Постанова № 34400322, 08.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 11:17 № 826/14402/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Буддеталь»до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0000332250за участю представників сторін:

від позивача: Черняк В.М. (довіреність № б/н від 04.09.2013 р.)

від відповідача: Мильнікова М.М. (довіреність № 392/9 від 04.07.2013 р.);

Федько Д.О. (довіреність № 2384/9/26-53 від 07.10.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Буддеталь» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання неправомірними дій та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0000332250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14402/13-а та призначено справу до судового розгляду.

23.09.2013 р. від позивача ТОВ «СП «Буддеталь» до канцелярії суду надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач виключив позовну вимогу щодо визнання протиправними дій, та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 27.03.2013 р. № 0000332250.

В судовому засіданні 08.10.2013 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд задовольнити їх у повністю.

В обґрунтування уточнених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «СП «Буддеталь» вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в загальній сумі 479 663,00 грн.

На думку позивача позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, оскільки, роблячи висновок про завищення ТОВ «СП «Буддеталь» валових витрат за 9 місяців 2012 р. на суму 2 412 104 грн. (що було здійснено позивачем помилково в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 р.), відповідач не врахував, що на дату перевірки позивача останнім вже було подано декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій всі показники були виправлені: враховані з наростаючим підсумком та відповідають даним бухгалтерського обліку і первинним документам, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 08.10.2013 р. проти позову також заперечив і в судових дебатах просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що за наслідками проведеної перевірки повноти визначення позивачем ТОВ «СП «Буддеталь» витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., контролюючим органом було встановлено їх завищення в 3 кварталі 2012 року в загальній сумі 2 412 104 грн., а саме, в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, позивачем було віднесено витрати в сумі 2 227 825 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Зважаючи на таке, на думку відповідача, ним було правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0000332250 по податку на прибуток на загальну суму 599 579,00 грн., в т.ч. за основним платежем 479 663,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 119 916,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За наслідками проведеної відповідачем ДПІ у Дніпровському районі м. Києва планової виїзної перевірки повноти визначення позивачем ТОВ «СП «Буддеталь» витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., контролюючим органом було встановлено їх завищення позивачем в 3 кварталі 2012 року в загальній сумі 2 412 104 грн., а саме встановлено, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, позивачем було віднесено витрати в сумі 2 227 825 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 878/22-511/14334466 від 07.03.2013 р., та на підставі встановлених порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0000332250 по податку на прибуток на загальну суму 599 579,00 грн., в т.ч. за основним платежем 479 663,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 119 916,00 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) від 27.03.2013 р. № 0000332250 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної планової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Перевіркою повноти визначення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р., встановлено їх завищення в 3 кварталі 2012 року в загальній сумі 2 412 104 грн.

Під час перевірки, на підставі договорів купівлі-продажу товарів, договорів надання послуг, платіжних доручень, журналам-ордерам по рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», по рахунках 37 «Розрахунки з різними дебіторами», по рахунках 9 класу «Витрати діяльності», аналізів рахунків, за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р. встановлено наступне.

Позивачем, в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування було віднесено витрати в сумі 2 227 825 грн., не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Так, перевіркою встановлено, що у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р. позивачем відображено суму собівартості реалізованих товарів у розмірі 36 375 052 грн.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року, позивачем було включено (задекларовано) собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 3 квартал 2012 в сумі 8 785 162 грн., в той час як відповідно до даних бух. рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 3 квартал 2012 року складає 6 557 337 грн.

Таким чином, перевіркою було встановлено завищення задекларованих позивачем у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 3 квартал 2012 року в сумі 2 227 825 грн.

Крім того, перевіркою відображених у рядку 06 Декларації «Інші витрати» показників за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р. у загальній сумі 4 452 798 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання відобразив:

- адміністративні витрати (рядок 06.2 АВ та рядок 06.1 з 01.01.2012 року) на суму 2 777 813 грн., сформовано за рахунок витрат на службові відрядження й утримання апарату, витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизації основних засобів загальногосподарського використання, винагород за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, витрат на оплату послуг зв'язку, плати за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи, інших витрат загальногосподарського призначення.

Проведеною перевіркою відображеного показника встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.2 АВ (рядок 06.1 з 01.01.2012 року) Декларації «Адміністративні витрати» за 3 квартал 2012 року на суму 103 871 грн.

Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року, позивачем було включено адміністративні витрати за 3 квартал 2012 в сумі 726 732 грн., в той час, відповідно до даних бух. рахунку 92 «адміністративні витрати» за 3 квартал 2012 року складають 622 861 грн.

Таким чином, позивачем до складу валових витрат було віднесено витрати в сумі 103 871 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Витрати на збут (рядок 06.3 В3 та рядок 06.2 з 01.01.2012 року) на суму 203 599 грн., сформовано за рахунок витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи, витрат на транспортування, перевалку, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат.

Проведеною перевіркою відображеного показника встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3 ВЗ (рядок 06.2 з 01.01.2012 року) Декларації «Витрати на збут» за 3 квартал 2012 року на суму 80 408 грн.

Відповідно до поданої декларації за 3 квартали 2012 року, позивачем було включено витрати на збут за 3 квартал 2012 в сумі 416 904 грн., в той час як відповідно до даних бух. рахунку 93 «витрати на збут» за 3 квартал 2012 року складають 336 496грн.

Отже, позивачем до складу валових витрат було віднесено витрати в сумі 80 408 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вищевикладеного, перевіркою витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р. встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року в загальній сумі 2 412 104 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в загальній сумі 479 663 грн.

Всі вищезазначені обставини підтверджуються наявними матеріалами справи, та не були допустимими доказами по справі спростовані позивачем.

Однак, з приводу встановлених перевіркою порушень ТОВ «СП «Буддеталь» вимог чинного податкового законодавства, представник позивача наголосив на тому, що таке завищення ТОВ «СП «Буддеталь» валових витрат за 9 місяців 2012 р. на суму 2 412 104 грн. було здійснено позивачем помилково в податковій декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. (збій програмного забезпечення 1С), та відповідач не врахував, що на дату проведення перевірки позивача, останнім вже було подано декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій всі показники були виправлені: враховані з наростаючим підсумком та відповідають даним бухгалтерського обліку і первинним документам.

Так, як зазначає позивач в позовній заяві, наведені в додатках до позовної заяви факти свідчать про те, що доходи та витрати підприємства, а також податок на прибуток за період 9 місяців 2012 року відповідають регістрам бухгалтерського обліку і фінансовій звітності, проте як у зв'язку зі збоєм програмного забезпечення на час формування податкової звітності з податку на прибуток, доходи та витрати в декларації з податку на прибуток були автоматично сформовані не за 9 місяців, а з наростаючим підсумком на дату формування звітності (7 листопада 2012 року), відповідно до чого в декларації за 9 місяців 2012 року було помилково збільшено доходи на суму 2 305 774,69 грн. та витрати на суму 2 026 284,70 грн., а саме з причини збою програмного забезпечення 1С, яке було на підприємстві у 2012 році ще у стані тестування та провадження, внаслідок чого було допущено арифметичну помилку при формуванні звітності.

Також, як зазначив представник позивача, в ході проведеної перевірки головним бухгалтером позивача було надано контролюючому органу відповідні пояснення щодо такого завищення, яке не вплинуло на фінансовий результат та на суму податку на прибуток до сплати за 9 місяців 2012 року, та крім того до проміжної податкової звітності за 9 місяців позивачем до податкового органу в установленому законом порядку було надано декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, де дані показники було вирівняно і виправлено згідно зі ст. 50 Податкового кодексу України.

Однак, перевіривши наявні у справі докази, та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Так, як було встановлено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, виправлення помилково зазначених даних за податковою декларацією з податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. було здійснено позивачем при поданні річної декларації з податку на прибуток за 2012 рік, а отже, у відповідності до вимог п.п. «б» абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, позивач був зобов'язаний в річній декларації по податку на прибуток за 2012 р., в якій виправлялися показники декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2012 р., разом з виправленими (уточненими) показниками, самостійно нарахувати та визначити до сплати суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, на яку здійснювалося виправлення.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, ТОВ «СП «Буддеталь» у податковій декларації по податку на прибуток за 2012 р., в якій виправлялися помилки за податковою декларацією по податку на прибуток за 3 квартал 2012 р., не було самостійно визначено до сплати (задекларовано) суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми, на яку здійснювалося виправлення ,а отже не виконано норми закону (ст. 50 ПКУ), що регулюють порядок внесення змін до податкової звітності.

Крім того, відповідно до вимог п. 50.2 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З даного приводу, як підтверджується наявним у справі доказами, та не було жодним чином спростовано позивачем, річна податкова декларація по податку на прибуток за 2012 рік, в якій позивачем виправлялися помилки за податковою декларацією по податку на прибуток за 3 квартал 2012 р., була подана позивачем та доставлена до відповідача 08.02.2013 р., відповідно до квитанції № 2, копія якої наявна в матеріалах справи, проте як станом на цей час, а саме з 18.01.2013 р. по 28.02.2013 р., відповідачем проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «СП «Буддеталь» щодо повноти визначення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, а відповідно позивачем в порушення вимог п. 50.2 Податкового кодексу України, було здійснено уточнення (виправлено помилки) в податковій декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2012 р. шляхом подання річної декларації за 2012 рік - 08.02.2013 р., саме під час проведення відповідачем перевірки позивача по такому податку (податку на прибуток) за період з 18.01.2013 р. по 28.02.2013 р.

Враховуючи зазначене, суд також наголошує на тому, що вказані помилки у податковій декларації за 3 квартал 2012 р., що також не було заперечено позивачем, були виявлені останнім одразу після формування звітності - 7 листопада 2012 року, а відповідно позивач міг скористуватися правом, наданим платникам податків п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

Так, згідно положень п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 49.18 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- п.п. 49.18.2, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Таким чином, враховуючи норми зазначеної статті ПКУ, позивач, подавши 07.11.2012 року до податкового органу податкову декларацію за 3 квартал 2012 р. із допущеними в ній помилками, та виявивши такі помилки в зазначеній декларації одразу після її подання, тобто також 07.11.2012 р., мав можливість у строк до 09.11.2012 р. включно (оскільки 10.11.2012 р. - вихідний день, субота) подати нову декларацію з податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. з виправленими показниками, без нарахування штрафу, або після 10.11.2012 р., тобто в наступному податковому періоді, надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. і сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від такої виправленої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, та зробити це до початку проведення перевірки, яка почалася з 18.01.2013 р. (а отже у позивача було більше двох місяців для виправлення таких помилок в податковій звітності з податку на прибуток до початку проведення перевірки), чого ТОВ «СП «Буддеталь», як підтверджується наявними матеріалами справи, зроблено не було, та відповідно зазначеною перевіркою було правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в загальній сумі 479 663,00 грн.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0000332250.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.10.2013 р.