Ухвала суду № 34424313, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/19181/13 28.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "МЛИБОР"

до Аграрного фонду

про стягнення 668 951,29 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Боброва О.Ю. по довіреності № 08 від 15.04.2013р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення з Аграрного фонду заборгованості за договором складського зберігання зерна № 165/11 від 06.05.2011р. у розмірі 668 951,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19181/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін.

24.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

У даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Аграрного фонду у межах заявленого позову та суми судових витрат, а в разі відсутності коштів на рахунках Аграрного фонду накласти в межах цієї суми арешт на майно боржника.

Клопотання представника позивача мотивоване тим, що на адресу ПАТ «МЛИБОР» 25.10.2013 р. засобами електронного зв'язку (електронною поштою) надійшов лист Аграрного фонду № 04-05/267 від 24.10.2013 р. яким повідомлено, що зерно Аграрного фонду буде передано новоутвореному підприємству ПАТ «Аграрний фонд». Вказаним листом запропоновано позивачу підписати договір складського зберігання з ПАТ «Аграрний фонд» та укласти трьохсторонній договір про відступлення прав вимог, за яким ПАТ «МЛИБОР» повинно відступити право вимоги виконання боржником. Аграрним фондом, Новому кредитору - ПАТ «Аграрний фонд» за Договором складського зберігання зерна № 165/11.

Також позивач звертає увагу на умови договору про відступлення права вимоги. За умовами даного договору передбачається передача прав вимог позивача до боржника Новому кредитору, ПАТ «Аграрний фонд», причому жодних зобов'язань Нового кредитора щодо повернення позивачу боргів Аграрного фонду не передбачається.

Підписання Договору про відступлення права вимоги вимагається до 28.10.2013 р., тобто до призначеної ухвалою господарського суду м. Києва дати розгляду справи за позовом ПАТ «МЛИБОР» до Аграрного фонду про стягнення заборгованості. Тобто, відповідач по справі розраховує на те, що підписавши Договір про відступлення права вимоги та з'явившись в судове засідання 28.10.2013 р. позивач буде фактично позбавлене підтримувати позовні вимоги, адже право вимоги вже буде передано іншій особі.

Підписантом збоку Нового кредитора, ПАТ «Аграрний фонд», вказано голову правління Кірюка О.Г., при цьому будь-яких документів, які б підтверджували право голови правління підписувати вказаний вид Договору не приєднано. Адже відомим є факт, що за статутними документами господарюючого суб'єкта коло видів господарських договорів, який має право підписувати керівник може бути обмежено і такий вид договору як відступлення права вимоги є особливим видом, за для підписання якого вимагається згода вищого органу товариства.

Крім того, відповідач, в листі № 04-05/267 від 24.10.2013 р. вказує на те, що зерно, яке зберігається на підприємстві позивача буде відчужене шляхом передачі новоутвореному ПАТ «Аграрний фонд». Для підприємства позивача це означає, що в разі ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості та відсутністю коштів на рахунку відповідача, задовольнити свої вимоги шляхом зміни способу виконання рішення, а саме за рахунок зерна, що зберігається на підприємстві позивача та є власністю відповідача, позивач не зможе, адже зерно вже буде відчужене ПАТ «Аграрний фонд».

Розглянувши подане клопотання позивача, суд його відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за

кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 16 від 26.12.2011, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач не надав суду доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «МЛІБОР» в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Аграрного фонду у межах заявленого позову та суми судових витрат.

Суддя Трофименко Т.Ю.