Рішення № 34403948, 04.10.2013, Миронівський районний суд Київської області

04.10.2013 Єдиний унікальний № 371/1513/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2013 року м. Миронівка ЄУН 371/1513/13-ц

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Капшук Л.О.

при секретарі Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що 14 червня 2010 року позивач уклав з ТОВ «Авто Просто» Угоду № 0322744 про надання фінансових послуг по адмініструванню придбання автомобіля I-VAN А07А1 у групах, підписав додатки № 1 та № 2 до неї. Крім цього між позивачем та відповідачем 26 липня 2012 року було укладено Договір про внесення змін в Додаток № 1 до Угоди, згідно з яким було змінено марку та модель автомобіля на ЗАЗ Ланос та його ціну. За умовами Угоди ним було здійснено вступний внесок в сумі 8938 грн. 16 коп. та проплачено щомісячні грошові внески на загальну суму 87 504 грн. 49 коп. Загалом виконання умов оскаржуваної угоди позивач сплатив 96442, 65 грн.

Вважає, що Угода суперечить нормам чинного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про захист прав споживачів», порушує його права як споживача та має бути визнана недійсною.

Метою Угоди є участь особи в системі придбання товарів у групах з метою придбання автомобіля. Система складається з учасників, об'єднаних у групу, які шляхом сплати щомісячних внесків акумулюють кошти для придбання автомобіля для кожного з них.

За укладеною Угодою він зобов'язався сплачувати кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. ТОВ "Авто Просто" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак.

Дії відповідача, які спрямовані на утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, вводять його як споживача в оману і є нечесною підприємницькою практикою.

Наслідком спірної Угоди є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема умови угоди, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Крім цього, процедура прийняття ТОВ "Авто Просто" рішення про порядок розрахунків учасників груп та передачу товарів для учасників являється непрозорою, учасник групи не має можливості отримати достовірну інформацію з цього приводу.

Окремою підставою для визнання укладеної Угоди недійсною позивач зазначив ч. 1 ст. 227 України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Відповідач уклав Угоду за відсутності у нього відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідач зобов'язаний повернути кошти, отримані ним на виконання Угоди.

Просив визнати недійсною укладену 14 червня 2010 року Угоду, стягнути з відповідача 96442, 65 грн. матеріальної шкоди.

Позивач та його представник в судове засідання не з»явились, в поданій до суду заяві представник позивача просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, в поданих до суду запереченнях просив розглядати справу за його відсутності. У письмових запереченнях послався на ті обставини, що діяльність компанії не пов»язана зі створенням пірамідальної схеми, укладена з позивачем Угода направлена на реальне настання правових наслідків - отримання ним автомобіля в результаті виконання умов Угоди, положеннями Угоди не передбачалось отримання позивачем компенсації за рахунок залучення інших споживачів. Здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах було визнано фінансовою послугою лише з 1 січня 2012 року у зв»язку із внесенням 2 червня 2011 року змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказане положення не має зворотної сили. Заявлений позов вважає необґрунтованим та просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стаття 202 Цивільного Кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 вказаної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Такий правочин через невідповідність його вимогам законодавства є недійсним з моменту його вчинення, незалежно від того, чи визнав таким його суд.

В судовому засіданні встановлено, що 14 червня 2010 року між позивачем, як учасником системи придбання товарів в групах, та ТОВ "Авто Просто" як компанією, яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобіля учасником системи, було укладено Угоду № 0322744, підписано додатки № 1 та № 2 до неї, 26 липня 2012 року укладено договір про внесення змін в Додаток №1 до Угоди.

Предметом Угоди було надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Правила функціонування АвтоТак були визначені у Додатку № 2 до Угоди. У Додатку № 1 було визначено, який автомобіль буде придбано учасником та встановлено розмір вступного і щомісячних внесків учасника. Договором про внесення змін в Додаток №1 до Угоди змінено марку, модель транспортного засобу та його ціну. Позивач мав придбати автомобіль марки ЗАЗ моделі Ланос вартістю 80960 гривень.

Згідно статей 2 і 3 Угоди компанія ТОВ «Авто Просто» гарантувала позивачу як учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови виконання всіх зобов»язань, що випливають з Угоди, та зобов»язалася надати йому послуги, які викладено в правилах функціонування системи АвтоТак, а також оплатити за рахунок коштів, внесених з цією метою учасниками системи, автомобілі виробнику, імпортеру чи дистриб»ютору, що постачають їх системі.

В додатку № 2 до угоди від 14 червня 2010 року містяться правила функціонування системи АвтоТак, визначено, що система полягає в створенні груп покупців (Учасників), метою яких є придбання автомобілів у порядку та на умовах, передбачених Угодою. Система складається з учасників, об'єднаних у групу, які шляхом сплати щомісячних внесків, зазначених в угоді, акумулюють кошти для придбання автомобіля для кожного з них. Право на отримання таких автомобілів надається за наступними механізмами: а) накопичення внесків, б) пропозиція авансових внесків. Учасник системи, який виконує у повному обсязі свої зобов'язання за даною угодою, придбає та отримає автомобіль через систему АвтоТак. Учасники системи уповноважують ТОВ «Авто Просто» на організацію та адміністрування системи. Система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можливо придбати за рахунок чистого фонду групи. Учаснику, який сплатив повну вартість автомобіля та виконав усі зобов»язання щодо сплати внесків в оплату послуг та страхових платежів, буде надано право на отримання автомобіля на найближчому асигнаційному акті, який буде проводитись у місяці, наступному за місяцем, в якому учасник повністю виконав усі зобов»язання за угодою. Такий учасник користується пріоритетом в отриманні автомобіля перед іншими учасниками в групі. Для досягнення мети Угоди сторони домовляються, що ТОВ «Авто Просто» зобов'язується виконувати зобов'язання за даною Угодою з метою реалізації прав учасників системи, а учасник системи зобов'язується виконувати ті зобов'язання, що покладені на нього Угодою.

За ст. 5 додатку право на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків одержує учасник, який має найбільшу загальну кількість балів на останній день попереднього перед асигнаційним актом місяця. Автомобіль придбавається за рахунок чистих внесків усіх учасників групи і оплата повної вартості автомобіля учасником групи, який отримав автомобіль забезпечує можливість придбання автомобілів для тих учасників системи, які їх ще не одержали.

Згідно умов Угоди та Додатку № 1 до неї, яким встановлено розмір внесків в оплату послуг, позивачем 14 червня 2010 року було сплачено вступний внесок в сумі 8938 грн. 16 коп. та на протязі липня 2010 року - червня 2012 року сплачено щомісячні внески на загальну суму 87504 грн. 49 коп. Першу проплату було здійснено 15 липня 2010 року, останню 15 червня 2012 року. Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви квитанціями (а.с., а.с. 20-26). З липня 2012 року сплату внесків позивач припинив.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У висновках зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Із укладеної Угоди та правил функціонування АвтоТак вбачається, що позивач зобов'язався сплачувати кошти не за одержання автомобіля, а фактично за можливість призначення автомобіля, тобто не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. Таке право надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до системи придбання автомобіля у групі, яке залежить від розміру фонду групи та внесення коштів іншими членами системи, а також власного розсуду відповідача. ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що фактично є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТак.

Умови укладеного правочину є несправедливими, такими, що вводять позивача як споживача в оману і мають ознаки нечесної підприємницької практики, оскільки фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства. А розподіл коштів групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Отже, зміст оскаржуваної Угоди суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема положенням п. 2 ч. 1 та п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону.

Угоди, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів"). Оскільки недійсність такої угоди встановлена ??Законом, то з урахуванням ст. 215 ЦК України, такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним в судовому порядку чинним законодавством не вимагається.

Згідно умов Угоди та Додатку № 1 до неї, яким встановлено розмір внесків в оплату послуг, позивачем 14 червня 2010 року було сплачено вступний внесок в сумі 8938 грн. 16 коп. та на протязі липня 2010 року - червня 2012 року сплачено щомісячних внесків на загальну суму 87504 грн. 49 коп. Першу проплату було здійснено 15 липня 2010 року, останню 15 червня 2012 року. Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви квитанціями (а.с.,а.с. 20-26). З липня 2012 року сплату внесків позивач припинив.

Дані обставини вказують на те, що позивач частково виконав умови укладеного з відповідачем правочину. Вчинення таких дій за нікчемним правочином не має під собою правової підстави, а відтак набуло ознак неправомірності.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Пунктом 7 постанови передбачено, що у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Позивач заявив вимогу про визнання укладеного правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності. При розгляді справи судом встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати укладений сторонами правочин нікчемним, а тому застосовує вищевказані положення постанови Пленуму Верховного Суду України.

Стаття 204 Цивільного Кодексу України установлює презумпцію правомірності правочину. Звідси будь-який вчинений (укладений) правочин вважається правомірною дією до моменту спростування цієї презумпції судом. Тому нікчемність правочину може визнати лише суд. Відповідно правовим наслідком визнання правочину нікчемним є те, що його укладення не є підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений сторонами нікчемний правочин був недійсним вже в момент його вчинення та не породжував для сторін цивільних прав та обовґязків. Нікчемним правочином була і додаткова угода, укладена між сторонами, якою були внесені зміни в основну угоду.

Вимоги позивача про визнання укладеного правочину недійсним з підстав, встановлених ст. 227 ЦК України, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року відповідно до спеціального закону ліцензуванню підлягає діяльність із надання фінансових послуг.

На час укладання оспорюваної угоди здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах не входило до переліку фінансових послуг, встановленого ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року.

Пунктом 11-1 «адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» частину першу статті 4 доповнено згідно із Законом N 3462-VI від 2 червня 2011 року.

Поряд з цим, суд вважає, що діяльність відповідача з надання системи послуг на забезпечення позивача автомобілем є фінансовою та такою, що потребувала додаткового ліцензування, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений вказаним Законом на час укладання сторонами Угоди не був вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 даного Закону.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

У листі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 квітня 2009 року № 5737/12-12 вказано, що надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідач дійсно уклав Угоду за відсутності у нього відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення фінансових послуг.

Відсутність у відповідача ліцензії на надання фінансових послуг не може бути підставою для визнання недійсною укладеної Угоди, оскільки ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що лише в разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вчинений сторонами правочин є нікчемним, його недійсність встановлена Законом, а тому він не може бути визнаний судом недійсним як оспорюваний.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК суди розглядають справи про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування його наслідків та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вказаних положень за укладеним нікчемним правочином відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти, отримані ним на виконання такого правочину. Сплата коштів за нікчемним правочином не має під собою правової підстави, а відтак набула ознак неправомірності.

Встановлено, що на виконання правочину позивач сплатив відповідачу 87504 грн. 49 коп. З проханням про повернення сплачених грошових коштів позивач не звертався. Відповідач в поданих запереченнях зазначив, що підстави для повернення коштів відсутні.

Внесені позивачем за недійсним правочином кошти на даний час не повернуті та підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази вказують на недоведеність тих обставин, на які посилається відповідач та необґрунтованість його заперечень проти позову.

Частина 1 статті 261 ЦК України містить правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто сплив зазначеного строку є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені.

Представник відповідача у поданих до суду запереченнях заявив про застосування позовної давності. Заяву обґрунтував тим, що позивачу була надана повна і достовірна інформація про послуги відповідача. У разі порушення прав позивача він міг довідатися про це при підписанні Угоди, тобто 14 червня 2010 року. Трирічний строк позовної давності сплив 14 червня 2013 року.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно ч. 4 ст. 258 ЦК України, у редакції, що діяла до 15 січня 2012 року, до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовувалась позовна давність у десять років.

Право на пред'явлення позову про застосування наслідків нікчемного правочину у позивача виникло до 15 січня 2012 року, коли була виключена норма про застосування спеціальної позовної давності, а тому у розглядуваному випадку застосуванню підлягає позовна давність, встановлена для такого позову законодавством, що діяло раніше.

Виконання нікчемного правочину почалося у день його укладення, тобто 14 червня 2010 року. Строк спеціальної позовної давності у десять років на час пред»явлення позову 4 вересня 2013 року не сплив. Заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 964 грн. 65 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 202-205, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», керуючись статтями 10, 15, 60, 131, 212 - 216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Встановити нікчемність правочину - угоди № 0322744 про надання фінансових послуг по адмініструванню придбання автомобіля у групах, укладеної 14 червня 2010 року ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (р/р 260010146670000 в АТ «Каліон Банк Україна», МФО 300379, код ЄДРПОУ 35509011) на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання нікчемного правочину кошти в сумі 96442 гривень 65 копійок (дев»яносто шість тисяч чотириста сорок дві гривні шістдесят п»ять копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (р/р 260010146670000 в АТ «Каліон Банк Україна», МФО 300379, код ЄДРПОУ 35509011) на користь держави 964 гривні 42 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.О.Капшук