Рішення № 3439374, 21.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.09 р. Справа № 37/242

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, ідентифікаційний код 25591321

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО”, м. Волноваха, Донецької області, ідентифікаційний код 32362833

про: стягнення основного боргу у розмірі – 337 882,46 грн., пені – 34228,3грн., 3% річних – 4273,81грн., індекс інфляції – 41856,87 грн., штраф – 50 682,36 грн., та збитків у розмірі 16 900,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Грищенко О.М. (за довіреністю №б/н від 01.12.2008р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Ухвалою від 22.12.2008р. розгляд справи був призначений на 13.01.2009р., 09.01.2009р. провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України було зупинено, 16.03.2009р. – поновлено із призначенням до розгляду на 26.03.2009р. Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 26.03.2009р. на 21.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко”, м. Волноваха, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 434 662,30 грн., з яких: основний борг у розмірі – 337 882,46 грн., пеня – 16 269,77 грн., 3% річних – 2 029,30 грн., індекс інфляції – 10 898,41 грн., штраф – 50 682,36 грн., та стягнення збитків у розмірі 16 900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №128 від 11.04.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляції, штрафу та збитків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розрахунок суми заборгованості, заявленої до стягнення; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідку з ЄДРПОУ; договір купівлі-продажу №128 від 11.04.2008р. з додатком №1, №2, додаткову угоду №3 від 21.10.2008р. видаткові накладні та довіреності на отримання товару довідку про рахунки, договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №214/12/08 від 01.12.2008р.; акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 01.12.2008р., акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 12.12.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 224, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 509, 526, 610, 612, 623, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи, витребувані судом, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.69-73).

Крім того, заявою №328 від 03.04.2009р. (а.с.а.с.82-86) про уточнення позовних вимог Позивач збільшив суму заявлених вимог, вимагаючи стягнення з Відповідача: основного боргу у розмірі – 337 882,46 грн., пені – 34228,30 грн., 3% річних – 4 273,81 грн., індексу інфляції – 41856,87 грн., штрафу – 50 682,36 грн., та збитків у розмірі 16 900,00 грн.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.96-99). Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.а.с.62,77,81б), ознайомленням із матеріалами справи та фактом звернення до суду із зустрічним позовом (а.с.а.с.58,59), ухвалу від 05.01.2009р. про повернення без розгляду якого Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. (а.с.а.с.66, 67) залишено без змін.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажі товару на умах відстрочення платежу №128 (а.с.а.с. 18а, 18б) згідно п.п.1.1., 2.1 якого цей договір визначає умови купівлі-продажі засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу. Асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід’ємною частиною цього договору.

Розділ 3 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання та приймання товару:

- Товар може передаватися покупцю партіями;

- Товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1, 5.3. договору розрахунки за товар, що поставляється, Покупець здійснює шляхом перерахування коштів в національній валюті в розмірі 20% від вартості товару на рахунок Продавця в строк до 08.05.2008р., та 80% від вартості товару в строк до 01.10.2008р. за ціною, вказаною у додатках та/або видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору.

У п.п.8.2, 8.4. договору сторони встановили відповідальність за прострочення виконання Покупцем грошових зобов’язань перед Продавцем у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, та штрафу у розмірі 15% від вартості несплаченого товару. При цьому, у п. 8.3. договору в порядку ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

На виконання умов договору, Позивачем у період з 11.04.2008р. по 20.10.2008р. була здійснена поставка товару, передбаченого додатками до договору (а.с.а.с.19, 20) на загальну суму 428356,46грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей (а.с.а.с.22-34), доданими до позовної заяви.

Згідно наданої Позивачем виписки з банківського рахунку (а.с.35) Відповідач здійснив частковий платіж за отриманий товар у сумі 90474грн.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов’язання Відповідачем за договором купівлі-продажі товару №128 щодо здійснення оплати отриманого товару в іншій частині не виконані у повному обсягу - належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежно до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 337882,46грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційної індексації.

У зв’язку із порушенням Відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу, Позивач (Замовник) 01.12.2008р. уклав з ТОВ” Незалежна юридична компанія” (Виконавець) договір про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №214/12/08 (а.с.а.с.36-39), згідно п.п.1.1., 2.1. якого Виконавець зобов’язався надати Замовнику юридичні послуги та виконати юридичні роботи, передбачені цим договором та пов’язані із примусовим стягненням з Відповідача у судовому порядку належних до сплати платежів та нарахувань і представництвом інтересів Замовника у суді, а Замовник зобов’язався прийняти юридичні послуги та роботи, оплатити їх, а також виконати інші дії передбачені цим договором.

01.12.2008р. сторонами підписаний акт прийому-передачі документів (а.с.40), за яким Позивач передав Виконавцю документи, необхідні для складання позовної заяви.

09.12.2008р. платіжним дорученням №319 (а.с.12) Позивач перерахував ТОВ” Незалежна юридична компанія” 16900грн. за надання юридичних послуг по договору №214/12/08 від 01.12.2008р.

12.12.2008р. між Позивачем (замовник) та ТОВ” Незалежна юридична компанія” (виконавець) підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг (а.с.41) за договором про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №214/12/08

У зв’язку із викладеним Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у сумі 434 662,30 грн., з яких: основний борг у розмірі – 337 882,46 грн., пеня – 16 269,77 грн., 3% річних – 2 029,30 грн., індекс інфляції – 10 898,41 грн., штраф – 50 682,36 грн., та стягнення збитків у розмірі 16 900,00 грн.

В подальшому Позивач заявою №328 від 03.04.2009р. (а.с.а.с.82-86) про уточнення позовних вимог Позивач збільшив суму заявлених вимог, вимагаючи стягнення з Відповідача: основного боргу у розмірі – 337 882,46 грн., пені – 34228,30 грн., 3% річних – 4 273,81 грн., індексу інфляції – 41856,87 грн., штрафу – 50 682,36 грн., та збитків у розмірі 16 900,00 грн.

Відповідач відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, від підписання акту звірення, надісланого позивачем на вимогу суду (а.с.а.с.71,72) ухилився, у судові засідання не з’являвся, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог з урахуванням заяви №328 від 03.04.2009р. (а.с.а.с.82-89), оскільки їх (вимог) сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір заявлених вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу товару на умах відстрочення платежу №128 від 11.04.2008р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу товару на умах відстрочення платежу №128 від 11.04.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов’язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу товару на умах відстрочення платежу №128 від 11.04.2008р. – до 01.10.2008р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання в сумі 337 882,46 грн. з оплати отриманого товару – будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов’язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсягу – в сумі 337 882,46 грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку:

- щодо 3% річних – хоча наведений Позивачем розрахунок (а.с.88) і містить певні арифметичні недоліки, пов’язані із неправильним підрахунком кількості днів у вказаний період та використанням у розрахунку спрощеного визначення розміру відсотків за один день прострочення, про вказана сума у розмірі 4273,81грн. не перевищує розміру відсотків, який може бути нарахований на суму заборгованості за визначений період.;

- щодо інфляційної індексації – визначена у наведеному Позивачем розрахунку (а.с.89) сума у розмірі 41856,87грн. не перевищує розмір інфляційної індексації, який може бути нарахований на суму заборгованості за період з жовтня 2008р. по березень 2009р.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині задовольняються у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 8.2. та 8.4. договору купівлі-продажу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 34228,3грн.

В свою чергу, арифметичний розрахунок суми штрафу, наведений безпосередньо у позовній заяві, також є вірним, у зв’язку із чим вимога про його стягнення у сумі 50682,36грн. задовольняється судом у повному обсягу.

Натомість вимоги Позивача про стягнення збитків у сумі 16900грн. у вигляді понесених додаткових витрат, пов’язаних з оплатою послуг ТОВ „Незалежна юридична компанія” судом відхиляються як необґрунтовані.

Так, як слушно вказує Позивач, обов’язковим елементом доказування наявності підстав для стягнення збитків є причинно-наслідковий зв’язок між понесеними витратами та протиправними діями Відповідача, що у повній мірі узгоджується із змістом ст. 611 Цивільного кодексу України. На думку суду, наявність такого причинно-наслідкового зв’язку передбачає існування невідворотної обумовленості факту понесення додаткових витрат фактом порушення зобов’язань з боку Відповідача.

Між тим, додаткові витрати Позивача пов’язані із виконанням ним грошових зобов’язань перед ТОВ „Незалежна юридична компанія” за договором про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт №214/12/08 від 01.12.2008р., укладання якого для Позивача не є обов’язковим.

Більш того, за змістом ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України витрати сторони можуть бути віднесені до її збитків у розі, якщо ці витрати пов’язані із відновленням порушеного права. Між тим, сам по собі факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ „Незалежна юридична компанія” - навіть у сукупності із виконанням у зв’язку із цим відповідного договору, що передбачає підготовку матеріалів для звернення до суду з розглядуваним позовом – не відновлює порушені права Позивача у спірних взаємовідносинах із Відповідачем. Таке відновлення здійснюється у судовому порядку у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України, право вимагати якого (відновлення) наявне у сторони згідно ст. 55 Конституції України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України незалежно від звернення до суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог Позивача в частині стягнення збитків у сумі 16900грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь Позивача з Відповідача пропорційно суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ (ідентифікаційний код 25591321) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО”, м. Волноваха, Донецької області (ідентифікаційний код 32362833) про стягнення основного боргу у розмірі – 337 882,46 грн., пені – 34228,3грн., 3% річних – 4273,81грн., індекс інфляції – 41856,87 грн., штраф – 50 682,36 грн., та збитків у розмірі 16 900,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО”, м. Волноваха, Донецької області (ідентифікаційний код 3236283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ (ідентифікаційний код 25591321) основний борг у розмірі – 337 882,46 грн., пеню – 34228,3грн., 3% річних – 4273,81грн., інфляційну індексацію – 41856,87 грн., штраф – 50 682,36 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені вимог про стягнення збитків у розмірі 16 900,00 грн. відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО”, м. Волноваха, Донецької області (ідентифікаційний код 3236283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ (ідентифікаційний код 25591321) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 4689 грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113 грн.90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього Позивача у судовому засіданні 21.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 21.04.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.