Ухвала суду № 34395436, 10.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р.Справа № 816/4111/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача - Овсепян Т.М., відповідача - Туркіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/4111/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції

про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі по тексту - ПАТ "Укрнафта", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі по тексту - Октябрський ВДВС, відповідач), в кому просило суд визнати протиправними та скасувати постанови Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 19.06.2013 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2678,30 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/4111/13-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ про визнання протиправними та скасування постанов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ВП № 18719527 від 19.06.2013 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2678,30 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/4111/13-а та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на обізнаність позивача щодо наявності рішення суду, на підставі якого видано наказ Господарського суду Полтавської області № 34/73-14/188 від 05.12.2008 року про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь Харківецької сільської ради боргу у сумі 26783,02 грн., внаслідок не виконання якого в добровільному порядку в установлений державним виконавцем строк і було прийнято спірні постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, що неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, не є підставою для скасування оскаржуваних постанов відповідача.

В судовому засідання представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просила суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні в надісланих до суду письмових запереченнях проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що ані нормами Господарського процесуального кодексу України, ані положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, що наявність судового рішення передбачає автоматичне відкриття виконавчого провадження. Вказує на те, що ПАТ «Укрнафта» не отримувало постанови про відкриття виконавчого провадження, а коли 27.03.2013 року отримало постанову про поновлення виконавчого провадження - в той же день сплатило суму заборгованості в розмірі 26783,02 грн. Стягнення виконавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій вважає безпідставним з огляду на те, що відповідач не повідомив про строк для добровільного виконання рішення суду.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.2013 року позивач отримав постанову про поновлення виконавчого провадження за вих. № 12567 (а.с. 12) з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 48/73-14/188, виданого 05.12.2008 року про стягнення збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 26 783,02 грн. Наступного дня платіжним дорученням № 1832 від 27.03.2013 року (а.с. 14) сума заборгованості у розмірі 26 783,02 грн. була перерахована стягувачу - Харківецькій сільській раді.

27.06.2013 року на адресу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") надійшли постанови Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Октябрський ВДВС) від 19.06.2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 783,02 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн.

Не погодившись з вищевказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні постанови винесені за відсутності передбачених законом підстав, внаслідок чого вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) урегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами частин 2 та 3 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження, визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виходячи зі змісту частини 1 статті Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (ч.6 ст.30 Закону).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у відповідача відсутні докази направлення та отримання ПАТ "Укрнафта" постанови про відкриття виконавчого провадження № 18719527 від 16.04.2010 року. При цьому, позивач наполягав на тому, що вказана постанова йому взагалі не направлялась та як наслідок, не була ним отримана. Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зазначеної обставини не спростував та відповідних доказів не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій.

Матеріалами справи підтверджено, що після отримання 27.03.2013р. (вх. №764 від 27.03.2013р.) постанови про поновлення виконавчого провадження щодо стягнення суми 26 783.02 грн. за вих. №12567 від 12.03.2013р., з якої позивач дізнався про існування виконавчого провадження № 18719527, сума у розмірі 26783,02 грн. була перерахована на рахунок Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ платіжним дорученням №1832 від 27.03.2013р.

Таким чином. колегія суддів зазначає, що в порушення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець не довів до відома боржника постанови про відкриття та зупинення виконавчого провадження та не надіслав їх, не пересвідчився, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження, та не давав можливості в добровільному порядку виконати судовий наказ.

Також відповідачем не було вчинено жодного з заходів примусового виконання рішень, передбачених статтями 32 та 62 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про невжиття відповідачем відповідних заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з частинами 1 та 5 ст.41 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснюється лише у разі примусового виконання рішення.

Враховуючи те, що відповідачем не вчинялось жодних заходів, направлених на примусове виконання рішення, не повідомлялось позивача про відкриття виконавчого провадження та не надавалось йому строку для добровільного виконання, у відповідача відсутні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправомірного посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на «Інструкцію про проведення виконавчих дій», затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. N 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, оскільки постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013. року не містить посилань на вищевказану Інструкцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів повідомлення ПАТ "Укрнафта" про відкриття виконавчого провадження № 18719527 та надання строку для добровільного виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 48/73-14/188.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні постанови Октябрського ВДВС від 19.06.2013 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 2678,30 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 50 грн. прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", та є такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. по справі № 816/4111/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 15.10.2013 р.