Постанова № 34399859, 18.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року справа № 826/11702/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини та до звільнення з роботи перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При її звільненні відповідачем порушено процедуру звільнення стосовно персонального повідомлення не пізніше ніж за два місяці про звільнення, що передбачено ст.492 Кодексу законів про працю України, а також не забезпечено дотримання гарантій для працюючих жінок, що мають дітей, визначених ч.3 ст.184 цього Кодексу.

Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення проти позовних вимог.

Представник відповідача до суду 07.10.2013 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно наказу №71-п від 22.06.2009 перебувала в трудових відносинах з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області на посаді головного спеціаліста відділу біоресурсів, природно-заповідної справи, інформаційного забезпечення та зв'язків з громадськістю Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Згідно Наказу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №40-о від 01.04.2011 у зв'язку із зміною штатного розпису та структури Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу державної екологічної експертизи.

Наказом №66-в від 06.11.2012 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, згідно ст.18 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.11.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Листом від 22.03.2013 №02-12/220 відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про звільнення 22.05.2013 у зв'язку з ліквідацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Зазначений лист, отримано батьком ОСОБА_1 25.03.2013 та переданий позивачці 15.04.2013.

Пунктом 1 наказу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 22.05.2013 №56-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу державної екологічної експертизи у зв'язку з ліквідацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області з виплатою їй вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Ліквідація Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №159 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища», наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.03.2013 №98 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища» та наказу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 21.03.2013 №17 «Про ліквідацію Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області».

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що згідно з наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 21.03.2013 №17 «Про ліквідацію Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області»:

- припинено юридичну особу Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, код ЄДРПОУ 05524009, шляхом ліквідації;

- призначено головою комісії з проведення ліквідації названого управління першого заступника начальника управління ОСОБА_3

Станом на час розгляду судом зазначеної адміністративної справи ліквідація відповідача не завершена хоча, згідно з доводами представника відповідача, майже всі необхідні дії комісією з проведення ліквідації здійснено, в тому числі звільнення працівників Державного управління охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.30 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів України про працю України (надалі - КЗпП України).

Отже, ОСОБА_1 як державний службовець може бути звільнена з державної служби згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, якою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

Частинами 2 та 3 ст.40 КЗпП України також встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім того, ст.184 КЗпП України не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач як мати дитини віком до трьох років не може бути звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства без забезпечення її працевлаштування відповідачем.

Однак, заходи щодо працевлаштування позивача відповідачем не вживалися, що призвело до порушення її трудових гарантій як працівника.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем недотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з її повідомленням про наступне звільнення менш як за 2 місяці, що є порушення вимог ст.492 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За таких обставин, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним і скасувати п.1 наказу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 22.05.2013 №56-о «Про звільнення у зв'язку з ліквідацією управління ОСОБА_1», а також задовольнити вимоги позивача щодо поновлення на роботі на посаді, яку позивач обіймав до звільнення та про зобов'язання відповідача вжити заходи щодо її працевлаштування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 16.05.2013 №190 створено Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, який згідно з доводами представника відповідача, що не заперечувалось позивачем, продовжує виконувати функції та повноваження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, що ліквідується .

У зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідач мав правові підстави для переведення ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.

Суд зазначає, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено можливість переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України від 17.10.2011 по справі №2а-237а11 «Про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення».

Крім того, законодавством передбачено вичерпні підстави припинення трудового договору, визначені ст.36 КЗпП України, якою в тому числі визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Отже, відповідач мав можливість вжити заходи щодо працевлаштування позивача шляхом її переведення на іншу роботу, в тому числі до новоствореного Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.

Таким чином, враховуючи наведене, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати п.1 наказу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 22.05.2013 №56-о «Про звільнення у зв'язку з ліквідацією управління ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 з 22.05.2013 на посаді головного спеціаліста відділу державної екологічної експертизи.

Зобов'язати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області вжити заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.184 Кодексу законів про працю України.

В частині поновлення ОСОБА_1 на роботі постанову суду звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук