Рішення № 3441060, 21.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2009 р.

Справа № 14/17

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б.розглянув справу № 14/17

за позовом відкритого акціонерного товариства "Донецький завод мостових конструкцій", м. Донецьк

до відповідача приватного підприємства "КТП-РОС", Кіровоградська обл., м. Знам'янка

про стягнення 189819,18 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав.

Відкритим акціонерним товариством "Донецький завод мостових конструкцій" подано позов до приватного підприємства "КТП-РОС" про стягнення 158 638 грн. боргу, 20 293,79 грн. пені, 10 887,39 грн. інфляції, відповідно до договору купівлі-продажу продукції № 19/5 від 19.05.2008р., а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 898,19 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.03.2009р. до господарського суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви № 13/03-1 від 13.03.2009р., у якому позивач збільшує позовні вимоги, а саме просить суд стягнути додатково 34023,29 грн., що складається з 10 689,53 грн. інфляційних втрат, 3238,06 грн. 3 % річних та 20 095,70 грн. пені. Вказане доповнення до позовної заяви є фактично заявою про збільшення розміру позовних вимог, право на яке передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України. Вказане доповнення прийняте господарським судом до розгляду.

Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки остання ухвала суду від 31.03.2009р. направлена за адресою відповідача, що вказана у довідці Головного управління статистики у Кіровоградській області № 14-2676 від 25.03.2009р., що надана на вимогу суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Донецький завод мостових конструкцій" (продавець) та приватним підприємством "КТП-РОС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 19/5 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію відповідно до рахунків та накладних, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її вартість за умовами даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок не пізніше 1 дня до предполагаємої дати відгрузки продукції. Пункт 3.1 Договору передбачає, що платежі по дійсному Договору здійснюються по безготівковому розрахунку з використанням платіжних доручень шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості товару, передбаченого відповідною заявкою, на поточний рахунок продавця на підставі пред'явленого рахунку до оплати.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений круглими печатками.

Продавець поставив покупцю продукцію на загальну суму 208638 грн. відповідно до видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 46).

В матеріалах справи міститься копія гарантійного листа відповідача, у якому покупець в особі директора Карлаша В.П. гарантує оплату за бетон відповідно до договору № 19/5 від 19.05.2008р. в строк до 25.05.2008р. (а.с. 13), також додано копію акту звірки між сторонами, що підписаний повноважними представниками сторін, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 208638 грн. (а.с. 19).

Проте відповідачем здійснено оплату боргу лише в частині, а саме в сумі 50000 грн.

Відповідно до статей 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач поставляв відповідачу товар відповідно до видаткових накладних 20.05.2008р., 21.05.2008р., 22.05.2008р., 23.05.2008р., 24.05.2008р.26.05.2008р., 27.05.2008р., 28.05.2008р. Для спрощення розрахунків позивач вважає строком оплати 29.05.2008р. (остання поставка товару 28.05.2008р.).

Відповідач виконав свої зобов'язання за Договором невчасно і частково, а саме сплатив 50 000 грн.12.09.2008р.

Отже станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становить 158638 грн. (208638,00 грн. - 50 000 грн.).

Наявність вказаної заборгованості за Договором відповідач не заперечив, доказів оплати за товар в сумі 158638 грн. суду не надав.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 158638 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При розрахунку штрафних санкцій, зокрема пені позивач керується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивачем враховано норми пункту 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Тому позивачем нараховано пеня за період 12.08.2008р. по 12.02.2009р. і її сума становить 20095,70 грн.

Отже, позовні вимоги по стягненню пені в сумі 20095,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню господарським судом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача сума 3% річних за період з 25.05.2008р. по 22.02.2009р. складає 3238,06 грн., сума втрат від інфляції за період з 25.05.2008р. по 22.02.2009р. складає 10689,53 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 158638 грн. боргу за отриманий товар відповідно до договору купівлі-продажу № 19\5 від 19.05.2008р., 20095,70 грн. пені, 3238,06 грн. 3 % річних та 10689,53 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, всього 192661,29 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню господарським судом.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "КТП-РОС" (27410, Кіровоградська обл., м. Знам'янка, смт. Знам'янка друга, вул. Степова, 4, ідентифікаційний код 32986462) на користь відкритого акціонерного товариства "Донецький завод мостових конструкцій" (83038, м. Донецьк, вул. Магдебурська, 1Б, ідентифікаційний код 19377807) 158638 грн. боргу за отриманий товар відповідно до договору купівлі-продажу № 19\5 від 19.05.2008р., 20095,70 грн. пені, 3238,06 грн. 3 % річних та 10689,53 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, а також 1926,61 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя С.Б. Колодій

Дата підписання рішення - 24.04.2009р.