Постанова № 34421285, 20.05.2013, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 2323/4691/2012

провадження № 1/710/8/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2013 року Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді КРАВЧУКА В.М.

за участю секретаря ТКАЧЕНКО В.Б.

прокурора ТРЕГУБОВА Є.І.

захисника ГІНДИКА І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шпола Черкаської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.289 КК України, ОСОБА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з тих підстав, що під час провадження досудового слідства він відмовлявся від дачі показів в якості підозрюваного, але пізніше підписав матеріали по кримінальній справі, внаслідок застосування незаконних методів дізнання та досудового слідства, зокрема незаконного затримання та фізичного насильства. Він стверджує, що був затриманий 10 травня 2010 року і незаконно утримувався в Шполянському РВ УМВС, де працівники міліції застосовували до нього фізичне насильство. Крім того, він вказує, що його незаконно охороняли працівники міліції, коли він проходив лікування в Шполянській ЦРЛ. Він вважає, що на стадії досудового слідства було порушено його право на захист, тому просить справу направити на додаткове розслідування.

Підсудний ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти заявленого підсудним ОСОБА_1 клопотання про направлення справи на додаткове розслідування і просили в його задоволенні відмовити.

Прокурор заперечував проти заявленого клопотання і пояснив, що підстав, передбачених КПК України 1960 р. для направлення справи на додаткове розслідування немає, тому просив в задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши пояснення підсудного ОСОБА_1, думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, яка була підтримана підсудним ОСОБА_2 та його захисником, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 р., повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України 1960 р. не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо). Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Отже, підставами для повернення справи на додаткове розслідування є: неповнота досудового слідства або неправильність попереднього слідства, в тому числі істотні порушення кримінально-процесуального закону. Умовою повернення справи на додаткове розслідування є неможливість усунення названих недоліків у судовому засіданні.

Неповним визнається таке досудове розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини справи, що не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю дійти висновку про винність або невинуватість обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу. Досудове слідство визнається неповним, коли: не з'ясовані суттєві обставини, що належать до предмета доказування у кримінальній справі; не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками; із матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного); не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності; не вияснені наявність або відсутність стану необхідної оборони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності; залишилися нез'ясованими причини істотних суперечностей у доказах, на яких засноване обвинувачення; не досліджені обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших, причетних до злочину осіб; всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення; не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист. Неповнота залишає сумніви, тому в разі неможливості усунення вищевказаних недоліків у судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 р. повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 р., вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК України 1960 р.). При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України 1960 р., на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, підсудний ОСОБА_1, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, був затриманий 30 червня 2010 року (т. 2 а.с. 145). Згідно постанови Шполянського районного суду Черкаської області від 02.07.2010 року (т. 2 а.с. 162) підсудному ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства. Будь-які докази про затримання підсудного ОСОБА_1 10 травня 2010 року в матеріалах кримінальної справи відсутні. За клопотанням підсудного ОСОБА_1, судом витребовувалися матеріали перевірок за скаргами підсудного ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів слідства за 2010-2012 роки. Судом було оглянуто матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №90-23 пр-10 та №90-62 пр-11/12 за фактом неправомірних дій працівників Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_1, з якими підсудний ОСОБА_1 знайомився особисто. Постановою старшого прокурора прокуратури Шполянського району від 16.06.2012 року та постановою слідчого прокуратури Шполянського району від 27.08.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання та перевищення службових повноважень службовими особами Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області щодо ОСОБА_1, за ознаками складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України, в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Крім того, слід зазначити, що за клопотанням підсудного ОСОБА_1, Шполянським районним судом Черкаської області 18 березня 2013 року було винесено постанову, якою доручено прокурору Шполянського району Черкаської області провести перевірку за фактами, викладеними підсудним ОСОБА_1 в заяві від 18.03.2013 року, а саме: за фактом зловживання та перевищення службових повноважень посадовими особами Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 41 ч. 4 ст. 364, 365, 371, 372, 374 КК України, за фактом неправомірних дій співробітників Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 41 ч. 4 ст. 126, 127, 373, 374 КК України.

29 березня 2013 року до Шполянського районного суду Черкаської області надійшло від слідчого прокуратури Шполянського району повідомлення, в якому зазначено, що в провадженні прокуратури Шполянського району Черкаської області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013250300000016 від 25.03.2013 р. за заявою ОСОБА_1, про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 365 КК України, в ході досудового розслідування по якому встановлено, що 11.05.2010 та 12.05.2010 р. працівники Шполянського РВ УМВС ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в приміщенні Шполянського РВ УМВС України в Черкаській області при виконанні службових повноважень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно застосовували фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_1 шляхом незаконного позбавлення волі, завданні побоїв та мордування. Тобто, як вбачається з даного повідомлення, по факту застосування до підсудного ОСОБА_1 незаконних методів досудового слідства проводиться досудове розслідування, за результатами проведення якого буде прийнято відповідне процесуальне рішення.

На даний час, факт застосування до підсудного ОСОБА_1 незаконних методів досудового слідства не доведений, будь-які підтверджуючі докази, добуті законним шляхом, в матеріалах кримінальної справи відсутні.

Посилання в своєму клопотанні підсудного ОСОБА_1 на факт незаконного тримання його в умовах Шполянської ЦРЛ спростовується матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що підсудний ОСОБА_1 був затриманий 30.06.2010 року (т. 2 а.с. 145) та йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою 02.07.2010 року (т. 2 а.с. 162). В судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9 та свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_3 було підтверджено, що в червні 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 несли службу в Шполянській ЦРЛ по охороні громадського порядку. Будь-які докази, які б підтверджували факт тримання підсудного ОСОБА_1 під охороною в умовах Шполянської ЦРЛ в матеріалах кримінальної справи відсутні.

Крім того, слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 3 ст. 323 КПК України 1960 року). Оцінка доказів надається судом під час прийняття відповідного рішення в нарадчій кімнаті.

Тому, враховуючи норми ст. 281 КПК України 1960 р. та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд вважає, що підсудним ОСОБА_1 не наведено достатніх підстав неповноти досудового слідства по кримінальній справі, умов повернення справи на додаткове розслідування, не вказано які саме неправильності і неповноту досудового слідства неможливо усунути під час судового розгляду справи, тому жодних підстав, передбачених КПК України 1960 р. та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суд не вбачає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 273, 281 КПК України в редакції 1960 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_1 про направлення кримінальної справи №2323/4691/2012, провадження №1/710/8/2013 на додаткове розслідування - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук