Рішення № 34424141, 23.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17916/13 23.10.13

За позовомКиївського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської радидоПриватного підприємства «Ескалібур»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпрозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянкиСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Матвієнко О.С.від прокуратури:Шидловський П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ескалібур» (надалі - «Підприємство») про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку природно-заповідного фонду загальною площею 0,0399 га, що знаходиться на остові Венеціанський в межах регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» в межах міста Києва, у зв'язку з чим прокурор просить суд зобов'язати позивача звільнити вказану земельну ділянку та привести її у попередній стан.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.10.2013 р.

14.10.2013 р. від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідача зазначав про порушення вимог чинного законодавства під час проведення перевірки, що виявилося у неповідомленні Підприємства про проведення такої перевірки, а також неврученні акту, складеного за її наслідками Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. розгляд справи відкладено до 23.10.2013 р. у зв'язку із неявкою позивача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

В судове засідання представник відповідача з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Прокурор в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 р. державним інспектором сільського господарства в місті Києві Державної інспекції сільського господарства в м. Києві було проведено обстеження земельної ділянки площею орієнтовно 015 га, що знаходиться за адресою: Гідропарк, у Дніпровському районі м. Києва, та використовується Підприємством для експлуатації та обслуговування закладів громадського харчування і атракціонів.

За результатами проведеного обстеження було встановлено, що Підприємство використовує земельну ділянку площею 0,1101 га на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного за рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 р. у справі №24/65-11/3. При цьому, загальна площа зайнятої Підприємством земельної ділянки складає орієнтовно 0,15 га, чим перевищує відведену площу на 0,0399 га (самовільно зайнята земельна ділянка).

За результатом проведеної перевірки було складено акт обстеження земельної ділянки №А-352/090 від 07.08.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із використанням відповідачем земельної ділянки під розміщення кафе без достатніх правових підстав (самовільне зайняття земельної ділянки).

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Земельна ділянка загальною площею 0,0399 га., що знаходиться на території острову р. Дніпро Венеціанський в Дніпровському районі міста Києва використовується відповідачем безпідставно, будь-яких доказів того, що відповідач має право її використання, сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним і зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Київській міській раді, яка відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки земельна ділянка, розташована на території острову р. Дніпро Венеціанський в Дніпровському районі міста Києва не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва і виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.

За результатами проведеного державним інспектором сільського господарства в місті Києві обстеження було встановлено, що будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки Підприємству Київською міською радою не приймалось, документи, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою у Підприємства відсутні.

Крім того, суд відзначає, що земельна ділянка, яка використовується Підприємцем без достатніх правових підстав, знаходиться на території природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись тільки, якщо при цьому не порушується її режим.

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 №878/2288 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» острови Долобецький, Гідропарк (малий) та Венеціанський у Дніпровському районі м. Києва увійшли до складу територій, на основі яких створено регіональний ландшафтний парк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та ст. 44 Земельного кодексу України регіональні ландшафтні парки належать до складу природно-заповідного фонду України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» за землях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель. Питання про вилучення земельних ділянок особливо цінних земель погоджується Верховною радою України.

За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною З цієї ж статті вказано, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що Підприємство використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, така земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню її у попередній стан.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вина відповідача в порушенні норм чинного законодавства України щодо самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,0399 га., що знаходиться на території острову р. Дніпро Венеціанський в Дніпровському районі міста Києва є доведеною.

Твердження відповідача про порушення державним інспектором вимог чинного земельного законодавства під час проведення перевірки, що виявилися у не ознайомленні його зі складеним актом обстеження земельної ділянки №А-352/090 від 07.08.2013 р., не спростовує висновків суду про доведеність факту використання Підприємством спірної земельної ділянки площею 0,0399 га без достатніх правових підстав.

Крім того, відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку підтверджена відповідачем в судових засіданнях.

За таких обставин, позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан, задовольняються судом у повному обсязі.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Ескалібур» (02192, м. Київ, вул. А.Малишка, 3; ідентифікаційний код 32204680) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану в місті Києві, Дніпровський район, територія острову р. Дніпро Венеціанський, площею 0,0399 га, привівши її у попередній стан.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Ескалібур» (02192, м. Київ, вул. А.Малишка, 3; ідентифікаційний код 32204680) в дохід Державного бюджету України судовий збір 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2013 р.

Суддя В.П. Босий