Рішення № 3440664, 07.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

07.04.2009

Справа №2-24/687-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», (79022 м.Львів, Залізничний район, вул.. Городоцька, 174; ідентифікаційний код 33895476)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим», (95034 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 11/6; 95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Глинки, 76; ідентифікаційний код 33131488)

Про стягнення 27537,11 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Дорошко М.В., довіреність № б.н. від 17.02.2009 р. у справі

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим» про стягнення 27537,11 грн., в тому числі: 19954,43 грн. – основного боргу та 7582,68 грн. – пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором купівлі – продажу № 13/10 від 10.12.2007 р. на суму 19954,43 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не сплачена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з наведеним суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

10.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим» (Покупець) був укладений договір поставки № 13/10 (а.с. 4-7).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується протягом дії даного договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а Покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії Договору з урахуванням кількості й асортименту (номенклатури) товару по всім переданим, відповідно до умов даного договору, окремим партіям товару (п. 1.2 Договору).

Ціна на товар визначається Сторонами в накладній на момент передачі партії товару ( п. 2.1 Договору).

Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Покупця (п. 3.3 Договору).

Розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України – гривні шляхом перерахування Покупцем протягом 21 банківських днів з моменту передання товару Покупцеві (п. 4.1 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення Сторонами і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині розрахунків – до повного виконання Сторонами зобов’язань (п. 9.1 Договору).

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором та у період дії Договору було поставлено товар на загальну суму 20315,53 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними № 1312 від 05.09.2008 р., № 1327 від 09.09.2008 р., № 1344 від 11.09.2008 р., № 1345 від 11.09.2008 р., № 1475 від 01.10.2008 р., № 1486 від 02.10.2008 р. (а.с.8,10, 12,14,16,18)

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця у накладних, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей , доданих до матеріалів справи (а.с.9,11, 13, 15,17, 19).

Позивачем також на оплату поставленого товару були виставлені рахунки № 4811 від 29.09.2008 р., № 4844 від 01.10.2008 р., № 4373 від 09.09.2008 р., № 4315 від 08.09.2008 р., № 4336 від 08.08.2008 р., № 4287 від 05.09.2008 р. (а.с.39-45).

Проте, відповідач у порушення умов договору, зокрема п. 4.1, сплатив суму заборгованості тільки у розмірі 361,10 грн., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 19954,43 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Приватного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Позивачем також була пред’явлена вимога відповідачу про сплату боргу від 03.11.2008 р., яка залишена відповідачем без уваги (а.с.20).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не представив доказів оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 19954,43 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим» заборгованості у розмірі 19954,43 грн. підлягають задоволенню.

В пункті 7.5 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем строку платежу, визначеного п. 4.1 цього договору, Покупець зобов’язаний, за вимогою Продавця, сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 7582,68 грн. за період з 01.11.2008 р. по 19.01.2009 р.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %.

Крім того, слід зазначити, що позивачем визначений період нарахування пені з 01.11.2008 р. по 19.01.2009 р., що дорівнюється 80 дням прострочення платежу, тоді як згідно з розрахунку пені позивача, позивачем нарахована пеня за 76 днів прострочення.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливим перерахувати розмір пені за період прострочення платежів з 01.11.2008 р. по 19.01.2009 р. за 80 днів прострочення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач допустив арифметичну помилку при визначенні кількості днів на протязі вказаного періоду.

Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню та зменшенню.

Згідно розрахунку суду з 01.11.2008 р. по 19.01.2009 р. – 19954,43 грн.(сума заборгованості) х 80 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 1049,65 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 1049,65 грн., яка є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

У частині вимог щодо стягнення 6533,03 грн. пені у позові відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.04.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона Крим», (95034 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Б. Хмельницького, 11/6; 95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Глинки, 76; ідентифікаційний код 33131488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол», (79022 м. Львів, Залізничний район, вул.. Городоцька, 174; ідентифікаційний код 33895476, р/р 2600801064214 в Перші Львівській філії ВАТ «Кредо Банк», МФО 325365) 19954,43 грн. основного боргу, 1049,65 грн. пені, 210,04 грн. державного мита та 90,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені у розмірі 6533,03 грн. у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.