про те, що підставою здійснення оплати послуг перевізника є одночасна наявність двох умов, а саме виставлений рахунок та акт виконаних робіт.

Усі вищеперелічені акти виконаних робіт були підписані сторонами у період з 21.02.2012р. по 31.03.2012р.

Рахунок на суму 48 768,38 грн. №ТП0002 містить дату 12.07.2013р. Вказаний рахунок був надісланий відповідачу 13.07.2013р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, які містяться в матеріалах справи.

Крім того суд звертає увагу відповідача на те, що із п.2.4. договору не вбачається з якого саме моменту замовник протягом семи банківських днів зобов'язаний здійснити оплату послуг перевізника (протягом семи банківських днів з моменту виставлення рахунку чи протягом семи банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт).

Тому проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що зобов'язання замовника здійснити оплату послуг перевізника виникає після спливу семи банківських днів з моменту одночасної наявності двох умов, а саме виставлення замовнику рахунка та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Оскільки рахунок відповідачу був виставлений пізніше ніж були підписані акти виконаних робіт, а саме 13.07.2013р., то відповідно зі спливом семи банківських днів з моменту виставлення такого рахунка, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Тобто починаючи із 22.07.2013р. відповідач вважається таким, що має заборгованість перед позивачем за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №10/1 тр. від 03.01.2012р.

Отже, на підставі вищенаведеного, враховуючи те, що позивач звернувся до суду 06.08.2013р., суд дійшов висновку відмовити відповідачу у застосуванні наслідків спливу шестимісячного строку позовної давності за договором перевезення вантажу.

Щодо поданого відповідачем 21.10.2013р. відзиву (вх. №43702/13), в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" зазначає, що станом на 18.10.2013р. сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 48768,38 грн. та просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами суд зазначає наступне.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує тим, що ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" перебуває у складному фінансово-економічному становищі внаслідок зменшенням обсягів виробництва та збуту продукції, виконання численних боргових зобов'язань перед контрагентами та внаслідок наявності загрози банкрутства, а також інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та матеріальні інтереси як відповідача, так і позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців підлягає задоволенню частково, таким чином суд вважає за доцільне відстрочити виконання судового рішення на 1 місяць до 21.11.2013р.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" слід стягнути на користь ФОП Косюри Василя Богдановича заборгованість в розмірі 48 768,38 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №ПН3379 від 06.08.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 610, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, будинок 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Фізичної особи-підприємця Косюри Василя Богдановича (81700, Львівська область, м.Жидачів вул.Б.Лепкого, буд. 19 кв. 55, ІПН 2250914278) заборгованість в розмірі 48 768,38 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. з відстрочкою виконання рішення на 1 місяць до 21.11.2013р.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.10.2013р.

Суддя Петрашко М.М.