Рішення № 34396790, 23.10.2013, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1764/13-ц

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О. В.

при секретарі Дружицькій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищеозначеним позовом до вказаного відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і пояснив,що позивач ОСОБА_1 25 квітня 2013 року з ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями,спорудами та огорожею,розташований по пров.Суворова 24 в смт Сиваське Новотроїцького району Херсонської області.

За придбаний будинок він передав відповідачу 15000 гривень, а відповідач віддав йому будинок. Посвідчити договір купівлі-продажу нотаріально домовилися до 01.05.2013 року,але відповідач не виконав цієї умови,ухиляється від нотаріального посвідчення договору без поважних причин. Він не може іншим чином його примусити виконати домовленість. Просив визнати угоду дійсною.

Аналогічні вимоги висунув позивач ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим,про слухання справи,про що свідчать поштові повідомлення двічи до судового засідання не з»явився, до суду надав заяву про визнання позову,слухання справи в його відсутність.

Враховуючи, що відповідач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідків або відповідача відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні не має, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення позивача,його представника,дослідивши матеріали справи,слід прийти до наступних висновків.

Предметом спору є вимога про визнання правочину купівлі-продажу садиби дійсним, виниклі правові відносини є цивільними,регулюються нормами ст.ст.203,210,220,316,317,319,334,640,656,657 ЦК України,ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,Постановою ПВСУ « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9.

Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як встановлено судом,відповідно до витягу з державного реєстру речових прав власником будинку,що розташований в смт Сиваське пров.Суворова 24 Новотроїцького району Херсонської області в порядку спадкування є відповідач.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку від 25 квітня 2013 року, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю будинок по провулку Суворова 24 смт Сиваське Новотроїцького району Херсонської області, а покупець - приймає вказаний будинок . Укладенню вказаної угоди передувало передання ОСОБА_1 на користь ОСОБА_215000 грн. в рахунок за підписання угоди за будинок, що підтверджується підписом продавця в матеріалах справи .

Відповідно до ч. 4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За таких умов, договір купівлі-продажу житлового будинку потребує обов'язкового нотаріального посвідчення та з 01.01.2013 року не потребує обов'язкової державної реєстрації відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тобто, внаслідок недотримання сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна вимог лише щодо його нотаріального посвідчення, такий договір не може вважатися укладеним в силу норм ч. 3 ст.640 ЦК України.

В свою чергу, правила ст.220 ЦК України, згідно ч. 2 якої передбачена можливість визнання договору дійсним у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, не поширюються на правочини, які згідно закону для їх дійсності потребують обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації, так як момент його укладення пов'язується законодавцем саме з державною реєстрацією.

Відповідно до п. 13 Постанови ПВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року N 9 при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи не має інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як сторона правочину: договору купівлі-продажу житлового будинку по пров.Суворова №24 від 25 квітня 2013 року 2013 року, ухилився від його нотаріального посвідчення, що підтверджується листом на пропозицію його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В судовому засіданні представником позивача належними доказами підтверджено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, тобто відповідач по справі ОСОБА_2 як сторона правочину, ухилився від його нотаріального посвідчення, а без його участі у вчиненні нотаріальної дії: посвідчення угоди, втрачена можливість його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За таких умов, враховуючи, що починаючи з 01.01.2013 року правочини щодо нерухомого майна не потребують обов'язкової державної реєстрації відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому наявні підстави для застосування ч. 4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вищезазначений правочин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є таким, що породжує для сторін права та обов'язки, наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу садиби від 25 квітня 2013 року дійсним в порядку ст.220 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.203,210,220,316,317,319,334,640,656,657 ЦК України, ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , Постановою ПВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року N 9, ст.ст. 10,11,57-60,77,88,212-215,294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку по провулку Суворова 24 смт Сиваське Новотроїцького району Херсонської області від 25 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним.

Стягнути з ОСОБА_2код НОМЕР_1 мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 мешканця Сиваське вул.Комарова 16 понесені судові витрати 229 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача в 10 денний строк з моменту вручення копії вироку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Новотроїцький районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:підпис

Копія вірна

Суддя Новотроїцького районного суду Тимченко О.В.