Постанова № 34399900, 24.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 901/739/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.13у справі№ 901/739/13-г Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомЯлтинської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1.ОСОБА_6 2.ОСОБА_7 3.ОСОБА_8 4.ОСОБА_4 пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Ялтинська міська рада звернулася з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,005 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 07.08.06 між сторонами у справі та зобов'язання відповідача повернути Ялтинській міськраді вказану земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у визначений договором строк не приступив до використання наданої в оренду земельної ділянки та використовує її не за цільовим призначенням. Крім того, позивач вказував на те, що межі земельної ділянки, наданої відповідачу в оренду, накладаються на межі земельних ділянок третіх осіб у справі - ОСОБА_10 та ОСОБА_4 При цьому позивач посилався на приписи статей 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13, ухваленим суддею Лукачовим С.О., у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано недоведеністю матеріалами справи обставин щодо неосвоєння відповідачем земельної ділянки у визначений в договорі строк та використання ділянки не за цільовим призначенням, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позову. Крім того, суд першої інстанції виходив з відсутні правових підстав для розірвання договору, оскільки спірний договір є чинним, а відповідач виконує зобов'язання з орендної плати та не має заборгованості. При цьому суд керувався приписами статті 651 Цивільного кодексу України, статей 96, 143 Земельного кодексу України, статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі".

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сікорської Н.І. - головуючого, Градової О.Г., Антонової І.В., постановою від 01.08.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник вказує на недослідження попередніми судами обставин нецільового використання відповідачем орендованої земельної ділянки, а саме самовільного будівництва капітального об'єкту торгівлі - двох поверхової будівлі замість встановлення тимчасового об'єкту торгівлі - торгового павільйону. Водночас зазначає скаржник і про розгляд справи судом апеляційної інстанції у незаконному складі колегії суддів. При цьому посилається на порушення судами приписів статті 377 Цивільного кодексу України, статей 34, 43, 11110 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу третьої особи - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.08.06, на підставі рішення Ялтинської міської ради №119 від 17.03.06, між Ялтинською міською радою - орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар набуває право на оренду земельної ділянки площею 0,005 га (згідно з Українським класифікатором цільового призначення землі - УКЦПЗ): "роздрібна торгівля та комерційні послуги", код - 1.11.3, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, (навпроти будинку № 2), кадастровий номер 0111900000:01:009:0156. Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору земельна ділянка надається в оренду для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону. Цільове призначення земельної ділянки - роздрібна торгівля та комерції послуги. Договір оренди укладений строком на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк (пункт 3.1. договору). Судами також установлено, що 05.10.10 між Ялтинською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладений договір про зміну договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого пункт 3.1 розділу 3 доповнений абзацом, за яким договір оренди поновлюється строком на 3 роки, починаючи з дня прийняття рішення № 564 Ялтинською міською радою від 21.08.10. Установлено судами і те, що рішенням виконкому Ялтинської міської ради № 1895 від 28.08.08 відповідачу надано право на здійснення робіт по реконструкції торгівельного павільйону під двоповерховий об'єкт торгівлі за вказаною адресою. Зазначене рішення чинне та у судовому порядку не скасоване. На виконання цього рішення між відповідачем та приватним підприємцем - ОСОБА_14 укладений договір на проектування робочого проекту по реконструкції торгового павільйону у 2-х поверховий об'єкт торгівлі за вищевказаною адресою та розроблений робочий проект реконструкції торгівельного павільйону. Декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідач отримала 21.09.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Ялтинської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,005 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 07.08.06 між сторонами у справі та зобов'язання відповідача повернути Ялтинській міськраді вказану земельну ділянку. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі. Відповідно до пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 6 цього Закону унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Приписами статей 24 і 25 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік обов'язків орендодавця і орендаря, невиконання яких може бути підставою для розірвання договору оренди. Згідно зі статтею 31 цього ж Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Підстави для припинення права на земельну ділянку у судовому порядку визначені також приписами статті 143 Земельного кодексу України, зокрема, такою підставою є факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили, що спірна земельна ділянка використовується орендарем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, остання використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди та її цільового призначення. Виходячи з того, що юридичних фактів, з якими законодавство пов'язує можливість розірвання оспорюваного договору судами попередніх інстанцій не установлено, визнається законним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову Ялтинської міської ради. Довід скаржника щодо розгляду справи апеляційним судом у незаконному складі є неспроможним, оскільки згідно з розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.13 (а.с.160 т.2), для розгляду апеляційної скарги визначений наступний склад колегії: Сікорська Н.І. - головуючий, Градова О.Г., Антонова І.В. Інші доводи касаційної скарги також визнаються непереконливими, позаяк не спростовують установленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.13 у справі № 901/739/13-г Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець