Постанова № 34399976, 22.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 902/624/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 рокуу справі№ 902/624/13 господарського суду Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик"простягнення 294 911 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу транспортних засобів №28 від 08.08.2002р.За участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Шлінчук А.І.

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ТОВ "Тростянчик ЛТД" - ліквідатор Федоров М.М. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" 294911 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу транспортних засобів №28 від 08.08.2002р.

У суді першої інстанції арбітражний керуючий - ліквідатор Федоров М.М. подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути на користь позивача 211 650 грн. заборгованості за передані у власність , згідно договору №28 від 08.08.2002р., транспортні засоби, а саме автомобілі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 р. у справі № 902/624/13 припинено провадження щодо стягнення з відповідача 83 261 грн. боргу; відхилено заяву відповідача про застосування строку позовної давності; стягнуто з відповідача на користь позивача 211 650 грн. боргу за транспортні засоби, а також до Державного бюджету 4 233 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013р. у справі №902/624/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2016,50 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності; вимоги позивача про стягнення 211 650 грн. законні і обґрунтовані належними доказами; відповідач не довів належними доказами проведення ним розрахунку перед позивачем за отримані автомобілі.

Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи рішення господарського суду Вінницької області, зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано умов договору та фактів, встановлених рішеннями, які набрали законної сили і є обов'язковими; позивачем позовні вимоги не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відмови у позові з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.08.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянчик - ЛТД" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" (покупець) було укладено договір № 28 купівлі - продажу транспортних засобів, згідно пункту 1.1 якого в порядку і на умовах, визначених у договорі продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити транспортні засоби, а саме автомобілі у кількості 15 одиниць. Загальна вартість транспортних засобів складає 294 911,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець зобов'язаний протягом 6-ти календарних днів з дня набрання чинності цим договором здійснити оплату в безготівковому порядку за транспортні засоби у розмірі, встановленому пунктом 2.2 договору та прийняти транспортні засоби.

В даному випадку між сторонами склалися відносини, які виникли з договору купівлі- продажу.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2 статті 692 ЦК України).

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору, за транспортні засоби з позивачем не розрахувався, тому в нього виникла заборгованість , яку арбітражний керуючий просив стягнути на користь позивача.(ТОВ"Тростянчик ЛТД" ).

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.3.2 договору, покупець зобов'язаний розрахуватися за отримані від продавця транспортні засоби через шість днів із дня набрання чинності договору від 08.08.2002р. , тобто до 15.08.2002 року. Факт отримання покупцем транспортних засобів підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 08.08.2002 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

10.09.2002 р. між ТзОВ "Тростянчик - ЛТД" (продавець) та СТзОВ "Тростянчик" (покупець) була укладена додаткова угода до договору № 28 від 08.08.2002 р., якою сторони узгодили порядок оплати за отриману автомобільну техніку наступним чином: а) перевести на рахунок продавця по безготівковому розрахунку 150 000 грн.; б) погасити замість продавця отриманий ним кредит на суму 143 911 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у суді першої інстанції надав заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказав, що позивачем було пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 24.04.2013р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Колегія суддів також враховує конкретні обставини справи, а саме, що трирічний строк позовної давності сплинув задовго до початку процесу ліквідації підприємства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак не з мотивів, які були наведені у постанові. У задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Водночас Вищим господарським судом України враховується те, що не може бути скасоване по суті правильне рішення лише з одних формальних підстав, тому постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у постанові касаційної інстанції, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі №902/624/13 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова