Рішення № 34424114, 28.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" жовтня 2013 р. NT > Справа № 906/1485/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

без за участю представників сторін

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (м.Коростень, Житомирська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Будівельна пересувна механізована колона №2" (м.Коростень, Житомирська область)

про визнання правочину дійсним

Позивачем пред'явлено позов про визнання дійсною Додаткової угоди про передачу майна від 17.07.13 до Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.13 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2".

Позовні вимоги грунтуються на тому, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Додаткової угоди від 17.07.13, за якою відповідач передає позивачу в рахунок виконання грошового зобов'язання нерухоме майно - ремонтно-механічний цех площею 1520м.кв., що в свою чергу перешкоджає реєстрації права на вказане нерухоме майно.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. 28.10.13 до суду надійшло повідомлення позивача №25/10 від 25.10.13, в якому позивач позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та розглянути справу без участі його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. 28.10.13 до суду надійшло повідомлення відповідача №01/В г/с від 25.10.13, в якому відповідач позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без участі його представника.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає, що неявка сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (позикодавець/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2" (позичальник/відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу в розмірі 120000,00грн., а позичальник зобов'язується прийняти та повернути надані кошти у строк до 14.07.13.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 120000,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1/13 від 09.07.13 (а.с.9).

Згідно протоколу №3 від 16.07.13 на засіданні комісії з ліквідації ВАТ БПМК-2 м.Коростеня прийнято рішення передати ТОВ "Електроремсервіс" в рахунок боргу будівлю ремонтно-механічного цеху, вартість якої рівна сумі боргу - 120000,00грн. (а.с.21).

17 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (позикодавець/позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Будівельна пересувна механізована колона №2" (позичальник/відповідач) укладено Додаткову угоду до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.13, за умовами якої позичальник передає, а позикодавець приймає в рахунок виконання грошового зобов'язання, що виникло за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.13 наступне майно: ремонтно-механічний цех загальною площею 1520м.кв. по вул.Чехова,24 в м.Коростень (а.с.10-11).

17.07.13 за Актом приймання-передачі майна, ВАТ БПМК-2 (відповідач) передав у власність ТОВ "Електроремсервіс" (позивач) ремонтно-механічний цех загальною площею 1520м.кв. по вул.Чехова,24 в м.Коростень (а.с.12).

З посиланням на ст.220 ЦК України, позивач просить визнати дійсною Додаткову угоду від 17.07.13, оскільки відповідач ухиляється від її нотаріального посвідчення.

Позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вищезазначений договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Дана норма не може бути застосована до договорів купівлі продажу нерухомого майна виходячи з таких міркувань.

Згідно ст.182 ЦК України, право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно.

Згідно ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, право власності на майно, яке придбане за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.07.13 та за Додатковою угодою до нього від 17.07.17 підлягає державній реєстрації. І, відповідно, виникає це право з моменту державної реєстрації. Отже сам по собі договір, який передбачає перехід права власності на нерухоме майно не має юридичних наслідків без державної реєстрації цього права.

Аналіз норм частини 5 статті 3, частини 1 статті 9, частини 9 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави вважати, що державним реєстратором, якому надано право вчиняти реєстрацію прав власності на нерухоме майно, є нотаріус (як спеціальний суб’єкт), який вчиняє таку дію одночасно з вчиненням нотаріальної дії. Тобто вчиняючи нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна нотаріус одночасно проводить державну реєстрацію прав власності на це майно. Отже така нотаріальна нерозривно пов’язана з державною реєстрацією. Оскільки суд не вправі проводити державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому не вправі приймати рішення (застосовувати статтю 220 ЦК України) про визнання дійсною угоди щодо відчуження нерухомого майна.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що під ухилянням сторони від нотаріального посвідчення договору слід розуміти вчинення нею як активних дій (протидій) цьому так і пасивне небажання вчинити цю дію. Тобто, обов'язковим є наявність у сторони умислу щодо ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Слід також враховувати, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України є саме безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити договір.

Пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Разом з тим, позивачем не доведено факт ухиляння з боку відповідача від нотаріального посвідчення Додаткової угоди від 17.07.2013р. та не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. В контексті поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, судом також критично сприймається позиція відповідача з визнання позову, оскільки в даному випадку його дії суперечать нормам законодавства, що викладені вище.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір",судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1147,00грн.).

Позивачем заявлено вимогу немайнового характеру та сплачено судовий збір в розмірі 2400,00грн.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір в розмірі 1253,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (м.Коростень, код 37486054) зайво сплачений судовий збір в розмірі 1253,00грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят три грн.00коп.), сплачений за квитанцією №005700661 від 11.10.13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (з підписом та печаткою, рек. з повідом.)

3-відповідачу (рек. з повідом.)