Ухвала суду № 34423172, 29.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/673/13-ц Головуючий у І інстанції Віговський С.І. Провадження № 22-ц/780/5450/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 29 29.10.2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства національної страхової компанії "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та відшкодування моральної шкоди, завданої злочином,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач звернулася до ОСОБА_1, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що внаслідок вчинення останньою ДТП, що знайшло підтвердження у кваліфікації дій засудженої, встановленої вироком Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2011 року по справі № 1-94/2011 року, та висновком судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року щодо отримання позивачкою тілесних пошкоджень, які відносяться до категорій середньої степені важкості, як викликавші розлад здоров'я більше 21 дня.

Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2 просила до участі у справі у якості співвідповідача залучити ПрАТ НАСК «Оранта», з якої стягнути на свою користь 24 841,13 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

Також позивач просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 65 000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_2 19 261,30 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 30 коп. матеріальної (майнової) шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

Стягнуто із ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_2 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної (немайнової) шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове, яким стягнути з неї на користь позивача 4 000 грн. моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовити з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, які з`явилися на розгляд вказаної справи, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02. 2011 року, близько 09 години 20 хвилин ОСОБА_1, маючи посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «В» (стаж водіння 5 років) керуючи технічно справним автомобілем "СІТRОЕN - ХSАRА", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись на 307 кілометрі + 500 метрів автодороги Кремінець - Біла Церква, нехтуючи дорожніми умовами - на вулиці йшов сніг та ділянка дороги, якою вона рухалася, вкрита пухким снігом, не врахувала дорожню обстановку, а саме проявила байдужість та неуважність по відношенню до прийомів керування транспортним засобом, невірно вибрала швидкість руху, чим порушила п.12.1 ПДР (тобто, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) не впоралась з керуванням, в результаті чого виїхала на смугу зустрічного руху, чим порушила п.11.2 ПДР (тобто, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини), де допустила зіткнення із зустрічним автомобілем «MЕRSEDES BENZ-Е-240», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, 1969 року народження.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивачка, пасажирка автомобіля марки «MЕRSEDES BENZ-Е-240» д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_2, 1958 року народження, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого, косого уламкового перелому правої плечової кістки в середній третині із зміщенням уламків, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року відносяться до категорії тілесних пошкоджень середньої степені важкості як викликавші розлад здоров'я більше 21 дня.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що обставини встановлені вироком суду та доведені відповідними доказами щодо вини відповідачки ОСОБА_1 у вчиненні злочину, обов`язкові для суду, що розглядає вказаний цивільно-правовий спір.

З вироку Сквирського районного суду Київської області від 19.10.2011 року по справі № 1-94/2011 року вбачається, що ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років обмеження волі, за ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік. В цій частині вирок набрав законну силу ( а.с. 37 - 42).

Судом першої інстанції встановлено, що під час досудового слідства по кримінальній справі, постановою слідчого СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області від 02.03.2011 року позивача було визнано потерпілою, а в ч.2 резолютивної частини постанови вказано, що в разі нанесення позивачці майнової шкоди, остання має право заявляти цивільний позов по вказаній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пункт 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Зі змісту полісу обов'язковеого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ 2012756, укладеним між між ОСОБА_1 (страхувальником) та ПрАТ НАСК «Оранта» вбачається, що ОСОБА_1, застрахувала власний транспортний засіб марки «CITROEN XSARA 1.4» д.н.з. НОМЕР_1 шкода заподіяна життю та здоров`ю потерпілого відшкодовується на суму 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. ( а.с. 65).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем були витрачені грошові кошти на лікування та реабілітацію після ДТП у сумі 19 261,30 грн.

Згідно лікарняних листів непрацездатності позивачка перебувала: з 20.02.2011 року до 28.02.2011 року на стаціонарному лікуванні; з 01.03.2011 року до 02.03.2011 року на амбулаторному лікуванні; з 03.03.2011 року до 12.03.2011 року на амбулаторному лікуванні; з 13.03.2011 року до 22.03.2011 року - амбулаторне лікування; з 23.03.2011 року до 01.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 02.04.2011 року до 10.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 11.04.2011 року до 20.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 21.04.2011 року до 30.04.2011 року - амбулаторне лікування; з 01.05.2011 року до 10.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 11.05.2011 року до 19.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 20.05.2011 року до 29.05.2011 року - амбулаторне лікування; з 05.07.2012 року до 10.07.2012 року - стаціонарне лікування; з 11.07.2012 року до 12.07.2012 року - амбулаторне лікування.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 в зв`язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи за № 18/Д від 01.04.2011 року про нанесення її тілесних пошкоджень, зазнала збитків пов'язаних з витратами, що викликані необхідністю санаторно-курортного лікування та придбання ліків у зв`язку з ушкодженням здоров'я, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, крім того, зазнала моральної шкоди полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоду в розмірі 19 261,30 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 30 коп., суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин, правомірно керувався положеннями ч.1 ст. 988, ч.1 ст.1166, ст. 1194, ч.1 ст. 1195 ЦК України та прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення реальних збитків завданих відповідачкою ОСОБА_1 із ПрАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки ОСОБА_2

Що стосується часткового задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, то суд першої інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині зважаючи на наступне.

Згідно з п. 5 згаданої Постанови Пленума Верховного Суду України відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні даної категорії спорів, суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи суму заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги вище наведене, і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., яка підлягає стягненню із ОСОБА_1

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки до субсидіарної відповідальності також залучена ПрАТ НАСК «Оранта», відповідно до ст. 261 Закону № 1961-IV остання зобов'язана також відшкодувати позивачці 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 5 000 (п'ять тисяч) грн., з вказаними висновками також погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, ОСОБА_1 не не довела тих обставин на які вона посилався, як на підставу своїх заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про часткове задоволення вказаного позову.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ух в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: