Рішення № 34399200, 15.10.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/25253/13-ц

Провадження № 2/202/4882/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2338-А від 17.12.2004 року у розмірі 9754 грн. 11 коп., - звернути стягнення на предмет застави автомобіль ФОТОН, модель: BJ1046V8JB-2, рік випуску 2004, тип ТЗ: Вантажний, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк « Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_1 про звернення стягнення була задоволена.

Ухвалою суду від 08 травня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про звернення стягнення скасовано.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до договору № 2338-А від 17.12.2004 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 37612,00 грн. зі сплатою за користування ним 21,50 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2009р., проте в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем договір застави рухомого майна від 17.12.2004 р. Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені і шляхом укладання з відповідачем ПАТ «А-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим він є солідарним відповідачем за пред'явленим до стягнення боргом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в зв'язку з повним погашенням боргу .

Представник ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2004 року між ВАТ АБ «Приватінвест» ( правонаступник ПАТ КБ « ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2338-А , згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 37612,00 грн., зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 21,50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ВАТ АБ «Приватінвест» ( правонаступник ПАТ КБ « ПриватБанк») і ОСОБА_1 17 грудня 2004 року уклали договір застави рухомого майна №2338-А, згідно до договору відповідач надав в заставу автомобіль ФОТОН, модель: BJ1046V8JB-2, рік випуску 2004, тип ТЗ: Вантажний, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 жовтня 2010 року між ПАТ « Акцент Банк» та ПАТ КБ « ПриватБанк» було укладено договір поруки №167, за умовами якого ПАТ « Акцент Банк» взяв на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником, як солідарні боржники ( п.4 договору поруки).

Згідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ КБ « ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04.01.2012 р. виникла заборгованість в розмірі 9754,11 грн., яка складається з 943,13 грн. - заборгованість за кредитом; 7517,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1293,81 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до листа ПАТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №2338-А станом на 23.11.2012 року складає 3615,35 грн. ( а.с.60), яка погашена ОСОБА_1 відповідно до чека від 04.12.2012 року № 04122012160948 ( а.с.59).

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 , ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, оскільки відповідачем зобов'язання за кредитним договором №2338-А, укладене 17.12.2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ АБ « Приватінвест», правонаступником якого є ПАТ КБ « ПриватБанк» виконано, заборгованість погашена, позовна заява позивачем не уточнювалася та розрахунок не надавався, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, та вимушений в позові відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 554,559,610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П.Слюсар