Ухвала суду № 34401422, 23.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1001/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 року № 0000292204, № 0000272204 та № 0000282204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами проведення вищевказаної перевірки працівниками податкової служби було складно акт перевірки від 05.02.2013 року № 201/22-4/00293841 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

Під час проведення перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення:

- п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 5 266 746,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року у сумі 1 226 389,00 грн., за IV квартал 2011 року у сумі 365 334,00 грн., за II квартал 2012 року у сумі 3 670 473,00 грн., за III квартал 2012 року у сумі 4 550,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 938 048 грн., в тому числі за серпень 2011 року 450 000,00 грн., за вересень 2012 року 488 048,00 грн., що призвело до завищення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість в розмірі 450 000,00 грн. за період листопад 2011 року та до заниження рядка 25 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду», з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 488 048,00 грн. за період червень 2012 року;

- п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 960/8281 ,та п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині зазначення недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за III квартал 2012 року;

- п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 907,42 грн.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень:

- № 0000292204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у розмірі 6 185 502,00 грн., в тому числі збільшення грошового зобов'язання на суму 5 266 746,00 грн., за штрафними санкціями 918 756,00 грн.;

- № 0000272204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 610 060,00 грн., в тому числі збільшення грошового зобов'язання на суму 488 048,00 грн., за штрафними санкціями 122 012,00 грн.;

- № 0000282204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 450 000,00 грн.

Так, між позивачем та рядом його контрагентів було укладено договори, а саме з ТОВ «Будтек» договір підряду від 07.06.2011 № 017/11 по виконанню робіт по утепленню фасадів гуртожитку № 1, з ТОВ «Укрбуд Консалтинг» договір від 25.07.2011 № 024/11 по виконанню робіт влаштуванню фасадів системи «СКАРНОК», з ТОВ «Ліга - Груп» договір від 23.11.2011 № 3211-1 по виготовленню та монтажу металоплатистикових виробів, з ТОВ «Респект - 2000» від 25.11.2011 № 03411 по влаштуванню фасадної системи «СКАРНОК» та з ТОВ «Компанія «ВОК» від 05.06.2012 № 07/12про будівництво фізкультурно - реабілітаційного центру басейну.

На підтвердження реальності вищевказаних правочинів позивачем було надано ряд первинної документації.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Реальність укладення правочинів підтверджується копіями дозволів на виконання будівельних робіт щодо реконструкції гуртожитків факультету податкової міліції в м. Ірпені та реконструкції спорткомплексу з будівництвом фізкультурно - реабілітаційного центру та надбудовою навису над трибунами.

Реальність та товарність правовідносин з ТОВ «Будтек» по виконанню робіт по утепленню фасадів гуртожитку № 1 підтверджується копіями: договору № 017/11, № 018/11 від 07.06.2011, договору № 909628 від 25.11.2009, № 1009668-1 від 29.11.2010 генерального підряду на виконання будівельних робіт, що свідчить про замовленні послуги у позивача, як у генпідрядника, свідоцтва про державну реєстрацію особи - контрагента, довідки про взяття його на облік платника податків, ліцензії з дозволом на господарську діяльність, пов'язану із створення об'єктів архітектури, повідомлення про взяття на облік страхувальника, копія повідомлення про взяття на облік юридичної особи (відокремленого підрозділу), страхового свідоцтва, а також податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату наданих послуг, виписками по особовим рахункам, актами прийому-передачі виконаних будівельних робіт.

Щодо правовідносин з ТОВ «Укрбуд Консалтинг» по виконанню робіт влаштуванню фасадів системи «СКАРНОК» матеріали справи містять: копію договору підряду № 024/11 від 25.07.2011, копію свідоцтва про державну реєстрацію особи - контрагента, свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість, копію ліцензії з дозволом на будівельну діяльність, копії актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт, платіжні доручення про сплату наданих послуг, виписки по особовим рахункам.

Правовідносини з ТОВ «Ліга - Груп» по виготовленню та монтажу металопластикових виробів позивач надав копію договору 2311-1 від 23.11.2011 року підтверджені копією свідоцтва про державну реєстрацію особи - контрагента, свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість, копією ліцензії з дозволом на господарську діяльність, пов'язану із створення об'єктів архітектури, довідкою про відкриття даним контрагентом поточних рахунків, копію повідомлення про взяття на облік юридичної особи (відокремленого підрозділу), копіями податкових накладних, платіжних доручень про сплату наданих послуг, виписок по особовим рахункам, копіями актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт.

З приводу правовідносин з ТОВ «Респект - 2000» по влаштуванню фасадної системи «СКАРНОК», то позивачем суду першої інстанції було надано ряд документів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: копію договору № 03411 від 25.11.2011, копію свідоцтва про державну реєстрацію даного контрагенту, копію свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість, довідки про взяття його на облік платника податків, копію з дозволом на будівельну діяльність, копії податкових накладних, виписки по особовим рахункам, платіжні доручення про сплату наданих послуг, опії актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт.

Щодо правовідносин з ТОВ «Компанія «ВОК» з будівництва фізкультурно -реабілітаційного центру басейну матеріали справи містять копію договору № 07/12 від 05.06.2013 року, копію свідоцтва про державну реєстрацію даного контрагенту, копію свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість, копію довідки про взяття його на облік платника податків, копії податкових накладних, виписки по особовим рахункам, платіжні доручення про сплату наданих послуг, копії актів прийому-передачі виконаних будівельних робіт.

Також матеріали справи містять фотокартки на підтвердження виконання умов догорів.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії судових рішень, що набрали законної сили і підтверджують реальність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Ліга - Груп», ТОВ «Респект - 2000».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагентів позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Колегія суддів не може не зауважити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Судова колегія не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.