Постанова № 34415306, 22.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1900/13-а

16:41

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання - Ковальчук Т.С.;

за участю:

представників позивача - Бурми С.В., Бацали М.В.;

представників відповідача - Іліки Р.І.,Гричук О.В.;

свідка - ОСОБА_17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

СУТЬ СПОРУ:

Позиція позивача.

В поданому до суду 29.08.2013 року адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області від 02.07.2013 року № 0002672210, яким ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 999260 грн. та нараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 998 941 грн. та податкове повідомлення рішення від 02.07.2013 року №0002682210, яким ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 511718 грн. та донараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 602 238 грн.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських відносин із ТОВ «Горішник» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений акт від 14.06.2013р. №775/22-1/03293304. За результатами розгляду акту перевірки 02.07.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002672210 та №0002682210. Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до податкового органу, рішенням податкового органу від 29.07.2013 року, первинна скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не згідний з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони є протиправними і підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позивач вказує, що спірні грошові зобов'язання нараховані відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з яким державні податкові ревізори-інспектори, за результатами дослідження взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горішник», зробили упереджений та хибний, висновок про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивача по купівлі у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції (горіх волоський, просо продовольче, плоди нуту, горох продовольчий, насіння гарбузу, насіння гірчиці), українського походження, врожаю 2009 року та 2010 року).

Відповідач посилаючись на лист Первомайської ОДПІ Миколаївської області від 28.03.2013 року зробили висновки, що ТОВ "Горішник" був повсякчасно відсутній за зареєстрованим місцезнаходженням, не володів будь-якими засобами для здійснення поставок сільськогосподарської продукції позивачу, зокрема, фінансовими та іншими ресурсами, в тому числі складськими приміщеннями, що свідчить про відсутність у зазначеного підприємства можливості здійснювати будь-які господарські операції, та як наслідок фіктивність його заснування та діяльності.

Позивач не погоджується із позицією податкового органу, що відсутність жодного документування перебування відповідної службової особи позивача у відрядженні на дати приймання позивачем сільськогосподарської продукції від ТОВ "Горішник", які за умовами договорів купівлі-продажу та за змістом актів приймання-передачі відбувалися в смт. Мартинівське, Миколаївської області, є свідченням безтоварності операцій.

Позивач стверджує, що фактичні обставини взаємовідносин позивача з ТОВ «Горішник» ґрунтуються на Конституції України та нормах чинного законодавства. Позивач, будучи належним чином зареєстрованою юридичною собою приватного права, здійснює не заборонену законом комерційну господарську діяльність, в тому числі в сфері закупівлі та подальшого продажу на експорт сільськогосподарської продукції. Зазначений вид діяльності, поряд з виготовленням хліба та хлібобулочних виробів, у відповідності до останньої редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», вважається одним із основних видів діяльності позивача. Згідно з названим статутом та відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» позивач вправі здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі здійснювати експортні операції з продажу товарів за межі митного кордону України. При здійсненні господарських операцій з закупівлі та подальшого продажу на експорт сільськогосподарської продукції позивач використовує передбачені законодавством цивільно-правові засоби та можливості, в тому числі щодо закупівлі товарів на підставі цивільно-правових договорів та їх подальшого продажу на експорт із застосуванням такого цивільно-правового засобу, як комісія.

За період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. позивачем на підставі укладених договорів купівлі-продажу, було придбано у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції (горіх волоський, просо продовольче, плоди нуту, горох продовольчий, насіння гарбузу, насіння гірчиці) на суму 19196447,72 грн. (в т.ч. 15997039,77 грн. без урахування ПДВ та 3199408,15 грн. ПДВ).

Позивач також зазначає, що факт передачі права власності на придбану сільськогосподарську продукцію підтверджений належним чином оформленими актами приймання-передачі. Як вбачається з актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції вони відповідають вимогам, що встановлені законодавством України, тому вважаються повноцінними первинними документами, що зафіксували факт здійснення господарських операцій. Вказані акти приймання-передачі, крім підписів службових осіб сторін правовідносин, є скріпленими круглими печатками учасників господарської операції. Також позивач вказує на те, що всі документи з боку ТОВ «Горішник» підписані його єдиним засновником та керівником - ОСОБА_6 За таких обставин твердження відповідача про не підтвердження понесених позивачем протягом 2010 року та І кварталу 2011 року валових витрат у сумі 15997039,77 грн. є хибними, надуманими та безпідставними.

Починаючи з 28.01.2009 року та протягом періоду взаємовідносин з позивачем (2010рік - І квартал 2011 року) і до вересня 2012 року ТОВ «Горішник» перебувало на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса. Протягом часу перебування на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса впродовж 2010 та першого кварталу 2011 років, в тому числі під час взаємовідносин з позивачем, щодо ТОВ «Горішник» не було складено жодного акту про його відсутність за місцезнаходженням, органи державної податкової служби України не пред'являли жодних претензій та зауважень відносно вказаного контрагента, він безперешкодно перебував в реєстрі платників ПДВ, звітувався перед органами податкової служби, подавав податкові декларації з ПДВ, декларував власні податкові зобов'язання з цього податку та відображав повний обсяг виданих на ім'я позивача податкових накладних із сумою ПДВ в 3199408,15 грн.

Крім того, про відсутність ознак безтоварності і фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Горішник» свідчить повна оплата з боку позивача вартості отриманої сільськогосподарської продукції в сумі 19196447,72 грн., в т.ч. задекларованого в податковому кредиті податку на додану вартість 3199408,15 грн. в безготівковому порядку на поточний рахунок ТОВ «Горішник», про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що твердження про відсутність у ТОВ "Горішник" засобів для здійснення господарських операцій не відповідають дійсності, оскільки він володів на праві користування складськими приміщеннями, з яких здійснював поставку сільськогосподарської продукції доказом чого є договір оренди №35 від 04.01.2013 року. Як і не враховано відповідачем те, що отримана від ТОВ "Горішник" продукція була поставлена на експорт за посередництва інших юридичних осіб. Так з метою отримати прибуток позивач уклав з іншими суб'єктами господарювання цілу низку договорів комісії, спрямованих на поставку вказаної продукції в режимі експорту. Вказані суб'єкти господарювання взяли на себе зобов'язання вчинити від свого імені в інтересах позивача юридично значимі дії, які полягають в укладенні зовнішньоекономічних контрактів на експорт придбаної у ТОВ "Горішник" сільськогосподарської продукції. На виконання укладених договорів комісії отримана від ТОВ "Горішник" сільськогосподарська продукція була передана за актами прийому-передачі названим комісіонерам, а в подальшому поставлена іноземним суб'єктам господарювання на експорт, про що свідчать звіти комісіонера. Факт отримання позивачем сільськогосподарської продукції та її подальшого фактичного вивезення на експорт за межі території України підтверджується вантажними митними деклараціями.

Також позивач зазначає, що не відповідають дійсності висновки працівників відповідача про невідповідність проведених господарських операцій визначенню господарської діяльності внаслідок відсутності у позивача позитивного економічного результату від таких операцій. Господарські операції позивача з купівлі у ТОВ «Горішник» та подальшому продажу на експорт на умовах комісії сільськогосподарської продукції створювали для позивача додану вартість та були прибутковими. На підтвердження вказаної інформації позивачем додано до позову розрахунок фінансового результату від здійснюваних господарських операцій.

Позиція відповідача.

Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. встановлено їх завищення на загальну суму 15 997 040 грн.

На порушення п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п 5.3.9. п.5.3., ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (у редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р.) (із змінами та доповненнями) підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість сільськогосподарської продукції та товарів в сумі 15997039,77 грн., постачальниками яких задокументовано ТОВ „Горішник" (горіх волоський, просо продовольче, плоди нуту, горох продовольчий, насіння гарбузу, насіння гірчиці), українського походження, врожаю 2009 року та 2010 року) І квартал 2010 року в сумі 2 488 200,00 грн., за II квартал 2010 року в сумі 3 237 400,37 грн., за III квартал 2010 року в сумі 731 395,65 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 9 526 043,75 грн., за І квартал 2011 року в сумі 14 000,00 грн. В результаті занижено податку на прибуток всього у сумі 3999260 грн.

Для перевірки ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" представлено договори купівлі-продажу, які укладено із ТОВ "Горішник" предметом яких була сільськогосподарська продукція (горіх волоський, просо продовольче, плоди нуту, горох продовольчий, насіння гарбузу, насіння гірчиці). Дані договори підписано в м. Одеса, однак для перевірки не представлено наказ на відрядження виконавчого директора ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_17 до м. Одеса. Згідно табеля робочого часу ОСОБА_17 у вказані періоди укладення договорів перебував на своєму робочому місці у м. Чернівці і не міг бути присутнім при укладанні та підписанні вказаних договорів.

Отримання вищевказаного товару (за даними платника) підтверджується актами прийому-передачі. Згідно актів прийому-передачі право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання даних Актів. В актах прийому-передачі біля підпису Продавця вказано прізвище та ініціали директора ТОВ „Горішник" ОСОБА_6, а біля підпису Покупця вказано прізвище ініціали виконавчого директора ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_17 Проте директор ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_17, не мав змоги укладати та підписувати акти приймання передачі, оскільки відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за лютий, березень, травень, червень, липень, жовтень, листопад 2010 року перебував на своєму робочому місці, тобто в м. Чернівці, а у грудні 2010 року та січні 2011 року перебував у відпустці, а отже, не міг бути присутнім при укладанні та підписанні вказаних актів приймання-передачі товару у смт. Мартинівське Миколаївської області та смт. Комінтернівське Одеської області.

Фактично, акти прийому - передачі сільськогосподарської продукції та видаткові накладні від Покупця підписані завідувачем матеріального складу ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_8

У видаткових накладних та актах прийому-передачі, виданих ТОВ „Горішник", навпроти графи ,,Отримав(ла)" значиться підпис ОСОБА_8, який, як зазначено раніше «продукції не бачив та по складському обліку не проводив».

Згідно пояснення ОСОБА_8, останній поставив свій підпис біля прізвища ОСОБА_17 на прохання головного бухгалтера ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_9 Даної продукції він не бачив, по складському обліку не проводив та для отримання вказаного товару до Одеської області у відрядження не їздив.

Підтвердженням того, що завідувач матеріального складу ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_8 не їздив у відрядження є: відсутність наказу на відрядження та представлений на перевірку табель обліку використаного робочого часу, де зафіксовано присутність ОСОБА_8 на своєму робочому місці протягом періоду, що перевіряється.

В період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" включено до складу витрат по бухгалтерському обліку вартість отриманих ТМЦ від ТОВ «Горішник» та відображено наступними записами: Д-т рах. 902 К-т рах. 28 в сумі 15 997 039,77 грн.

Також відповідач у заперечені на позов зазначає, що відповідно до листа Первомайської ОДПІ Миколаївської області №295/8/07-519 від 28.03.2013 року надіслано копію акта з Ужгородської МДПІ по ТОВ "Горішник" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Горішник" не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Горішник" до СГД покупців та не підтверджено наявність поставок товарів від СГД продавців до ТОВ "Горішник" за період перевірки.

Крім того, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено безпідставно включено до податкового кредиту суми 3199408 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, в яких наявні неправдиві відомості щодо змісту проведених операцій, а також зв'язку відсутністю підтвердження профінансованих витрат із господарською діяльністю. Також перевіркою шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПАТ „Чернівецький хлібокомбінат" з ТОВ "Горішник" встановлено розбіжності на суму більше 1000 грн.

Беручи до уваги зазначене, податковий орган вважає, винесені податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівцях обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_17, якого попереджено судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень та приведено свідка до присяги. Свідок суду повідомив, що у період з січня 2010 року по березень 2011 року працював директором ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат". На запитання суду: " Звідки він дізнався про ТОВ "Горішник"?" зазначив, що вже не пам'ятає, однак відмітив, що особисто зустрічався із директором ТОВ "Горішник" ОСОБА_6 для підписання договорів поставки. На запитання, яку продукцію придбавали у ТОВ "Горішник", свідок повідомив, що це була сільськогосподарська продукція горіх волоський, просо та інші зернові. Свідок також повідомив, що приїздив до Миколаївської області в смт. Матринівське на склад постачальника на початку їх співпраці, в подальшому не було необхідності приїздити, оскільки у них склалися партнерські відносини, непорозумінь щодо якості товару не було. На запитання суду: "Як відбувалась передача цього товару?" - повідомив, що були укладені договори комісії і продукція на складах ТОВ "Горішник" через комісіонерів направлялась на експорт. На запитання: "В чому заключалась необхідність укладення договорів комісії?" - пояснив, що це було необхідно для отримання додаткових коштів від продажу товару на експорт вказана діяльність відповідає вимогам статуту ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

На запитання представника позивача: "Який зміст було займатись вказаною діяльністю?" - свідок повідомив, що основна діяльність ПАТ "Чернівцький хлібокомбінат" - це випічка хлібовиробної продукції, однак хліб це не така прибуткова діяльність і керівництво підприємства вирішило шукати додатковий заробіток, який би не потребував великих затрат.

На запитання представника відповідача: "Хто знайшов ТОВ "Горішник" Ви чи інша особа?" свідок повідомив, що він. Де здійснював свою діяльність ТОВ "Горішник", тільки в Одесі? - свідок повідомив, що у ТОВ "Горішник", крім Одеси склади були у Миколаївській області. "Хто підписував видаткові накладні?",- свідок повідомив, що перший екземпляр для постачальника товару він підписував особисто, а другий для внутрішнього обліку товару підписували відповідальні особи завідуючі матеріального складу. Вказаний товар не обліковувався і не міг бути облікований на складі позивача, оскільки в м. Чернівці не привозився. З точки зору економічної обгрунтованості вказаних операцій даний товар від продавця передавався до комісіонера для експорту через Миколаївську митницю. Не було необхідності везти товар на склад у м. Чернівці для того, щоб в подальшому відправити його назад до м. Миколаєва.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заперечені на позов. Також звернули увагу суду на те, що через канцелярію суду ними було подано додаткові докази по справі, а саме, копію постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2013 року відносно ОСОБА_6 директора ТОВ "Горішник" та документи зібрані в рамках цієї кримінальної справи: висновок експерта № 1615-К від 17.09.2013 року та протоколи допиту свідків.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, являється юридичною особою, ідентифікаційний код 03293304, який знаходиться за адресою: 58018, м. Чернівці, вул. Головна, 223 та згідно свідоцтва №100296670 НБ №110325 являється платником податку на додану вартість (т. 1 а.с.13-14, 15).

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.07.2010 року № 10381050010000592 зазначений вид діяльності, поряд з виготовленням хліба та хлібобулочних виробів, у відповідності до останньої редакції вважається одним із основних видів діяльності позивача. Згідно з названим статутом та відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» позивач вправі здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, в тому числі здійснювати експортні операції з продажу товарів за межі митного кордону України (т.1 а.с.16-30).

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських відносин із ТОВ «Горішник» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складений акт від 14.06.2013р. №775/22-1/03293304 (т. 1 а.с.56-75).

Позивачем 20.06.2013 року подано заперечення до акту документальної позапланової перевірки від 14.06.2013 року №775/22-1/03293304. За результатами розгляду заперечень відповідачем зазначено, що висновки викладені в акті документальної позапланової перевірки є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т. 1 а.с.31-34, 35-38).

За результатами розгляду акту перевірки від 14.06.2013 року №775/22-1/03293304 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013 року №0002672210, яким ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3999260,00 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 998941,00 грн.; №0002682210, яким ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2511718,00 грн. - основного платежу та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 602238,00 грн. (т. 1 а.с.39,40).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем до податкового органу. Рішенням податкового органу від 29.07.2013 року, скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с.42-49, 50-55).

Судом досліджено акт від 15.12.2011 року №3937/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р. До вказаного акту перевірки позивачами надано пояснення від 15.12.2011 року та довідку про загальну інформацію щодо Відкритого акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» та результати його діяльності за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, а також рух товару згідно договорів комісії ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року. Період перевірки охоплював взаємовідносини позивача із ТОВ "Горішник", при цьому, жодних порушень по вказаним правовідносинам в акті податкової перевірки зафіксовано не було. (т. 1 а.с.76-182, 185, 186-195, 196-197).

В матеріалах справи знаходиться акт перевірки від 20.08.2010 року №2645/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Чернівецькій хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. По першому кварталі 2010 року в акті перевірки не зафіксовано порушень щодо правовідносин позивача із ТОВ "Горішник" (т.1 а.с.198-250).

Судом досліджено ряд документів, а саме: рух товарів згідно договорів комісії ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року; обсяг відправлених товарів за договорами комісії ВАТ «Чернівецькій хлібокомбінат» комітент, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року; довідка про загальну інформацію щодо ВАТ «Чернівецькій хлібокомбінат» та результати його діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року; податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року; розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; схема податкового кредиту, а саме операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту; податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року; розрахунок коригування суми ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 року; схема податкового кредиту, а саме операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту за 20.01.2011 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень-травень 2011 року; декларації з податку на прибуток підприємства за 2010, 2011 роки; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2010, 2011 роки (т.2 а.с.4-20, 21-134).

Судом досліджено свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Горішник», ідентифікаційний код 36289919, місце знаходження юридичної особи: 65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дігтярна, 29, свідоцтво №100165600 про реєстрацію платника податку на додану вартість та статут на підставі якого ТОВ «Горішник» здійснює свою господарську діяльність. Згідно статуту якого вид діяльності зокрема визначено вирощування зернових та технічних культур, вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів. (т. 2 а.с.135-152).

Судом досліджено підстави придбання позивачем у періоді з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції на суму 19196447, 72 грн. , що підтверджуються договорами купівлі-продажу, які укладено позивачем з ТОВ „Горішник", а саме: №926 від 01.02.2010 р.; №927 від 01.02.2010 р.; №946 від 26.03.2010р.; №982 від 31.05.2010р.; №983 від 04.06.2010р.; №991 від 30.06.2010р.; №984 від 30.06.2010р.; №999 від 30.07.2010р.; №1003 від 30.07.2010р.; №1048 від 29.10.2010р.; №1049 від 29.10.2010р.; №1050 від 29.10.2010р.; №1067 від 10.11.2010р.; №1076 від 10.11.2010р.; №1077 від 10.11.2010р.; №1085 від 30.11.2010р.;- №1080 від 07.12.2010р.; №1101 від 27.12.2010р. Згідно з вищевказаними договорами продавець - ТОВ «Горішник», в особі директора ОСОБА_6, передав на базисних умовах поставки - ЕХW (Інкотермс-2000) склад Продавця (смт. Мартинівське, Вознесенського району, Миколаївської області та смт. Комінтернівське, Одеської області) у власність покупця - ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат", в особі виконавчого директора ОСОБА_17, товар (горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха), горіх волоський у шкарлупі, просо продовольче, плоди нугу, горох продовольчий, вика ярова продовольча, насіння гарбузу продовольче, насіння гірчиці продовольче українського походження, врожаю 2009 року - 2010 року), а покупець прийняв та оплатив вказаний товар на умовах договору. Згідно умов укладених договорів право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Актів приймання-передачі. На виконання всіх вище перелічених договорів купівлі-продажу протягом 2010 року - І кварталу 2011 року ТОВ «Горішник» передало у власність ПАТ «Чернівецьких хлібокомбінат» сільськогосподарської продукції на суму 19196447,72 грн. (в т.ч. 15997039,77 грн. без урахування ПДВ та 3199408,15 грн. ПДВ), про що свідчать 21 акт приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с.156-225).

Судом досліджено копію договору оренди № 35 від 04.01.2010 року, укладеного між ТОВ "Стан", в подальшому "Орендодавець" в особі директора Садирева В.В. з одного боку та ТОВ "Горішник" , в подальшому "Орендар", в особі директора ОСОБА_6 уклали договір про передачу орендодавцем орендарю у володіння і користування нежиле складське приміщення за адресою, Миколаївська обл., Вознесенський район, смт. Мартинівське для використання в якості складу для зберігання сільськогосподарської продукції, площа орендованого приміщення складає 500 м.кв. Строк дії договору з дати укладення і до 31.12.2010 року із подальшою пролонгацією. ( т. 2 а.с.153).

Судом досліджено договори комісії, які було заключено між ПАТ Чернівецький хлібокомбінат", в подальшому "Комінтент", в особі виконавчого директора ОСОБА_17, діючого на основі Статуту, з одної сторони, і ТОВ "Агро-Торг", ТОВ "Синтез груп і К", "Хорс - Груп" в подальшому "Комісіонер", з другої сторони. Згідно умов вказаних договорів комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента укласти угоду по продажу на експорт нерезиденту України горіхи грецькі без шкаралупи українського походження, або іншої продукції за згодою сторін, Угода укладається комісіонером від свого імені за рахунок комітента. Також згідно умов вказаних договорів п. 2.1-2.3. зазначено, що прийняте на себе доручення комісіонер повинен виконати у відповідності із вказівками комітента відносно цін, по яким повинна здійснюватись реалізація кожної конкретної партії товару; комісіонер має право заключати договори із третіми особами, в тому числі договір на надання брокерських послуг; приймаючи майно на комісію або купуючи його для комітента, комісіонер повинен перевірити якість і комплектність товару і пересвідчитись в його придатності для продажу, купівлі, погрузки, транспортування. Також комісіонер зобов'язаний берегти товар, переданий на комісію і охороняти його від втрати, недостачі або ушкодження, Відповідальність по вказаним ризикам після прийому товару несе комісіонер. Комісіонер зобов'язаний на протязі п'яти днів надати комітенту звіт і передати і передати йому все належне по виконаному дорученню. В обов'язки комісіонера входить митне оформлення прийнятого на комісію товару або заключення договору на митне оформлення з третіми особами. (т. 3 а.с. 9-75).

Судом встановлено, що отримана від ТОВ «Горішник» продукція була в подальшому поставлена позивачем на експорт за посередництва інших юридичних осіб та за участі у фіксації факту поставки органу державної влади - митниці. Протягом 2010 року та І кварталу 2011 року, з метою отримання прибутку, позивач уклав з іншими суб'єктами господарювання цілу низку договорів комісії, спрямованих на поставку вказаної вище продукції іноземним суб'єктам господарювання в режимі експорту. За умовами укладених з ТОВ «АГРО-ТОРГ», ТОВ «Синтез Груп і К» та ТОВ «Хорс Груп», вказані суб'єкти господарювання взяли на себе зобов'язання вчинити від свого імені та в інтересах позивача юридично значимі дії, які полягають в укладенні зовнішньоекономічних контрактів на експорт придбаної у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції. На виконання укладених договорів комісії отримана від ТОВ «Горішник» сільськогосподарська продукція була передана за актами приймання-передачі названим комісіонерам, а в подальшому поставлена іноземних суб'єктам господарювання на експорт, про що свідчать звіти комісіонера. Факт отримання позивачем сільськогосподарської продукції та її подальшого фактичного вивезення на експорт за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями, які відмічені митними органами України після перевірки відповідності такої продукції даним ВМД та проведення митних процедур. Судом досліджені зведені дані про постачання отриманої від ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції наведені в таблицях з відомостями щодо кожного комісіонера та копії договорів комісії, акти приймання-передачі на комісію, звіти комісіонера та відмічених митними органами вантажних митних декларацій в засвідчення факту вивезення продукції за межі України (т. 2 а.с.226-252, т. 3 а.с.1-147).

Судом досліджені банківські виписки з рахунку позивача, які свідчать про повну оплату з боку позивача вартості отриманої сільськогосподарської продукції від ТОВ «Горішник» в сумі 19196447,72 грн., в т.ч. задекларованого в податковому кредиті податку на додану вартість 3199408,15 грн. в безготівковому порядку на поточний рахунок ТОВ «Горішник» в установі банку (т. 3 а.с.148-253, т. 4 а.с.1-84).

08.10.2013 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду зупинено провадження у справі №824/1900/13-а для надання додаткових доказів. 17.10.2013 року відповідачем на виконання ухвали надано постанову про закриття кримінального провадження від 30.09.2013 року відносно ОСОБА_6 директора ТОВ «Горішник», у зв'язку із смертю підозрюваного; висновок експерта №1615-К від 17.09.2013 року; протокол допиту свідків: ОСОБА_9 від 27.09.2013 року, ОСОБА_14 від 04.09.2013 року, ОСОБА_15 від 30.08.2013 року, ОСОБА_9 від 11.07.2013 року, ОСОБА_8 від 05.07.2013 року, пояснення ОСОБА_8 від 19.07.2011 року (т. 5 а.с.1-71).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) (чинного на момент виникнення правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, починаючи із 01.01.2011 року до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VI (далі - Кодекс № 2755 -VI) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст. 138 Кодексу № 2755 -VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Кодексу № 2755 -VI не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: договори купівлі-продажу, які укладено з ТОВ „Горішник", а саме: №926 від 01.02.2010 р.; №927 від 01.02.2010 р.; №946 від 26.03.2010р.; №982 від 31.05.2010р.; №983 від 04.06.2010р.; №991 від 30.06.2010р.; №984 від 30.06.2010р.; №999 від 30.07.2010р.; №1003 від 30.07.2010р.; №1048 від 29.10.2010р.; №1049 від 29.10.2010р.; №1050 від 29.10.2010р.; №1067 від 10.11.2010р.; №1076 від 10.11.2010р.; №1077 від 10.11.2010р.; №1085 від 30.11.2010р.;- №1080 від 07.12.2010р.; №1101 від 27.12.2010р. Згідно з вищевказаними договорами продавець - ТОВ «Горішник», в особі директора ОСОБА_6, передав на базисних умовах поставки - ЕХW (Інкотермс-2000) склад Продавця (смт. Маргановське, Вознесенського району Миколаївської області та смт. Комінтернівське Одеської області) у власність покупця - ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат", в особі виконавчого директора ОСОБА_17, товар (горіх волоський без шкарлупи (ядро горіха), горіх волоський у шкарлупі, просо продовольче, плоди нугу, горох продовольчий, вика ярова продовольча, насіння гарбузу продовольче, насіння гірчиці продовольче українського походження, врожаю 2009 року - 2010 року), а покупець прийняв та оплатив вказаний товар на умовах договору. Згідно умов укладених договорів право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Актів приймання-передачі. На виконання всіх вище перелічених договорів купівлі-продажу протягом 2010 року - І кварталу 2011 року ТОВ «Горішник» передало у власність ПАТ «Чернівецьких хлібокомбінат» сільськогосподарської продукції на суму 19196447,72 грн. (в т.ч. 15997039,77 грн. без урахування ПДВ та 3199408,15 грн. ПДВ), про що свідчать 21 акт приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні.

Суд не приймає твердження податкового органу, що у випадку відсутності документального підтвердження відрядження керівника підприємства ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" ОСОБА_17 і завідувача матеріального складу ОСОБА_8 для підписання вказаних угод купівлі продажу та актів приймання-передачі із ТОВ "Горішник" до Миколаївської та Одеської областей це свідчить про те, що наведені у договорах товари та послуги фактично не надавались.

Висновки податкових органів щодо відсутності відряджень директора підприємства до міста, де укладена угода не відповідають вимогам цивільного законодавства, так, згідно ст. 647 Цивільного кодексу України угода є укладеною у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 цього Кодексу визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

При цьому, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на наведене відповідач помилково, всупереч вимогам цивільного законодавства, трактує значення терміну місце укладення договору, як обов'язкова умова, знаходження сторін саме за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV первинні документи є лише підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця. Але для надання видатковій накладній юридичної сили й доказовості вона повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Так дійсно, як слушно зазначає відповідач, що у видаткових накладних наданих ТОВ "Горішник" ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" містяться підписи сторін, однак не зазначено прізвищ вказаних осіб. Однак ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Видаткові накладні по взаємовідносинам ТОВ "Горішник" та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" містять підписи сторін і дають можливість їх ідентифікувати. Представник відповідача в акті і у запереченнях на позов зазначає, що видаткові накладні підписано завідувачем матеріального складу ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" - ОСОБА_8

Наявність законодавчо визначених реквізитів, зокрема зазначення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, для видаткових накладних, виписаних платником податку продавцем -постачальником (в даному випадку ТОВ "Горішник"), є обов'язковим реквізитом саме для ідентифікації особи представника продавця -постачальника, тобто особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, актом приймання-передачі оформляється передача товару від постачальника покупцеві, при цьому форма такого документа чинним законодавством не встановлена. Зазвичай у акті приймання-передачі товару зазначається інформація про товар, його загальна кількість і якість, вартість товару, місце й дата передачі товару, наявність чи відсутність претензій щодо кількості і якості товару тощо. Акт підписується уповноваженими представниками постачальника й покупця, і за умови узгодження цього в договорі поставки скріплюється печатками сторін. Акт приймання-передачі товарів (робіт, послуг), яким оформляються результати відповідного договору, повинен містити вимоги, які ставляться до первинних документів, наведені у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, первині документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. З огляду на те, що вказаний товар знаходився на складах ТОВ "Горішник" в Одеській та Миколаївській областях і як відмітив представник позивача та свідок вести його на склад до м. Чернівці для складського обліку було економічно необґрунтовано, оскільки в подальшому сільськогосподарська продукція передавалась за договором комісії на експорт через Миколаївську митницю. Акти прийому- передачі товару засвідчують передачу товару від постачальника покупцеві, відповідають вимогам первинних документів. У випадку, якщо вказані акти були підписані після закінчення операції, такі дії узгоджуються із ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, первині документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідач безпідставно робить висновок, що у випадку якщо товар не прибув саме на склад позивача, то й не було актів приймання- передачі і фактичної передачі товару.

Згідно вимог ст. 1011, 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Відповідно до положень ст. 1013, 1014 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Судом встановлено, що отримана від ТОВ «Горішник» продукція була в подальшому поставлена позивачем на експорт за посередництва інших юридичних осіб та за участі у фіксації факту поставки органу державної влади - митниці. Протягом 2010 року та І кварталу 2011 року, з метою отримання прибутку, позивач уклав з іншими суб'єктами господарювання цілу низку договорів комісії, спрямованих на поставку вказаної вище продукції іноземним суб'єктам господарювання в режимі експорту. За умовами укладених з ТОВ «АГРО-ТОРГ», ТОВ «Синтез Груп і К» та ТОВ «Хорс Груп», вказані суб'єкти господарювання взяли на себе зобов'язання вчинити від свого імені та в інтересах позивача юридично значимі дії, які полягають в укладенні зовнішньоекономічних контрактів на експорт придбаної у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції. На виконання укладених договорів комісії отримана від ТОВ «Горішник» сільськогосподарська продукція була передана за актами приймання-передачі названим комісіонерам, а в подальшому поставлена іноземних суб'єктам господарювання на експорт, про що свідчать звіти комісіонера. Факт отримання позивачем сільськогосподарської продукції та її подальшого фактичного вивезення на експорт за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями, які відмічені митними органами України після перевірки відповідності такої продукції даним ВМД та проведення митних процедур. (т.3 а.с. 1-147).

До посилань відповідача, що листом Первомайської ОДПІ Миколаївської області від 28.03.2013 року, яким надіслано копію акту перевірки з Ужгородської МДПІ по ТОВ "Горішник" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 і згідно висновків акту перевірки не підтверджено наявність поставок, встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій, суд ставиться критично з огляду на таке.

Як вбачається із вказаного акту перевірки починаючи з 28.01.2009 року та протягом періоду взаємовідносин з позивачем (2010рік - І квартал 2011 року) і до вересня 2012 року ТОВ «Горішник» перебувало на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса. Протягом часу перебування на обліку у ДПІ у Приморському районі міста Одеса впродовж 2010 та першого кварталу 2011 років, в тому числі під час взаємовідносин з позивачем, щодо ТОВ «Горішник» не було складено акту про його відсутність за місцезнаходженням, органи державної податкової служби України не пред'являли претензій та зауважень відносно вказаного контрагента, він безперешкодно перебував в реєстрі платників ПДВ, звітувався перед органами податкової служби, подавав податкові декларації з ПДВ, декларував власні податкові зобов'язання з цього податку та відображав повний обсяг виданих на ім'я позивача податкових накладних із сумою ПДВ в 3199408,15 грн.

Крім того, податковим органом проводились планові перевірки позивача в тому числі і перевірялись взаємовідносини ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" із ТОВ "Горішник". Так, ні в акті податкової перевірки від 15.12.2011 року №3937/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., ні в акті податкової перевірки від 20.08.2010 року №2645/23-1/03293304 про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Чернівецькій хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. не зафіксовано порушень щодо правовідносин позивача із ТОВ "Горішник".

З огляду на встановлене судом, висновки податкового органу щодо відсутності поставок є передчасними і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п.п 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 -VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу № 2755 -VI встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п.198.3 ст. 198 Кодексу № 2755 -VI встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З врахуванням наведеного суд робить висновок, що достатніми підставами для включення ПАТ «Чернівецькій хлібокомбінат» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу № 2755 -VI датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу № 2755 -VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність у платника податку, виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог законодавства, і оплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту за умови їх реальності. В матеріалах справи містяться договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, договори комісії, митне оформлення товарів на експорт та розрахункові документи по оплаті за вказаними операціями. За результатами перевірки первинних документів позивача, судом не встановлено неправомірності дій щодо здійснення господарських операцій та відповідно, формування податкового кредиту.

Суд не приймає твердження відповідача про невідповідність проведених господарських операцій визначенню господарської діяльності внаслідок відсутності у позивача позитивного економічного результату від таких операцій. Господарські операції позивача з купівлі у ТОВ «Горішник» та подальшому продажу на експорт на умовах комісії сільськогосподарської продукції створювали для позивача додану вартість та були прибуковими. Так, у відповідності до договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі, за період II півріччя 2010 року позивач закупив у ТОВ «Горішник» сільськогосподарської продукції на суму 10259297,90 грн. без урахування ПДВ. Закуплена сільськогосподарська продукція була відчужена шляхом її продажу через комісіонера на експорт на суму 10356465,01 грн. Витрати позивача по зазначеним господарським оборотам, відповідно до звітів комісіонера, складають комісійну винагороду комісіонера та інші витрати, що пов'язані із вивезенням продукції за межі митного кордону України (транспортні послуги, митні збори, брокерські послуги, експертні дослідження продукції та отримання сертифікатів тощо) і становлять 41742,13 грн. Таким чином сума прибутку позивача від здійснених господарських операцій за І півріччя склала 55424,98 грн. (10356465,01 грн. зовнішньоекономічної виручки мінус 41742,13 грн. витрат на забезпечення експорту та мінус 10259297,90 грн. вартості закупівлі сільськогосподарської продукції).

Суд звертає увагу на те, що надана суду копія постанови про закриття кримінального провадження не доводить факт і подію вчинення певною особою кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України, так і вину директора і єдиного засновника ТОВ «Горішник» ОСОБА_6 у вчиненні будь-якого злочину, оскільки, у відповідності до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому встановлено, що ОСОБА_6 помер у 2012 році, а ТОВ «Горішник» станом на 2012-2013 роки змінив склад засновників та місцезнаходження. Також слід зазначити, що, в силу ст. 72 КАС України, виключно обставини, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, а також вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковими для адміністративного суду і не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже постанова від 30.09.2013 року про закриття кримінального провадження порушеного 17.06.2013 року, у зв'язку із смертю підозрюваного ОСОБА_6, що не встановлює обставин для справи адміністративної юрисдикції. Зі змісту ст. 72 КАС України слідує, що постанови слідчих органів не володіють ознакою преюдиціальності. Тому факти і правовідносини, встановлені постановою слідчих, не є обов'язковими для суду, що розглядає цивільну, господарську чи адміністративну справу. Разом із тим, її наявність повинна бути оцінена на ряду із іншими доказами.

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу на те, що у встановленому законом порядку, не доведено вину ОСОБА_6 чи інших осіб у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво.

Вищий адміністративний суду в Інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовують висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямований на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону №996-ХIV, і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд приходить до висновку, що позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентом позивача документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами позивача бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому вказані рішення належать до скасування, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представниками відповідача не доведено суду те, що податковим органом прийнято правомірні рішення, а тому належним способом захисту порушеного права є їх скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області від 02.07.2013 року № 0002672210, яким ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 999260 грн. та нараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 998 941 грн. та податкове повідомлення рішення від 02.07.2013 року №0002682210, яким ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 511718 грн. та донараховано штрафну фінансову санкцію в розмірі 602 238 грн.

3.Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 2294 грн. 00 коп., із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 28 жовтня 2013 р.

Суддя Т.М. Брезіна