Постанова № 34400078, 23.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2013 р. Справа № 902/997/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" від 13.08.2013 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.13 р. у справі № 902/997/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Кам'яногірка, Калинівський район, Вінницька область

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім", м. Калинівка

про стягнення 48 569,29 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. у справі № 902/997/13 (суддя Тварковський А.А.) частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" та стягнуто з відповідача на користь позивача 35 007,00 грн. основного боргу, 3 500 грн. 70 коп. - штрафу, 7 530 грн. 89 коп. - пені, 1 499 грн. 07 коп. - 3% річних та 1 683 грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні 863 грн. 60 коп. - пені та 168 грн. 03 коп. - 3% річних відмовлено; повернуто Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 з Державного бюджету України 63 грн. зайво сплаченого судового збору за квитанцією № 101963.5.1 від 09.07.2013 р. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів); одночасне стягнення штрафу і пені чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема положенням статті 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Калинівський Агрохім" звернулося з апеляційною скаргою від 13.08.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. у справі № 902/997/13 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що вказане рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та відповідно до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню. В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України підставою для стягнення штрафних санкцій є вимога управленої сторони. Однак, позивачем не надано, а судом не встановлено доказів направлення саме вимоги про стягнення штрафних санкцій з позивача, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права судом, та є підставою для скасування рішення. Підстав для стягнення штрафних санкцій з відповідача немає, так як не було заявлено вимогу про їх стягнення.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Вінницької області в справі № 14/902/64/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" - без задоволення, вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Вимога про стягнення штрафних санкцій та пені була зазначена позивачем в позовній заяві відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України. Жодних підстав для скасування рішення, посилань на законодавство з обґрунтуванням того, що рішення суду прийняте з порушенням, відповідач не зазначає.

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився та явку представника не забезпечив. У клопотанні від 18.10.2013 р. просить судовий розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, заперечує проти будь-яких клопотань з боку відповідача.

Відповідач (апелянт) явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.53).

В клопотанні від 28.08.2013 р. відповідач просить зупинити провадження у справі до моменту розгляду справи № 902/1168/13 у господарському суді Вінницької області за позовом Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг від 26.08.2011 р. № 4 П недійсним.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.08.2013 р. на адресу апеляційного суду від відповідача (апелянта) надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до моменту розгляду у господарському суді Вінницької області справи № 902/1168/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг від 26.08.2011 р. № 4 П недійсним.

Позивач ФОП ОСОБА_4 у клопотанні від 18.10.2013 р. про розгляд справи без його участі та без участі його представника заперечує проти будь-яких клопотань з боку відповідача, вважає їх безпідставними та розцінює їх як спосіб затягування розгляду справи, зазначаючи, що відповідач, зловживаючи своїми правами, створює процесуальну диверсію з метою навмисного затягування часу, щоб рішення суду першої інстанції не вступило в закону силу.

Колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно довідки АБ № 555516 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.11.2012 р. та виписки з ЄДРЮО та ФОП від 06.12.2012 р. керівником Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" є Олійник Анатолій Федорович, який є єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, без обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (а.с. 24-27).

Документи товариства, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема, довіреність на право представляти інтереси Приватного акціонерного товариства від 18.03.2013 р., що видана ОСОБА_6 (а.с.19), апеляційна скарга від 13.08.2013 р. відповідача ПрАТ "Калинівський Агрохім" (а.с.47-48) підписані головою правління ПрАТ "Калинівський Агрохім" - Олійник А.Ф.

Як вбачається з клопотання про зупинення провадження по справі, воно від імені відповідача (апелянта) ПрАТ "Калинівський Агрохім" підписано 28.08.2013 р. головою правління - Р.О. Гелик (а.с.54).

Однак, до даного клопотання не надано жодних доказів щодо зміни керівника - голови правління відповідача ПрАТ "Калинівський Агрохім" або щодо права підпису документів від імені товариства іншою особою - Р.О. Геликом.

26.08.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Калинівський Агрохім" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір № 4 П про надання послуг (виконання робіт), згідно пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе проведення наступних робіт: перевезення цукрових буряків вантажним транспортом з причіпом за маршрутами: с. Комсомольськ - смт. Бродецьке, Цукровий завод.; с. Байківка - смт. Бродецьке, Цукровий завод. (а.с. 9).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що термін, порядок виконання робіт її етапів (розділів, частин) роботи визначається замовником та погоджується виконавцем. У випадку дострокового виконання роботи виконавцем сторони визначають порядок приймання та оплати виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.1 договору за виконанні роботи, зазначенні в пункті 1.1 договору, та в акті здачі-прийому виконаних робіт замовник сплачує виконавцю кошти відповідно до пункту 1.1 договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що вартість виконаних робіт по договору зменшується на вартість паливно-мастильних матеріалів, які виконавець отримав у замовника згідно зібраних відомостей. Розрахунок за виконанні роботи здійснюється на протязі десяти днів з дня підписання акта здачі-прийому виконаних робіт.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється щомісячно, виконавець повинен повідомити замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання та здачі робіт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. У випадку, якщо у замовника виявляються зауваження або претензії по виконаній роботі, йому надається право заявити їх виконавцю протягом 3 днів після того як він дізнався про недоліки або порушення при виконанні робіт. Свої зауваження замовник може зазначити і в акті про виконанні роботи (пункти 3.1, 3.2 договору).

Згідно пункту 4.1 договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, в тому числі не отриманий прибуток в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- за прострочку оплати виконаних робіт пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки;

- за прострочку оплати більш ніж на 30 днів додатково замовник сплачує штраф у розмірі 10% від невиконаного зобов'язання.

Пунктом 4.4 договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення, та не обмежується шестимісячним періодом, позовна давність по стягненню штрафних санкцій становить 3 роки.

На виконання умов даного договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню цукрових буряків вантажним транспортом, обсяг та факт надання яких підтверджується підписаним обома сторонами актом про виконання робіт по договору № 4 від 26.08.2011р., з датою проведення робіт з 26.08. по 25.11.2011 р. Вартість виконаних робіт складає 54 032,00 грн. (а.с. 10).

Згідно пункту 2.2 договору відповідач мав оплатити виконані роботи на протязі 10 днів після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт від 25.11.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, наданні послуги оптатив в сумі 16 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 595 від 22.10.2012 р. (а.с. 11). Крім того, в рахунок погашення заборгованості відповідачем передано позивачу запчастини на суму 1 550 грн., що підтверджується видатковою накладною № 139 від 26.10.2011 р. та товар відповідно до видаткових накладних № 643 від 25.12.2012 р. та № 644 від 25.12.2012 р. на загальну суму 1 475 грн. (а.с. 12-14). Всього відповідачем сплачено по договору 19 025 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті виконаних робіт в сумі 35 007,00 грн. (54032,00 - 19025 = 35 007 грн.)

Факт заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 25.07.2013 р., з якого вбачається, що борг Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складає 35 007,00 грн. (а.с. 28).

Позивач на адресу відповідача нарочно направив претензію від 25.02.2013 р. про сплату заборгованості в сумі 35 007,00 грн., про отримання якої відповідачем свідчить вхідний номер 41, дата 01.03.2013 р. та підпис на самій претензії (а.с. 15).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплатив вказаної заборгованості за наданні йому послуги в сумі 35 007,00 грн., до суду не подав жодних доказів, які свідчать про погашення боргу перед позивачем.

Отже, основний борг відповідача перед позивачем складає 35 007,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

В даному випадку зобов'язання виникли з договору про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 903 ЦК України)

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що основний борг в сумі 35 007,00 грн. визначений позивачем правомірно та обґрунтовано, доведений матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по договору про надання послуг, позивач на підставі статті 625 ЦК України на основну суму боргу 35 007,00 грн. нарахував три проценти річних в розмірі 1 667,10 грн., за період з 06.12.2011 р. по 09.05.2013 р., із терміном прострочення зобов'язання 581 день (а.с. 2-3, 32).

Однак, такий термін прострочення 581 день не відповідає вказаному періоду. У даному випадку з 06.12.2011 р. по 09.05.2013 р. термін прострочення виконання зобов'язання становить 521 день, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача заявленої суми 3% річних є арифметично не вірним та про наявні підстави для відмови в задоволенні 3% річних в сумі 168,03 грн. До стягнення підлягає 1 499, 07 грн. 3% річних (1667,10 - 168,03=1499,07).

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з пункту 4.4. договору про надання послуг, сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення та не обмежується шестимісячним періодом, позовна давність по стягненню штрафних санкцій становить три роки.

Замовник за договором несе відповідальність, зокрема, за прострочку оплати виконаних робіт пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки (пункт 4.2 договору).

Позивач, керуючись пунктом 4.4 договору № 4 П від 26.08.2011 р., на встановлену суму боргу нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 394, 49 грн.: за період з 06.12.2011 р. по 20.03.2012 р. в сумі 1 560, 93 грн.; за період з 21.03.2012 р. по 09.07.2013 р. в сумі 6 833, 56 грн. (а.с. 32).

Акт здачі - прийому виконаних робіт за даним договором підписано сторонами 25.11.2011 р.

Відповідно, пеня у даному випадку має обчислюватись з 06.12.2011 р., після спливу 10 днів з моменту підписання акту.

В період з 06.12.2011 р. по 22.03.2012 р. облікова ставка відповідно до постанови Національного банку України від 09.08.2010 р. № 377 становить 7,75%.

В період з 23.03.2012 р. по 09.07.2013 р. облікова ставка відповідно до постанови Національного банку України від 21.03.2012 р. № 102 становить 7,5%.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині пені в сумі 863 грн.60 коп.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій від 29.07.2013 р., поданого позивачем до суду 30.07.2013 р., період за який позивачем нараховані пеня та 3 % річних вказаний з 06.12.2011 р. по 09.07.2013 р. Однак, наведені розрахунки суперечать прохальній частині, де позивачем зазначено, що станом на 09 травня 2013 року відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача основний борг в сумі 35 007 грн., пеню в розмірі 8 394,49 грн., штраф в розмірі 3 500,70 грн. та 3 % річних за користування чужими коштами в сумі 1 667,1 грн. В даному випадку місцевим господарським судом правомірно визначено період прострочення зобов'язання з 06.12.2011 р. по 09.05.2013 р., та частково відмовлено у стягненні пені та 3 відсотків річних.

Отже, до стягнення підлягає пеня в сумі 7 530 грн. 89 коп. та 3 % річних в сумі 1499 грн. 07 коп.

Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- за прострочку оплати виконаних робіт пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки;

- за прострочку оплати більш ніж на 30 днів додатково замовник сплачує штраф у розмірі 10% від невиконаного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що прострочка оплати послуг відповідачем тривала більше 30 днів, позивачем правомірно нараховано, а судом першої інстанції стягнуто суму штрафу в розмірі 3 500 грн. 70 коп. (10% від 35 007 грн.).

За наведених обставин, господарський суд Вінницької області правомірно прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в сумі 48 569,29 грн. заборгованості підлягають частковому задоволенню, з урахуванням поданого позивачем розрахунку від 30.07.2013 р.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи скаржника, щодо відсутності доказів направлення вимоги про стягнення штрафних санкцій, та відповідно відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій з відповідача, спростовуються змістом претензії позивача від 25.02.2013 р., де зазначено, що у випадку відмови від визнання претензії позивач буде змушений звернутися до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу, а також штрафних санкцій визначених пунктом 4.2 договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 30.07.2013 р. у справі № 902/997/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" від 13.08.2013 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

І.В. Розізнана