Рішення № 3440849, 30.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09 Справа № 22/119/09

Скиданова Ю.О.

Позивач – Міністерство оборони Російської федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19; адреса представника Козаченка В.В. - 99050, м. Севастополь, вул. Луначарського, 35)

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Мелітопольський м’ясокомбінат” (73319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)

про стягнення 128 360 грн. неустойки

суддя Скиданова Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вишняков С.В.–довіреність № 1350а від 25.11.2008 р.;

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення 128 360 грн. штрафу за Державним контрактом № 24 на виконання державного оборонного замовлення з поставок продовольства Міністерства оборони Російської Федерації від 26.12.2007 р.

Ухвалою суду від 10.02.2009 р. порушено провадження у справі № 22/119/09, судове засідання призначено на 30.03.2009 р.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги, заявлені позивачем у позовній заяві.

У судове засідання 30.03.2009 відповідач представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов’язань.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 30.03.2009 розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (2003 р.) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

26.12.2007 між Міністерством оборони Російської Федерації (держзамовник) та ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” (постачальник) був укладений Державний контракт № 24 на виконання державного оборонного замовлення з поставок продовольства Міністерства оборони Російської Федерації (надалі за текстом «контракт»). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 контракту відповідач/постачальник зобов’язався поставити та передати у власність позивачу/держзамовнику продовольство (надалі за текстом –“товар”), яке відповідає вимогам державних стандартів, технічним умовам України, за ціною, в асортименті, кількості, строки, що зазначені в специфікаціі (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною контракту. Позивач/держзамовник зобов’язався прийняти поставлений товар та своєчасно здійснити її оплату на умовах цього контракту.

Специфікаціями до контракту була погоджена поставка товару:

- специфікацією № 1 - 54 тони м’яса за ціною 16,5 гривен за 1 кг на суму 891000 гривен у період: 15 тон (08.01.2008-21.01.2008); 20 тон –(01.02.2008-20.02.2008), 19 тон –(01.03.2008-20.03.2008);

- специфікацією № 2 –0,15 тон паштету за ціною 14 грн. за 1 кг у строк з 08.01.2008 по 25.01.2008, 4 тони сельді за ціною 12,2 гривен за 1 кг на суму 48800 гривен у період з 02.01.2008 по 20.03.2008 року.

Факт отримання товару:

- згідно специфікації № 1 у кількості 39,37 тон м’яса за ціною 16,50 грн. за 1 кг на суму 649605 грн. підтверджується актами приймання № 69 від 17.01.2008, № 181 від 09.02.2008 та накладними № 28119 від 16.01.2008, № 40163 від 08.02.2008. Недопоставлено 14630 кг м’яса на суму 241395 гривен.

- згідно специфікації № 2 у кількості 2715 кг сельді за ціною 12,2 гривен за 1 кг на суму 33123 грн. підтверджується актами приймання № 94 від 23.01.2008 года, № 223 від 19.02.2008 року та накладними № 30945 від 22.01.2008, № 44879 від 19.02.2008. Недопоставлено 1285 кг сельді на суму 15677 гривен.

Поставлений товар був сплачений у повному обсязі, що підтверждується платіжними дорученнями № 31 від 24.01.2008, № 49 від 31.01.2008 та № 92 від 27.02.2008, всього на суму 684828 грн.

Відповідач надіслав позивачу лист № 216 від 18.03.2008 про відмову від поставки товару (м’яса) у разі відмови позивача від збільшення закупівельної вартості товару до рівня 23,8 грн. за 1 кг м’яса та з проханням розірвати контракт № 24 від 26.12.2007 року.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що ціна контракту, зазначена в специфікациї, фіксується на весь строк дії контракту та є незмінною.

Позивач листом № 364 від 26.03.2008 року на підставі п. 5.5 контракту повідомив відповідача про розірвання Контракту № 24 від 26.12. 2007. Відповідачу була направлена претензія № 27 від 30.05.2008 року № 80/2/ф-555 про сплату неустойки в сумі 128627 грн. 50 коп.

Відповіді на претензію № 27 від 30.05.2008 за поясненням представника позивача від відповідача не надійшло.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до пункту 5.1 контракту у випадку невиконання постачальником у встановлений строк умов контракту з поставки товару, або у разі дострокового розірвання контракту в повному обсязі чи частково (в частині поставки конкретного товару), постачальник сплачує держзамовнику неустойку у розмірі 50 % від вартості непоставленого товару.

Документальних доказів поставки товару у повному обсязі відповідач суду не надав.

Таким чином, Відповідачу правомірно нарахований штраф за прострочку виконання зобов'язань з поставки товару в сумі 128360 грн., а саме:

14630 кг х 16.50 грн./кг = 241395 грн.

1285 кг х 12.20 грн./кг = 15677 грн.

241395 грн. + 15677 грн. х 50% = 128536 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 128360 грн. штрафу за контрактом, суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” (73319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, п/р № 260031382 в ДФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знаменка, 19; п/р № 26006402000830 в Севастопольській філії ВАТ ВТБ Банк м. Севастополь, МФО 384997, ЄДРПОУ 07928610, поштова адреса представника Козаченка В.В.- 99050, м. Севастополь, вул. Луначарського, 35) 128360 (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, державне мито у розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 60 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять ) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.04.2009 р.

Суддя Скиданова Ю.О.