Рішення № 3439536, 26.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09 Справа № 22/73/09

Суддя Скиданова Ю.О.

Позивач – Закрите акціонерне товариство “Макрохім” (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4)

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 15921,40 грн.

суддя Скиданова Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чеботар А.В. –довіреність № 50 від 16.01.2009 р.;

від відповідача: Прокопенко І.Г. - довіреність № 18-55 від 25.12.2008 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15921,40 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на підставі договору № 286 від 22.02.2008, укладеного між сторонами.

Ухвалою суду від 26.12.2008 р. порушено провадження у справі № 22/73/09, судове засідання призначено на 26.02.2009 р.

20.02.2009 до суду надійшов відзив відповідача, в якому він проти позовних вимог заперечив, просить в позові відмовити.

За клопотанням представників позивача та відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 26.02.2009 розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників сторін).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 712 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

22.02.2008 р. між ЗАТ "Макрохім" (далі за текстом також –“Продавець/Позивач”) та ВАТ ''Запорізький завод феросплавів" (далі за текстом - “Покупець/ Відповідач”) було укладено договір №286 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах цього Договору продукцію (товар), в асортименті та за цінами, що зазначені в додаткових угодах та специфікаціях до цього договору, які є його невід’ємними частинами.

На виконання умов цього Договору, Позивач за видатковою накладною № МХ002055 від 18.09.08р. передав у власність Відповідача продукцію на загальну суму 15945,40 грн.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що покупець сплачує продавцю вартість товару за узгодженою сторонами договірною ціною, яка вказана в специфікації № 1 до договору, відповідно до виставлених рахунків. Ціна визначена за умовою СРТ франко-склад покупця (Інкотермс 2000). Загальна сума договору на момент його укладення складає 7616 грн. 39 коп. з врахуванням ПДВ.Сума договору може бути змінена у бік її збільшення на суму поставки товару, відповідно до додаткових угод до цього Договору, які є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору Відповідач повинен розрахуватися за поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару (тобто до 03.10.2008р.).

Станом на день судового засідання відповідач не розрахувався з позивачем, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 15 921,40 грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що дана поставка не є договірною, оскільки вона перевищує суму Договору, не приймається судом до уваги з наступних підстав. Згідно із ч.ч. 2,3 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Таким чином, оскільки вказаний товар було прийнято відповідачем суд дійшов висновку, що він має заборгованість перед позивачем щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України, зокрема п.п. 1,7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано доказів того, що отримання ним товару за видатковою накладною № МХ002055 від 18.09.08р. відбулось не за умовами договору № 286 від 22.02.2008. Натомність, у зазначеній накладній є посилання на цей договір та рахунок-фактуру М0035349 від 15.08.2008. Представником відповідача Чувал М.О. на підставі довіреності № 521 від 18.09.2008 на отримання ТМЦ (в якій зазначений договір № 286 від 22.02.2008) отриманий товар за видатковою накладною № МХ002055 від 18.09.08р.

Відповідачем не надано будь-яких доказів оплати рахунку-фактури М0035349 від 15.08.2008 та прийнятого за видатковою накладною № МХ002055 від 18.09.08р. товару.

Судом не можуть бути прийняті доводи відповідача стосовно моменту виникнення права у продавця вимагати борг за договором при умові фактичної сплаті ним 8% штрафу відповідно до Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення № 888 від 25.07.1988, оскільки, ці умови не передбачає ані договір, ані норми закону.

Відповідач зобов’язання за Договором не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив. Встановлено, що Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 15921,40 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15 921,40 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, п/р № 26005130029045 в КБ "Приватбанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Закритого акціонерного товариства “Макрохім” (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 24720905, п/р № 26007925 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ МФО 300335) 15921 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот двадцять одну) грн. 40 коп. основного боргу, державне мито у розмірі 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 30.03.2009 р.

Суддя Скиданова Ю.О.