Рішення № 3440334, 01.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2009

Справа №2-27/528-2009

За позовом ТОВ «Центрінвест», м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4

до відповідача Компанії «Сошарой С.Л.», Іспанія, Мадрид, Авеніда де лас Енсинас, 40, 28707 Сан Себастьян де лос Рейес; м. Ялта, вул. Місхорська, б. 1, к. 2; м. Ялта, Головний поштамп, а/с 366

про розірвання договору та стягнення 410 177,38 євро.

Суддя Н.В.Воронцова

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Фунтіков, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд розірвати договір комісії б/н від 21.04.08р. укладений між ТОВ «Центрінвест» та Компанії «Сошарой С.Л.», стягнути заборгованість у сумі 410177,38 євро, що по курсу НБУ складає 4159198,63 грн., також спросить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у встановлені договором строки не виконав свої зобов’язання по закупівлі, доставки, монтажу і наладки товарів і устаткування, і вказана обставина є істотним порушенням умов договору комісії.

Відповідач у відзові на позов, повідомив про те, що позовні вимоги визнає та просить вести розгляд справи за відсутністю представника, та направляти кореспонденцію за адресою : м. Ялта, Головний поштамп, а/с 366.

Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000 р. №2052. Україна приєдналася до «Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах».

Відповідно до ст.. 1 вказаної Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових і позасудових документів для вручення за кордоном.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку такої потреби не існує, оскільки всю кореспонденцію відповідач просить надсилати за адресою свого представника: м. Ялта, Головний поштамп, а/с 366.

Справа слуханням відклалася в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

21.04.2008 року між відповідачем по справі і позивачем було укладено договір комісії.

Відповідно до вказаного договору позивач доручив відповідачу надати за плату комплекс послуг агента ( комісіонера ) по закупкам, а відповідач приймає на себе забовязання надати такі послуги з закупки, доставки, монтажу і наладки товарів і обладнання, які повинні були здійсненні не пізніше 20.11.2008 р.

Послуги, що надаються відповідачем, складаються з організації і укладенню і виконанню декілька угод по закупівлі товарів для позивача, а також організації доставки цих товарів позивачу, при виконанні цих послуг по даному договору відповідач діє від свого імені, але за рахунок позивача.

Відповідно до п. 3 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 р. господарські суди повинні керуватися вимогами статті 4 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації.

Зокрема, частиною четвертою статті 4 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором. Визначаючи право, якому підпорядковуються права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту), господарським судам слід виходити з такого.

Однак при цьому вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.

Відповідно до глави 9 договору комісії сторони домовилися, що даний договір регулюється правом України.

Відповідно до ст.. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст.. 1012 Цивільного кодексу України Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо ассортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст.. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Відповідно до ст.. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Відповідно до гл. 3 договору комісії позивач забовязався забезпечити відповідача грошовими коштами, необхідними для виконання угод, укладених відповідачем, за рахунок позивача. Також позивач забовязався сплатити відповідачу винагороду за надані послуги.

Відповідно до гл. 4 вказаного договору комісії сторони оцінили загальну вартість товарів, що підлягають закупці, у розмірі 1051564,94 євро.

Відповідно до глави 5 вказаного договору комісії вартість послуги відповідача по даному договору, в тому числі за дель кредере, складає 35000 евро. Оплата послуг проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача в наступному порядку:

- 25000 євро – у якості авансу на протязі 15 календарних днів з дня підписання даного договору обома сторонами;

- 10000 євро – на протязі 15 календарних днів з дня підписання обома сторонами акта – приймання - передачі послуг, Акт приймання - передачі підписується сторонами після виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань.

З урахуванням вказаного, позивач по справі перерахував як передоплату для закупівлі партії товарів у розмірі 410177,38 євро.

Вказане підтверджується довідкою КРФ АКБ «Укрсоцбанк» від 02.12.2008 р.

Відповідно до ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Однак судом встановлено, що відповідач взяті на себе забовязання по закупці, доставці, монтажу і наладки товарів і обладнання, які повинен був здійснити не пізніше 20.11.2008 р., не виконав.

Відповідно до ст.. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем по справі взятих на себе забовязань по закупці, доставці, монтажу і наладки товарів і обладнання позбавляє позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тому перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 410177,38 євро. підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. б. ) глави 9 договору комісії від 21.04.2008 р. сторони прямо відмовилися від власної юрисдикції, а також від якой – небудь іншої юрисдикції, на яку мають право та домовилися про те, що спори та протиріччя, які можуть виникнути між ними у зв’язку з тлумаченням або виконанням даного договору, передаються на розгляд до компетентного суду м. Київа.

Однак в подальшому сторони уклали додаткову угоду від 16.01.2009 р. до договору комісії від 21.04.2008 р., відповідно до п. 1 якої п. б. ) глави 9 договору комісії від 21.04.2008 р. було викладеного в наступної редакції: «сторони домовилися, що будь – які спори або суперечки. які можуть виникнути між ними в зв’язку з виконанням або тлумаченням даного договору, передаються на розгляд до господарського суду Автономної республіки Крим ( м. Сімферополь )».

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача по справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Розірвати договір комісії б/н від 21.04.08р., укладений між ТОВ «Центрінвест», ( м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4 ) та Компанією «Сошарой С.Л.», (Іспанія, Мадрид, Авеніда де лас Енсинас, 40, 28707 Сан Себастьян де лос Рейес ).

3. Стягнути з компанії «Сошарой С.Л.», (Іспанія, Мадрид, Авеніда де лас Енсинас, 40, 28707 Сан Себастьян де лос Рейес ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ценрінвест», м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4, ( ЄДРПОУ 31067919, банківські реквізити не відомі ) грошові кошти у сумі 410177,38 євро, що по курсу НБУ складає 4159198,63 грн.

4. Стягнути з компанії «Сошарой С.Л.», (Іспанія, Мадрид, Авеніда де лас Енсинас, 40, 28707 Сан Себастьян де лос Рейес ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ценрінвест», м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4, ( ЄДРПОУ 31067919, банківські реквізити не відомі ) державне мито у сумі 2594,76 євро. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 104,58 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.