Рішення № 3439535, 26.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09 Справа № 22/75/09

Скиданова Ю.О.

за позовом закритого акціонерного товариства “Макрохім” (02022, м. Київ, вул. Луначарського, 4)

до Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” (69009, м. Запоріжжя, гсп-662, вул. Теплична, 7)

про стягнення 20451,20 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Чеботар А.В. – довіреність № 50 від 16.01.2009р.

Від відповідача – Демченко В.Ф. –довіреність № 13/02-Дов від 12.02.2009р.

26.12.2008р. до господарського суду Запорізької області звернулося закрите акціонерне товариство “Макрохім” з позовною заявою до Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” про стягнення 20451,20грн., які складаються з 16000,00грн. – основного боргу; 1795,51грн. –пені; 2246,70грн. –витрат від інфляції та 408,99грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2008р. порушено провадження у справі № 22/75/09, засідання суду призначено на 26.02.2009р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду справи.

У судовому засіданні 26.02.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників сторін).

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 2763/1 від 22.12.2008р., суду пояснив наступне.15 грудня 2003 р. між ЗАТ “Макрохім” (далі - позивач) та ЗДП “Кремнійполімер” (далі - відповідач) було укладено договір поставки № 614 (далі Договір). На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 21072,00грн. за видатковою накладною № М0001113 від 16.01.2008р. Відповідачем заборгованість сплачена частково в сумі 5072,00грн. Станом на день подачі позову до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 16000,00грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 16000,00грн. –основного боргу; 1795,51грн. –пені; 2246,70грн. –витрат від інфляції та 408,99грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву № 382 від 24.02.2009р. В якому зазначено наступне. За борги, на кошти підприємства Постановою про арешт коштів боржника від 27.03.2008р., а також Постановою № 1924/2 від 22.07.2008 р підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління, юстиції у Запорізькій області накладено арешт, і у зв'язку з цим підприємство не мало можливості розрахуватися з позивачем. Позов визнав частково . В частині основного боргу позов визнав повністю.

2

Крім того, відповідач просить суд відстрочити на шість місяців виконання судового рішення у справі № 22/75/09 Необхідність надання відстрочки виконання судового рішення у справі відповідач мотивує важким фінансовим становищем та тим, що зараз підприємство знаходиться у стадії приватизації, у зв'язку із чим підприємство не має фінансової можливості виконати рішення суду у справі № 22/75/09 одночасно і у повному обсязі. В підтвердження викладених обставин надав суду наказ Фонду державного майна України про прийняття рішення щодо приватизації об’єкта № 19-ДП від 01.10.2007р. та відомість про залишок грошових коштів на рахунку відповідача. Також, відповідно до вимог ст. 233 ГК України просить зменшити суму штрафних санкцій.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 15 грудня 2003 р. між ЗАТ “Макрохім” та ЗДП “Кремнійполімер” було укладено договір поставки № 614.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити хімпродукцію в асортименті та кількості згідно специфікацій до цього договору, які є його невід’ємною частиною

Згідно з п. 2.3. Договору, який було змінено угодою про внесення змін № 2 від 31.12.2005р. загальна вартість договору складає 950000,00грн., в тому числі НДС 158333,33грн. (копія угоди в матеріалах справи).

п. 4.1. Договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленим рахункам.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Сторонами було підписано додаткові угоди № 1 від 29.12.2004р. та № 2 від 31.12.2005р., якими було продовжено строк дії Договору до 31.12.2008р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов зазначеного Договору, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 21072,00грн., що підтверджується видатковою накладною № М0001113 від 16.01.2008р. та довіреністю серії ЯОО № 813743 від 15.01.2008р. (копії в матеріалах справи).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача 15.01.2008р. відповідачем було частково погашено суму заборгованості в розмірі 5072,00грн.

Представник відповідача також підтвердив часткову сплату за поставлений товар.

Позивачем було направлено на адресу відповідача листи від 27 березня 2008р. № 411 та 23 квітня 2008р. № 517 з вимогою сплатити суму заборгованості за Договором в сумі 16000,00грн. (копії в матеріалах справи).

Проте до теперішнього часу відповідач заборгованість в сумі 16000,00грн. не погасив.

Таким чином, на час розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 16000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного суд позовні вимоги, в частині стягнення 16000,00гнр. основного боргу, задовольняє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає 408,99грн. за період часу з 16.02.2008р. по 22.12.2008р., та витрат від інфляції за період часу з 01.03.2008 р. по 01.11.2008р. в сумі 2246,70грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 1795,51рн. за період часу з 16.02.2008р. по 16.08.2008р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як вбачається з п. 7.1. Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати продукції, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми відповідної специфікації (видаткової накладної).

Однак, облікова ставка НБУ є величиною змінною, а в Договорі не вказано, за який період вона береться. Таким чином, сторонами не встановлено конкретного розміру пені, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення 1795,51грн. пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши обставини, на які посилався відповідач у заяві про відстрочку, суд визнає доводи відповідача обґрунтованими, а обставини, на які він посилається –винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення у справі № 22/75/09.

На підставі викладеного, заслухавши думку представників сторін, приймаючи до уваги заяву відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення у справі на шість місяців і той факт, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи матеріальні інтереси сторін, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача частково, відстрочити виконання судового рішення у справі на три місяця, про що зазначити у судовому рішенні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” (69009, м. Запоріжжя, гсп-662, вул. Теплична, 7, п/р 26003301300298 в Орджонікідзевському відділені ПІБ, МФО 313333; р/р 260093721 в ЗОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 313827; р/р 2600501751432 в філії ВАТ “Укрексімбанк” м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 00203625) на користь закритого акціонерного товариства “Макрохім” (02022, м. Київ, вул. Луначарського, 4, п/р 26007925 в ЗАТ “Райффайзен банк Аваль” м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 24720905) 16000(шістнадцять тисяч)грн. 00коп. - основної заборгованості; 408(чотириста вісім)грн. 99 коп. - 3% річних; 2246(дві тисячі двісті сорок шість)грн. 70 коп. –витрат від інфляції; 186(сто вісімдесят шість)грн. 55коп. державного мита, 107(сто сім)грн. 38коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Відстрочити виконання судового рішення у справі на три місяця з дня набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.04. 2009р.

Суддя Ю.О. Скиданова