Рішення № 3439909, 15.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.09р.

Справа № 30/27-09

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат", с. Новоандріївка Васильківського району Дніпропетровської області

Про: стягнення 44945,12 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Сідельківська Г.М., довіреність від 05.02.2009 року № 1-5/02-09, представник; Халіпський Д.С., довіреність від 05.02.2009 року № 5/02-09, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (м. Львів) звернулося до господарського суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" (с. Новоандріївка Васильківського району Дніпропетровської області) суму боргу за лізинговими платежами - 30533,27 грн., розмір знецінення основного боргу внаслідок інфляції - 6660,72 грн., річні - 2950,89 грн., пеню - 4800,24 грн., суму сплаченого мита - 449,45 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №237/0906 від 28.09.2006 року в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів за період з жовтня по грудень 2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 30533,27 грн. та пені в сумі 1197,70 грн. визнає, в решті позовних вимог просить відмовити.

05.03.2009 року відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений з 24.02.2009 року на 05.03.2009 року, з 05.03.2009 року на 01.04.2009 року, з 01.04.2009 року на 15.04.2009 року.

На підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою заступника голови суду від 05.03.2009 року строк вирішення спору був продовжений до 20.04.2009 року.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками відповідача не заявлялося.

За погодженням представників відповідача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" (лізингоодержувач) був укладений договір №237/0906 фінансового лізингу (оренди), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу (надалі –лізинг) майно, а саме: фронтальний ковшовий навантажувач HYUNDAI HL760-7.

Устаткування, що передається в лізинг, придбано на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на устаткування. Назва цього майна, вартість, тип, модель, інші індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, комплектність, технічний стан, тощо, вказані у Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного договору. Об’єкт лізингу перебуває у заставі на період дії договору лізингу. Заставодержателем майна виступає банк, кредитними ресурсами якого користується лізингодавеь. Застава припиняється з виконанням договору лізингу (п.1.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано та узгоджено Специфікацію до договору (Додаток №1 до договору).

Згідно акту прийому - передачі майна від 29.09.2006 року товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" передано товариству з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" ковшовий навантажувач HYUNDAI HL760-7 в комплекті з експлуатаційною та технічною документацією.

Відповідно до п.3.1 договір вступає в силу з моменту надходження на рахунок лізингодавця першого лізингового платежу. Термін дії договору –з моменту проплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно Додатку №3 до 30.08.2009 року (п.3.2 договору).

Лізингоодержувач за користування об’єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі (п.4.1 договору). Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у Графіку платежів, викладеному у Додатку №3 до цього договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід’ємною частиною (п.4.3 договору).

Згідно Додаткової угоди №1 від 20.06.2007 року про внесення змін до Договору фінансового лізингу №237/0906 від 28.09.2006 року Додаток №3 вважається таким, що втратив чинність.

Сторонами узгоджений та підписаний Додаток №3/1 від 20.06.2007 року до договору фінансового лізингу №237/0906 від 28.09.2006 року, яким визначеного графік сплати лізингових платежів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" своєчасно не сплачувало лізингові платежі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів за період з жовтня по грудень 2008 року, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.4.3 договору, Графіку платежів, строк сплати лізингових платежів за період з жовтня по грудень 2008 року є таким, що настав.

Доказів сплати лізингових платежів за спірний період в сумі 30533,27 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 30533,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасну сплату лізингових платежів позивач нарахував три відсотка річних за період з 15.01.2007 року по 15.12.2008 року в сумі 2950,89 грн. та суму від інфляції за період з листопада 2007 року по листопад 2008 року в сумі 6660,72 грн. Оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання за спірний період має місце (що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями), є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції, розрахованої з застосуванням індексів інфляції за період з листопада 2007 року по листопад 2008 року в сумі 6660,72 грн. та три відсотки річних в сумі 2950,89 грн.

Доводи відповідача, що сума від інфляції та три відсотка річних, нараховані позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають стягненню, оскільки у даному випадку слід керуватися нормами Господарського кодексу України, зокрема, ч. 6 ст. 231, яка є спеціальною по відношенню до ст. 625 Цивільного кодексу України, відхиляються судом.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, цією частиною врегульовано розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань (цією нормою встановлена неустойка за порушення грошових зобов’язань), тоді як ст. 625 Цивільного кодексу України регулює порядок стягнення суми від інфляції та трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена самостійна форма цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань: проценти річних та сума від інфляції можуть стягуватися поряд із пенею.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9.2 договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов’язань згідно даного договору, а саме: за порушення термінів сплати лізингових платежів - пеня в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

За несвоєчасну сплату лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 4800,24 грн. за період з 20.12.2007 року по 20.12.2008 року.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

05.03.2009 року відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

З урахуванням застосування строку позовної давності, арифметичних помилок, допущених позивачем при проведенні розрахунку, враховуючи періоди прострочення лізингових платежів (згідно платіжних доручень), позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3969,85 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 44114,73 грн. (30533,27 грн. –основний борг, 3969,85 грн. –пеня, 6660,72 грн. –сума від інфляції, 2950,89 грн. –3% річних).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 441,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат" (52653, Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Новоандріївка, вул. Гагаріна, 2а, к.4, код ЄДРПОУ 30454644, рахунок 2600805273149 у Дніпровському відділенні КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064, рахунок 260060134500 у Першій ЛФ АТ "Кредо банк", код банку 325365) суму боргу за лізинговими платежами - 30533,27 грн., розмір знецінення основного боргу внаслідок інфляції - 6660,72 грн., річні - 2950,89 грн., пеню –3969,85 грн., суму сплаченого державного мита –441,15 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –115,82 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 17.04.2009 року)