Ухвала суду № 34401145, 14.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2291/08/6

14.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 14.09.1999 року,

представник відповідача, Прокуратури АР Крим- Місюра Олексій Миколайович, посвідчення № 005793 від 25.09.2012,

представник відповідача, Державного казначейства України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

третя особа, Прокурор Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Автономної Республіки Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.07.13 у справі № 2а-2291/08/6

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,95034)

до Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6,Київ 14,01014)

Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

третя особа:

Прокурор Автономної Республіки Крим

(вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з заявою від 17.07.2013 про визнання виконавчого листа виданого 15.11.2011 у справі № 2а-2291/08/6 таким, що не підлягає виконанню за позовом щодо поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АР Крим з 04.01.1999.

У заяві прокуратура АРК посилалась на наявність підстав для визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, у зв'язку з поновленням на посаді ОСОБА_2 наказом прокурора АРК №2004 від 12.11.2007 та його звільнення наказом №2011 від 12.11.2007 за власним бажанням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.07.2013 у задоволенні заяви Прокуратури АР Крим про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури АР Крим, Державного казначейства України, 3-я особа - прокурор АР Крим про спонукання до виконання певних дій, - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач, посилаючись, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду від 19.07.2013 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання виконавчого листа 2а-2291/08/6 таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що прокуратурою АР Крим зобов'язання щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого прокурора відділу прокуратури АР Крим виконано добровільно на підставі рішення іншого суду, що відповідно до ч.4 ст. 259 КАС України є підставою для визнання виконавчого листа №2а-2291/08/6 таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги прокуратури та наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначену правову позицію викладено позивачем у його письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Другій відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду був повідомлений належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 3 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає можливим проведення розгляду справи за його відсутності.

На підставі та за правилами ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.

У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим, Державного казначейства України, третя особа-прокурор Автономної Республіки Крим про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, моральної шкоди та судових витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999 №1 про звільнення позивача з органів прокуратури за проступок, що порочить його як робітника прокуратури. Стягнено з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь позивача шкоду у вигляді втраченого заробітку в сумі 135056,96грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 985,32грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 постанову суду першої інстанції змінено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999 №1 про звільнення ОСОБА_2 з органів прокуратури за проступок, що порочить його як робітника прокуратури. Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України (01025 м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 20055032) на користь ОСОБА_2 шкоду у вигляді втраченого заробітку з урахуванням інфляції у загальній сумі 272704,24 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3415,78 грн. В решті позову - відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011 постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.12.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним наказ прокурора АР Крим від 04.01.1999 №1 про звільнення ОСОБА_2 з органів прокуратури за проступок, що порочить його як робітника прокуратури та поновлено його на займаній посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АР Крим з 04.01.1999. Стягнено з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь позивача у вигляді втраченого заробітку у сумі 135056 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3415,78 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

З огляду на положення ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, постанова Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011 набрала законної сили 24.05.2011 та 15.11.2011 Окружним адміністративним судом АР Крим видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АРК з 04.01.1999.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Відмовляючи з задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того що, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню визначені ч. 4 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України, та заявником жодної з цих підстав не зазначено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої станції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що невиконання або тривале невиконання судових рішень розцінюється судом, як порушення ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

В свою чергу, порушення прав гарантованих Конвенцією призводить до збільшення звернень громадян України до Європейського суду з прав людини, погіршення іміджу держави на міжнародному рівні та призводить до втрат державного бюджету. При цьому, Європейським судом зазначається, що державною має бути забезпечений ефективний та доступний спосіб правового захисту у разі порушення ст.6 Конвенції, зокрема щодо невиконання судових рішень.

Правовідносини з виконання судових рішень в України регулюються приписами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону №606-XIV передбачає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 28.11.2011 звернувся до Відділу примусового виконання рішень ДВС України з заявою про примусове виконання судового рішення стосовно поновлення на посаді.

Постановою від 16.11.2011 відкрито виконавче провадження.

Процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані розділом V , статтями 254-267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

За приписами ч.4 ст.259 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Отже, обов'язковою умовою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.

Як вбачається зі змісту виконавчого листа у справі, ОСОБА_2 необхідно поновити на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АР Крим з 04.01.1999.

Будь - яких доказів щодо виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011 заявником не надано, а судом не встановлено.

Між тим, заявником апеляційної скарги безпідставно не враховано, що статтею 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник посилається на те, що на даний час існують накази №№2004, 2011 від 12.11.2007 про поновлення на посаді та звільнення позивача за власним бажанням, що безпідставно не було прийнято до уваги судом першої інстанції, а тому наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи прокурора про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки накази про поновлення та звільнення ОСОБА_2 у 2007 році були винесені до його звернення у суд з зазначеним вище позовом, а отже дії боржника в даному випадку були вчинені не на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 24.05.2011, яка набрала законної сили.

Крім того, як свідчать матеріали справи, накази прокурора Автономної Республіки Крим №2004 та №2011 від 12.11.2007 про поновлення ОСОБА_2 на вказаній посаді та про його звільнення за власним бажанням не були предметом розгляду у справі за наслідками якої було прийнято постанову Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2011 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що передбачені законом підстави для задоволення вказаної заяви відсутні, оскільки наведені боржником обставини не зумовлюють необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 199, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.07.13 у справі № 2а-2291/08/6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль