Постанова № 34415140, 22.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2020/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.,

за участю сторін:

від позивача - Шершень Т.М.,

від відповідача - Іліка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" до Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів", звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Кіцманському районі Чернівецької області №00024/2300/0 та №00025/2300/0.

Позов обгрунтовано наступним.

Вказаними рішеннями відповідачем донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 3000 грн. та штрафна санкція - 1500 грн. (за рішенням №00024/2300/0) та податок на додану вартість в сумі 2400 грн., штрафна санкція - 1200 грн. ( за рішенням №00025/2300/0).

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями та на підтвердження зазначає наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень являється акт позапланової виїзної перевірки від 03.08.2011 р. № 933/27/23/00957152, у якому описані взаємовідносини ДП "Неполоковецький КХП" з ПП "Авіта-X" за період з 01.07.2008 р. по 01.07.2009 р.

Період з 01.10.2007 по 31.03.2009 року вже перевірявся працівниками Кіцманської ДПІ шляхом проведення планової перевірки. Результати перевірки відображені у акті документальної перевірки від 31.07.2009 р. № 18/23-00 00957/2300. Дані акту документальної перевірки свідчать про відсутність порушень чинного на момент перевірки податкового законодавства за операціями з ПП «Авіта-X». Відповідно до вимог п.п. 78.1.11 Податкового кодексу України, однією з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки являється наявність постанови органів дізнання.

Проте, як стверджує позивач, жоден нормативний акт не зазначає про право на проведення позапланової перевірки на підставі такої постанови періоду, який уже перевірявся.

На думку позивача, всі первинні документи в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства. Так, у договорі № 14 від 01.07.2008 р. чітко зазначено, що представником ПП "Авіта-X" являється директор ОСОБА_4 який і підписав даний договір. Підпис цієї особи та зазначення прізвища є на податковій накладній № 14 від 03.07.2008 р. Що стосується акту виконаних робіт, то в ньому чітко зазначено хто його підписує від імені виконавця.

Крім того, як зазначає позивач, не відповідають дійсності висновки відповідача про те, що дезинсекційні роботи не були проведені, адже зазначена робота дійсно проведена, а підприємство провело оплату отриманих послуг.

Що стосується виконавця - ОСОБА_5, який не являвся працівником "ПП Авіта-Х", позивач вказує, що питання щодо найму осіб, та їх співпраці з ПП "Авіта-X" є внутрішніми питаннями зазначеного підприємства.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення від 16.08.2011 р. № 00024/2300/0 та № 00025/2300/0 прийняті на підставі документів, що суперечать чинному законодавству, а тому просить суд їх скасувати.

Відповідач в письмових запереченнях пояснює, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що жоден нормативний акт не зазначає про право на проведення позапланової перевірки на підставі постанови слідчого періоду, що вже перевірявся. Також, не погоджується з посиланнями на Наказ ДПА України від 14.04.2011р. №213, згідно якого у разі встановлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймаються до набрання законної сили відповідним рішенням (вироком ) суду.

Пояснює, що в листі ДПА України від 25.01.2011р. (щодо прийняття податкових повідомлень-рішень) вказано, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (стаття 212 Кримінального кодексу Украіни) контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та /або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення платників податків в загальновстановленому порядку.

Крім того, відповідач повідомив, що громадянин ОСОБА_4, який значиться в реєстраційних документах як засновник, керівник, головний бухгалтер ПП "Авіта-Х" заперечує факти участі у реєстрації даного підприємства, у призначенні осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності підприємства. Отже, громадянин ОСОБА_4 не являвся посадовою особою "Авіта-Х" та не мав юридичних прав підписувати документи ПП "Авіта-Х".

Таким чином, в первинних документах, на підставі яких ДП "Неполоковецький КХП" відображено валові витрати на придбання та податковий кредит робіт по дезинсекції млина, значаться неправдиві відомості щодо правових повноважень гр. ОСОБА_4 в якості директора, в даних первинних документах значаться підпис без вказування прізвищ та посад осіб, що підписували ці документи.

Підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Визнання такого договору недійсним в суді не вимагається.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, наполягав на відмові в їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні рішення - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 01.07.2009 року - складено акт від 03.08.2011 року №933/27/23/00957152. Вказаним актом позивачу встановлено: порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в ІІІ кварталі 2008 року на загальну суму 3000грн.; порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 2400грн.

За результатами розгляду акту від 03.08.2011р. та заперечень ДП "Неполоковецький КХП" до вказаного акту від 09.08.2011р. №735, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011р. №00024/2300/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3000грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 1500грн. (всього 4500грн.) та №00025/2300/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2400грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 1200грн. (всього 3600грн.).

Підставами для прийняття спірних рішень стали висновки відповідача, викладені в акті від 03.08.2011р. №933/27/23/00957152.

Зокрема, в результаті перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП "Авіта-Х", відповідачем встановлено, що громадянин ОСОБА_4, який значиться в реєстраційних документах як засновник, керівник, головний бухгалтер ПП "Авіта-Х" не являється посадовою особою Підприємства та не мав юридичних прав підписувати документи ПП "Авіта-Х". Отже, представлені перевірці документи, які свідчать про проведення дезинсекції млина та елеватора, не мають юридичної сили через відсутність в них обов'язкових реквізитів - справжніх відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП "Авіта-Х".

На підставі вищевикладеного, відповідачем зроблено висновок про фіктивність договірних відносин позивача з ПП "Авіта-Х" та про те, що договір, укладений між ними є нікчемним, а отже не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Із вказаними висновками відповідача суд не погоджується.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем Державним підприємством "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" в особі керівника Чопика В.К. (замовник) та ПП "Авіта-Х" в особі директора ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір №14 від 01.07.2008р. про надання послуг по дезинсекції млина та елеватора на загальну суму 14400грн. Вказаний договір підписаний сторонами та містить печатки сторін. На підтвердження проведення дезинсекції позивачем надано всі необхідні документи, зокрема, акт виконаних робіт №14 від 03.07.2008р., податкову накладну від 01.07.2008р. №14 на загальну суму 14400грн. в т.ч. ПДВ 2400, підписані директором ПП "Авіта-Х" ОСОБА_4, платіжне доручення від 21.07.2008р. №638, згідно якого позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Авіта-Х" кошти на загальну суму 14400грн.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, в акті перевірки, відповідачем, на підставі своїх тверджень про недійсність правочину, зроблено висновок про те, що ПП "Авіта-Х" не виконувало робіт по дезинсекції млина та елеватора та відповідно ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" дані роботи від вказаного підприємства не отримувало, отже у позивача відсутнє право на включення до складу валових витрат вартості дезинсекційних робіт від ПП "Авіта-Х" та формування податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП "Авіта-Х", що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності (при здійсненні операцій з продажу борошна, цукру, послуг по зберіганню та сушці зерна), та рух активів у процесі здійснення зазначеної господарської операції підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми були правомірно включені до складу валових витрат, суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ПП "Авіта-Х", були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість, представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем заявлено вимогу стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, в матеріалах справи єдиним доказом судових витрат, понесених позивачем є платіжне доручення про сплату державного мита, а відомості про понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи - відсутні, суд присуджує повернути на користь позивача державне мито в розмірі 3,40 з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011р. №00024/2300/0 та №00025/2300/0.

3. Стягнути на користь позивача 3,40 грн. з Державного бюджету.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 28 жовтня 2013 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка