Ухвала суду № 34408015, 10.10.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/295/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст.121 КК УКраїни Воронкова Ірина Григорівна Доповідач в апеляційній інстанції Мунько Б. П. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМунька Б.П. суддів при секретарі Бєлан О.В. Охріменка І.К., Соломки І.А. з участю прокурораЯкушиної О.В. захисника ОСОБА_6

розглянула матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Тальнівського району Лещенка О.Б., який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2013 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, працюючий головою СФГ «Явір», раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації у КВІ.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_8 - тримання під вартою скасовано та звільнено його з-під варти з зали суду.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаський області на відшкодування процесуальних витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в сумі 489,44 грн.

Судом вирішена доля речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

Згідно вироку ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 03.05.2013 року, близько 02.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у житловому будинку по АДРЕСА_2, під час спільного розпиття спиртних напоїв із господарем вказаного домоволодіння ОСОБА_9, на грунті особистих неприязних відносин, які виникли під час сварки, що переросла у обопільну боротьбу та бійку, в ході якої спочатку умисно наніс останньому численні удари металевим совком по голові, верхній частині тулуба та правій руці, після чого по декілька ударів ногами по тулубу в область ребер справа та зліва, в результаті чого згідно висновку судово-медичної експертизи № 193 від 16.07.2013 року потерпілому ОСОБА_9 були спричинені наступні тілесні ушкодження: - групу дрібних саден розміром від 0,3x0,1 см до 0,4x6 см на площі 5x6 см в лобній ділянці посередині; два косо-вертикальних садна в лобній ділянці зліва; садно над внутрішнім краєм лівої брови; в ділянці зовнішньої частини нижньої повіки лівого ока косо-горизонтальне садно, поряд в ділянці зовнішньої частини лівого ока два косих садна; блідо-синюшний синець зовнішньої частини нижньої повіки правого ока, що переходить в праву виличну ділянку; садно нижньої третини лівого крила носу; глибоке косе садно правої скроневої ділянки; косе садно в проекції кута нижньої щелепи справа; блідо-синюшний синець верхньої губи зліва; дві рани червоної обвідки нижньої губи справа; чотири садна лівої щоки з переходом в ліву перед вушну ділянку; синюшний синець лівої вушної раковини у верхній та середній третинах, а в ділянці верхньої третини - садно; дуговидне садно під нижньою щелепою дещо справа; в середній та верхній третинах шиї справа по передньо-бічній поверхні п'ять косих саден; чотири косих садна в нижній третині шиї по задній поверхні; три садна задньо-бічної поверхні ліктьового суглобу; два садна в нижній третині правого передпліччя по задньо-зовнішній поверхні; у верхній третині правого передпліччя по задньо-внутрішній поверхні три садна; дев'ять саден в ділянці тильної поверхні правої кісті; блідо-синюшний синець передньо-зовнішньої поверхні правого стегна у верхній третині; смугасте садно в ділянці передньо-внутрішньої поверхні правого колінного суглобу з яких перелічені синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, а рана червоної обвідки нижньої губи до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; - тонкій темно червоний крововилив у м'яких покровах черепа з внутрішньої поверхні в лобній ділянці зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень; - поєднану травму грудної клітки та органів черевної порожнини у вигляді: множинних двосторонніх переломів ребер, розриву печінки, крововиливів в тканину підшлункової залози, навколо ниркову клітковину та брижі, що в своєму перебігу супроводжувалось розвитком двостороннього гемотораксу (накопиченням крові в плевральних порожнинах); гемаперітонсуму (накопичення крові в черевній порожнині), травматичного та геморагічного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та внаслідок чого ОСОБА_9 помер.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації вчиненого, разом з тим вважає, що призначене засудженому покарання є надто м'яким, оскільки він вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, безпідставним є посилання суду на його позитивну характеристику, оскільки вона носить формальний характер і жодним чином не зменшує суспільну небезпечність як його самого, так і вчиненого злочину, судом належним чином не враховано, що застосування ст.69 КК України можливе лише за наявності кількох обставин (двох і більше), що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в той час як суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 - щире каяття, активне сприяння розкриття злочину та стан здоров'я обвинуваченого, які не є обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. За таких обставин апелянт вважає необхідним скасувати вирок суду 1 інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (ст.409 КПК) та постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі.

В своєму запереченні на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_10, вважаючи вирок законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляцію прокурора без задоволення. При цьому потерпілий посилається на те, що засуджений є чоловіком його рідної сестри - ОСОБА_11, а померлий ОСОБА_9 був його рідним братом, на час вчинення злочину працював та розкаявся у вчиненому.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги в частині скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, пояснення потерпілого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого та самого засудженого, які вважають вирок суду 1 інстанції законним та обгрунтованим і заперечили апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали справи та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд має право застосувати скорочений порядок дослідження доказів. Обов'язковою умовою застосування цього порядку є правильне розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їх позицій. Факт незаперечення обставин кримінального провадження, з'ясування правильності розуміння їх учасниками, добровільності їх позиції, роз'яснення обмеження права на апеляційне оскарження обов'язково відмічається у журналі судового засідання, що не було зроблено судом 1 інстанції під час розгляду справи.

Як вбачається з журналу судового засідання та вироку суду, суд прийняв рішення про дослідження доказів, обмежившись допитом підсудного та потерпілого. За даними цього журналу від 01.08.2013 року (а.с.19-22 т.3) підсудному ОСОБА_8 судом не було належним чином роз'яснено зміст ч.3 ст.349 КПК України, судом не з'ясовано чи правильно він розуміє зміст цих обставин, підсудний не був попереджений про наслідки розгляду справи в спрощеному порядку (звукозапис судового розгляду від 01.08.2013 12:49:46, 12:51:04), і як наслідок цього, під час апеляційного розгляду справи підсудний, відповідаючи на запитання колегії суддів та прокурора, пояснив, що він не наносив ОСОБА_9 при його житті численних ударів металевим совком по голові (як зазначено в пред'явленому обвинуваченні, в той час як допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 у скоєному визнав себе винним повністю та пояснив, що «…наніс потерпілому спочатку близько трьох ударів металевим совком, потім …»), а тому ОСОБА_8 фактично лише частково визнав свою вину у вчиненому злочині, проте суд 1 інстанції, в порушення вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та застосував скорочений порядок дослідження доказів, тобто без дослідження наявних доказів у справі в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог ч.3 ст.349 КПК України, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності вищевказаних до того підстав скасувати вирок суду 1 інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та направити справу до цього ж суду на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведений обсяг обвинувачення, який вказаний у вироку суду від 07.08.2013 року, то колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції при призначенні покарання належним чином не врахував, що злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, скоєний ОСОБА_8 є тяжким, вчинений ним в стані алкогольного сп'яніння, та який потягнув за собою тяжкі наслідки у виді смерті людини. При таких обставинах призначене ОСОБА_8 судом 1 інстанції покарання в частині застосування до нього положень ст.75 КК України у вироку від 07.08.2013 року, є невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, у зв'язку з чим апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Тальнівського району Лещенка О.Б. задовольнити частково.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.08.2013 року відносно засудженого ОСОБА_8 - скасувати і призначити новий розгляд у суді 1 інстанції, але в іншому складі суду.

Головуючий :

Судді :