Постанова № 34415091, 23.10.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р.

Справа № 821/3495/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до Державного підприємства "Скадовське досвідне лісомисливське господарство" про застосування державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності,

встановив:/FONT>

Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (далі – позивач, Інспекція) звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Скадовське досвідне лісомисливське господарство» (далі – відповідач, ДП «Скадовське ДЛМГ»), в якому просить суд застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення господарської діяльності в частині утворення відходів до моменту отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення і розміщення відходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної планової перевірки дотримання ДП «Скадовське ДЛМГ» вимог природоохоронного законодавства складено акт перевірки від 23.08.2013р., яким встановлено порушення відповідачем вимог п. «а» ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 17 Закону України «Про відходи», а саме те, що відповідачем не отримано дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів на 2013 рік.

Вказані обставини є підставою для застосування відповідно до законодавства заходів реагування.

Позивач в судове засідання не з’явився, проте надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач надав заперечення на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів на 2013 рік не отриманий з поважних причин.P>

Відповідач у судове засідання також не з’явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 122, 128 КАС України, суд приходить до висновку про розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі наказу №499 від 19.08.2013р. та направлення №100624 від 19.08.2013р. позивачем у період з 21.08.2013р. по 23.08.2013р. проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якого складено уніфікований акт від 23.08.2013р.

Згідно цього акту, позивачем встановлено порушення ДП «Скадовське ДЛМГ» вимог п. «а» ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 17 Закону України «Про відходи», яке полягало у тому, що відповідачем не отримано дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів на 2013 рік.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовищ відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №454/2011 є Держава екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Відповідно 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами (підп. «м» п. 2 ч. 4 Положення).

Відповідно до п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Закон України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998 року (надалі Закон №187/98-ВР) визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 187/98-ВР, відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. P>

Згідно із п. «а» ч.1 ст. 32 Закону України № 187/98-ВР, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Матеріалами справи не спростовано тих обставин, що відповідачем не отримано дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів на 2013 рік.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України» від 2 жовтня 2012 року N 5404-VI викладено у новій редакції частину п'яту статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та внесено зміни до частини 2 статті 18, статті 183-2 та частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 20 червня 2013 року N353-VII внесені зміни до частини 2 статті 18 КАС України, доповнено його статтею 183-6, а також внесені зміни до частини 5 статті 4, статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зазначені Закони набрали чинності 27 червня та 01 липня 2013 року.

У відповідності до внесених змін, згідно із ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 20 червня 2013 року N353-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт (надання послуг) відповідно до постанови адміністративного суду, а також щодо визначення випадків, коли обґрунтованість вжиття інших заходів реагування підлягає підтвердженню адміністративним судом.

У зв’язку з цим слід зазначити, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини щодо здійснення державного нагляду та застосування за його наслідками заходів реагування, є, зокрема, «Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751-XII (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.1, 2 цього Порядку, він визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів (надалі - підприємств) незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. P>

Діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Згідно із п.п. 3, 4 Порядку, рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема у випадку використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

З аналізу цих правових норм видно, що у разі порушення суб’єктами господарювання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі і Закону України «Про відходи», до них застосовуються такі заходи, як обмеження, тимчасове зупинення або припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів, дільниць, одиниць обладнання.

Позивачем не ставиться у позові питання про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг відповідачем.

За виявлених позивачем обставин та у відповідності із спеціальним законодавством, яким є затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751-XII «Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», до відповідача можливо застосувати такі заходи, як тимчасову заборону (обмеження) експлуатації підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Натомість предметом позову є застосування заходів реагування у вигляді зупинення господарської діяльності ДП «Скадовське ДЛМГ» в частині утворення відходів, які не є тотожними переліченим у ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходам реагування, що застосовуються виключно за постановою адміністративного суду.

Проте і передбачені «Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» заходи у вигляді тимчасової заборони (обмеження) експлуатації підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання також не є тими заходами реагування, які передбачені реченням першим ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем перед судом ставиться питання про вжиття таких заходів реагування у сфері державного нагляду, які відповідно до закону не повинні застосовуватись виключно за постановою адміністративного суду.

Крім того, визначені позивачем заходи реагування, які він просить застосувати, не передбачені затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року №2751-XII «Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» та реченням першим ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За таких обставин позивач вправі самостійно обрати захід реагування у сфері державного нагляду, який не пов’язаний із повним або частковим зупиненням виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг та за власним рішенням застосувати його до відповідача.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для застосування обраних позивачем заходів реагування саме за постановою суду, оскільки прийняття рішень про застосування таких заходів є компетенцією позивача.

При вирішенні цього спору суд не приймає до уваги надані відповідачем документи, які на його думку підтверджують обставини щодо відсутності виявлених позивачем порушень або поважності причин, через які воно вчинено, оскільки ці документи не відповідають встановленим ст.ст. 69, 70 КАС України критеріям належності та допустимості.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову через відсутність підстав для застосування за постановою адміністративного суду тих заходів реагування, які просить застосувати позивач.

Керуючись ст. ст. 158, 161-163, 183-2 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 5.1.2