Ухвала суду № 34415548, 22.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7761/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БК «Інтергал-Буд» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0013592203 та №0013582203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Нотекс-Буд».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «БК «Інтергал-Буд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Нотекс-Буд» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за підсумками якої складено акт від 15.11.2012 року №1009/22-3/34692645 та виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1337596 грн. за вересень 2011 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 104271 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 109690 грн. за вересень 2011 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року № 0013592203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 104271 грн., у тому числі 109690 грн. за попередні звітні періоди, №0013582203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1671995 грн., в тому числі 1337596 грн. - основний платіж, 334399 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошових зобов'язань з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Нотекс-Буд» за договором, який, не створює юридичних наслідків та є нікчемним.

Зазначені твердження контролюючого органу ґрунтуються на висновках, викладених в довідці про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нотекс-Буд» від 25.11.2011 року №2/23-3/33191932 та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ренесанс Інвест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період лютий 2011 - січень 2012 року №1208/22-9/33997559 від 10.05.2012 року. У вказаному акті працівниками податкового органу досліджено господарські відносини ТОВ «Нотекс-Буд» з ТОВ «Ренесанс Інвест», за рахунок яких першим сформовано податковий кредит в період з лютого по грудень 2011 року. При цьому, в ході перевірки ТОВ «Ренесанс Інвест» виявлено ознаки фіктивної діяльності останнього через відсутність будь-яких основних засобі та трудових ресурсів, у зв'язку із чим податковий орган стверджує, що укладені правочини та господарські угоди цього товариства з іншими контрагентами, зокрема, ТОВ «Нотекс-Буд» не створюють юридичних наслідків, ними обумовлених, порушують публічний порядок і суперечать інтересам держави.

Окрім того, відповідач посилається на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Нотекс-Буд» не підтверджуються належними первинними документами, позаяк у досліджених під час податкового перевірки копіях податкових накладних та копіях довідок про вартість виконаних робіт та актах виконаних робіт у вересні 2011 року наявне посилання на ряд договорів головного підряду на капітальне будівництво, однак копії цих договорів не були надані позивачем разом із листом, надісланим у відповідь на запит контролюючого органу.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що позивачем відображено в податковому обліку з ПДВ результати фінансово-господарських відносин з ТОВ "Нотекс-Буд" і задекларовано в складі податкового кредиту за вересень 2011 податок на додану вартість у сумі 1551557,43 грн.

Колегія суддів зауважує, що у справі відсутні господарські договори та складені на їх виконання довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт та податкові накладні, однак при вирішенні справи суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наявність таких документів зафіксована в акті перевірки і не заперечувалася сторонами в ході розгляду справи, а тому дана обставина не потребує доведення відповідними засобами доказування.

Зважаючи на це відсутність у справі податкових накладних, які були вилучені у позивача правоохоронними органами, згідно наявного в матеріалах справи протоколу виїмки від 23.07.2012 року, жодним чином не доводить фактичну відсутність таких податкових накладних.

Так, податковою перевіркою встановлено та зафіксовано в акті, що задекларована позивачем за вересень 2011 року сума податку на додану вартість нарахована на підставі податкових накладних: від 12.09.2011 №1, від 13.09.2011 №2, від 22.09.2011 №6, від 22.09.2011 №4, від 22.09.2011 №5, від 26.09.2011 №8, від 29.09.2011 №10, від 30.09.2011 №11, від 30.09.2011 №12, виписаних ТОВ "Нотекс-Буд", як підрядником, у зв'язку з виконанням на користь позивача робіт з капітального будівництва.

У акті перевірки зазначено, що на підтвердження правильності відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Нотекс-Буд" позивачем надано також довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт за вересень 2011 року.

Також перевіркою встановлено і не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи, що останнім здійснено часткову оплату за виконані ТОВ "Нотекс-Буд" роботи та в позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Нотекс-Буд" в сумі 4382096,41 грн. (у т.ч. ПДВ - 730349,40 грн.).

Колегія суддів зазначає, що господарські договори, укладені між позивачем та ТОВ «Нотекс-Буд» недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що податковою перевіркою не встановлено порушень в оформленні фінансово-господарських документів чи інших невідповідностей вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 201.1 ст. 201 ПК.

Із акту податкової перевірки позивача від 15.11.2012 року № 1009/22-3/34692645 вбачається, що видами економічної діяльності останнього є будівництво будівель, діяльність у сфері інжинірингу, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані роботи. Матеріали довідки від 25.11.2011 року №23-3/33191932 свідчать, що діяльністю ТОВ «Нотекс-Буд» за КВЕД є, зокрема, будівництво будівель, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу. Таким чином, роботи, що були предметом договорів підряду на капітальне будівництво позивача та його контрагента узгоджуються із звичайною діяльності цих суб'єктів господарювання.

Окрім того, дійсна можливість ТОВ «Нотекс-Буд» виконати роботи, обумовлені договорами з позивачем, підтверджується відомостями, що містяться у вищевказаній довідці про те, що у цього підприємства наявні основні засоби, що складають 1510327 грн., а чисельність працюючих становить 52 чол.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нотекс-Буд» належно підтверджене первинними документами та відповідністю взаємовідносин за цим договором звичайній господарській діяльності даних підприємств.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що одні лише матеріали податкової перевірки позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Колегія суддів критично ставиться до посилання відповідача на те, що позивачем не було надано договорів головного підряду на капітальне будівництво, які вказані в довідках про вартість виконаних робіт, актах виконаних робіт та податкових накладних за вересень 2011 року на запит податкового органу від 27.04.2012 №1922/10/310, позаяк відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК ненадання платником документів на письмовий запит органу ДПІ є підставою для проведення позапланової документальної перевірки та не свідчить про дійсну відсутність таких договорів, оскільки з'ясування їх наявності, дослідження та відображення належить до компетенції контролюючого органу, що реалізується під час виїзної перевірки.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що зі змісту акту, складеного на підставі перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів, позаяк умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Нотекс-Буд» у вересні 2011 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.