Ухвала суду № 34402894, 11.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1796/13-ц Провадження № 22-ц/795/2231/2013 Головуючий у I інстанції -Головченко М. М. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів - Бечка Є.М., Висоцької Н.В.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою її представником ОСОБА_1, на ухвалу Ічнянського районного суду від 15 серпня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ічнянського районного суду від 15 серпня 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник апелянта, посилаючись на постановлення ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою повністю задовольнити скаргу ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні скарги, невірно трактував норми матеріального права щодо законності дій державного виконавця. Представник апелянта зазначає, що невірним є висновок про обов'язок стягувача щодо повторного пред'явлення до виконання відсутнього у нього виконавчого документа.

Також апеляційна скарга містить послання на те, що судом не взято до уваги той факт, що ухвалою від 20 червня 2013 року було визнано неправомірними дії державного виконавця лише в частині закінчення виконавчого провадження, але не визначено неправомірність бездіяльності державного виконавця протягом усього часу виконання рішення суду.

В письмових запереченнях головний державний виконавець ВДВС Ічнянського районного управління юстиції ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, вважаючи її необґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Зробивши висновок про необхідність відмови у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що після відновленні виконавчого провадження виконавчий документ у встановлені законодавством терміни до виконання у ВДВС не пред'явлений. Ухвалою суду від 20 червня 2013 року дії державного виконавця в ході виконання судового рішення вже були визнані неправомірними, що зумовило скасування винесеної ним постанови про закінчення виконавчого провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність відмови у визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця і вважає його законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Встановлено, що 02 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції (а.с. 1-3).

Апелянт оскаржувала бездіяльність державного виконавця в ході виконання рішення Ічнянського районного суду від 22 лютого 2012 року, за яким ОСОБА_4 було зобов'язано привести суміжну межу, яка розділяє земельні ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідність з генеральними планами шляхом перенесення огорожі (справа № 25-7/209/2012, а.с. 27-29). На виконання судового рішення 10 травня 2012 року був виданий виконавчий лист (а.с. 7).

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ОСОБА_3, ОСОБА_2 зазначала, що останній безпідставно порушив строки здійснення виконавчого провадження, в зв'язку з чим рішення суду тривалий час не виконувалось. Так, 26 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка була скасована ухвалою Ічнянського районного суду від 20 червня 2013 року. Виконавче провадження постановою державного виконавця від 04 липня 2013 року відновлено, проте повний обсяг виконавчих дій по примусовому виконанню рішення суду на час звернення зі скаргою до суду здійснено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Ічнянського РУЮ ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказана постанова разом з виконавчим листом були направлені до Ічнянського районного суду в зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу.

20 червня 2013 року ухвалою Ічнянського районного суду задоволено скаргу ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Ічнянського РУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанови від 26 квітня 2013 року про закінчення виконавчого провадження та скасовано вказану постанову.

04 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. Разом з тим, суду, який видав виконавчий документ, наведена постанова не направлялась, як і не направлявся запит щодо повернення виконавчого листа державному виконавцю.

Відповідно ч. 4 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що виконавчий документ до виконання не пред'явлений, оскільки на час розгляду даної скарги в суді першої інстанції виконавчий лист № 2507/209/2012 знаходиться в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Отже, правові підстави для висновку про те, що виконавче провадження відновлено, і, починаючи з 4 липня 2013 року, державний виконавець проявив бездіяльність в ході виконання даного рішення, відсутні.

Разом з тим, до суду інформація про відновлення виконавчого провадження і необхідність повернути виконавчий лист до ВДВС, від державного виконавця не надходила, про що свідчать матеріали наведеної цивільної справи, але цю бездіяльність державного виконавця ОСОБА_2 не оскаржує, а апеляційний суд в силу ст. 11 ЦПК України обмежений доводами скарги стягувача.

Не беруться до уваги вказівки апелянта на неправильну оцінку судом першої інстанції тривалої бездіяльності державного виконавця в ході всього процесу виконання судового рішення, оскільки про таку бездіяльність ОСОБА_2 достеменно стало відомо з листа Головного управління юстиції в Чернігівській області від 20 травня 2013 року (а.с. 30), але при зверненні до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження в червні 2013 року, ОСОБА_2 правом на оскарження його безпідставного зволікання щодо проведення виконавчих дій не скористалась і, відповідно до положень ЦПК України, таку процесуальну можливість на час звернення до суду з даною скаргою втратила.

Крім цього, скарга апелянта не містить посилань на те, в яку саме бездіяльність в ході виконання рішення допустив державний виконавець, тобто які саме дії він зобов'язаний був або мав вчинити, але протиправно від вчинення таких дій утримався, що спричинило порушення конституційних прав стягувача.

Виходячи з наведеного, твердження ОСОБА_2 про системну бездіяльність державного виконавця в ході виконання рішення суду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_1, - відхилити.

Ухвалу Ічнянського районного суду від 15 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: