Ухвала суду № 34392536, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 34858/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Курильця А.Р., Гінди О.М.,

при секретарі судового засідання Качинській І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доор-Поль Україна" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2010 року ТзОВ "Доор-Поль Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Кам'янко-Бузькому районі від 01.12.2009 року № 0000652301/0.

В позові ТзОВ "Доор-Поль Україна" покликається на те, що на підставі планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, відповідачем складено акт № 134/23-0/33653102 від 24.11.2009 р. та винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0000652301/0, яким ТзОВ "Доор-Поль Україна" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7636,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3181,00 грн. На думку відповідача, ТзОВ "Доор-Поль Україна" занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок продажу товару, імпортованого з Республіки Польща за ціною нижчою від митної вартості, а також внаслідок не включення до податкового зобов'язання ПДВ, нараховане на суму транспортних послуг, отриманих позивачем від польської фірми "BOG-MAR" в грудні 2008 та січні 2009 року в сумі 1312 грн. Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки, а, відтак, із прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки вони суперечать діючому законодавству України. Митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики, а відповідачем неправомірно ототожнено митну вартість товарів із їх звичайною ціною, за якою реалізовувався товар позивачем. Щодо податкового зобов'язання з ПДВ, нарахованого на суму транспортних послуг, отриманих підприємством від польської фірми "BOG-MAR", то за умовами, передбаченими правилами Інкотермс, від 10.12.2007 року та 25.01.2008 року має місце EXW, тобто витрати на транспортування товару до покупця (ТзОВ "Доор-Поль") несе продавець-нерезидент. Так, продавець-нерезидент "DZIADEK" доручив здійснити транспортування товару польській транспортній фірмі "BOG-MAR". По умовах доставки "франко-завод" "DZIADEK" включає транспортування до контрактної вартості товару. Таким чином, сума транспортних послуг, отриманих від польської транспортної фірми "BOG-MAR" включена декларантом до бази оподаткування імпортних товарів. Отже. ТзОВ "Доор-Поль" сплачено податкове зобов'язання від загальної суми, тобто з урахуванням транспортування. В зв'язку з тим, що рішеннями про результати розгляду скарг спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, позивач звернувся до суду..

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року позовну заяву ТзОВ"Доор-Поль Україна" - задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0 від 01.12.2009 року, винесене Державною податковою інспекцією в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9486,00 грн., в тому числі: основний платіж в сумі 6324,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 3162,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що в порушення пп. 7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТзОВ "Доор-Поль Україна" не включено до податкового зобов'язання ПДВ, нараховане на суму транспортних послуг, отриманих підприємством від польської фірми "BOG-MAR" P.P.U.H в грудні 2007 року на суму 3282 грн. та січні 2008 року на суму 3282 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання за грудень 2007 року на 656 грн. та січень 2008 року на 656 грн. Враховуючи порушення, встановлені перевіркою, ТзОВ "Доор-Поль Україна" занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7636 грн. На підставі акта перевірки від 24.11.2009 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 р. № 0000652301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11454,00 грн. Відповідач вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення, прийнято ним на підставі податкового законодавства. А саме, відповідно до абз.2 п.п. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий орган має право застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Згідно з. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, що включаються до ціни товарів згідно із законами України з питань оподаткування. Аналогічно цьому, відповідно до п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, сплати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за винятком ПДВ, що включається у ціну товарів згідно із законами України. При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів, в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно із законами України з питань законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов ТзОВ"Доор-Поль Україна" суд першої інстанції виходив з того, що якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчої від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару, отже, в такому разі ціна продажу є звичайною.

Положеннями п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 22.06.2004 р. № 1830-ІV, пунктом 4.3.5 статті 4 якого визначено, що нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Враховуючи наведене, податкової органи мають право визначити податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін, однак рішення про нарахування таких зобов'язань приймає суд за поданням керівника (його заступника) податкового органу. Хоча норми п.п. 1.20.10 Закону № 334/94-ВР і передбачають, що методика визначення податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом, однак, закону, який би визначав таку процедуру, не прийнято. Відтак, жодний нормативно-правовий акт не передбачає формування звичайної ціни на рівні митної вартості товару.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про заповнення вантажної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і введення митної статистики. Митна вартість не визначається жодним договором, при її декларуванні не можна врахувати будь-яких спів- ставних умов, пов'язаних з продажем товарів, оскільки такі умови виникають тільки при аналогічних договірних відносинах, пов'язаних з продажем.

З огляду на викладене, за відсутності методики визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яка повинна бути встановлена законом, визначення таких зобов'язань неможливе в принципі. При визначені звичайних цін на реалізовані товари (двері), що стало підставою для нарахування податкових зобов'язань, ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області застосовує митну вартість товарів. Пунктом 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР передбачено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни. Однак, жоден з них не передбачає право формувати звичайну ціну на рівні митної вартості.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається згідно акта від 24.11.2009 року № 134/23-0/33653102 про результати планової виїзної перевірки ТзОВ "Доор-Поль Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 30.06.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.06.09р., 24.11.2008 року ТзОВ "Доор-Поль Україна" імпортував двері в розібраному стані, виготовлені з різних порід деревини в асортименті від FABRYKA OKIEN I DRZWI "DZIADEK" Sp.z.o.o. (Польща), згідно ВМД № 011550 фактурна вартість товару складає 197849,00 грн., митна вартість товару 261372,00 грн., імпортовано дверей 370 шт. Митна вартість одних дверей 706,00 грн. При подальшій реалізації в листопаді 2088 року ТзОВ "Доор-Поль Україна" сформувало ціну реалізації дверей нижче митної вартості (666,00 грн. за 1 шт.) В результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2960,00 грн. 17.03.2009 року ТзОВ "Доор-Поль Україна" імпортував двері від FABRYKA OKIEN I DRZWI "DZIADEK" Sp.z.o.o. (Польща), згідно ВМД № 003064 фактурна вартість товару 221581,66 грн., митна вартість 333548,62 грн., імпортовано було 370 шт. дверей. Митна вартість одних дверей складає 901,00 грн., з даної партії реалізовано за цінами, нижче митної вартості 337 дверей. В результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання за квітень 2008 року на суму 1014,00 грн. травень 2008 року на суму 2350,00 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Доор-Поль Україна" не включено до податкового зобов'язання податок на додану вартість, нарахований на суму транспортних послуг, отриманих підприємством від польської фірми "BOG-MAR" P.P.U.H в грудні 2007 року на суму 3282 грн. та січні 2008 року на суму 3282 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання за грудень 2007 року на 656 грн. та січень 2008 року на 656 грн. Отже, згідно висновків відповідача, зазначених в акті № 134/33-0/33653102, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.3.6 п. 7.3. ст.7, п. 4.1., 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не включено до податкового зобов'язання ПДВ в сумі 7636,00 грн., в тому числі за грудень 2007р. в сумі 656,00 грн., за січень 2008 року в сумі 656,00 грн., листопад 2008 р. в сумі 2960,00 грн., квітень 2009 р. в сумі 1014,00 грн., травень 2009 р. в сумі 2350,00 грн.

На підставі вищевказаного акта ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі 01.12.2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000652301/0, яким ТзОВ "Доор-Поль Україна" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7636,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3818,00 грн., всього - 11454,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження позивачем бази оподаткування з операцій з продажу дверей за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, які є нижчими за звичайні ціни (митну вартість), що на думку ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за листопад 2008 р. в сумі 2960,00 грн., квітень 2009 р. в сумі 1014,00 грн., травень 2009 р. в сумі 2350,00 грн., обґрунтовуючи це наступним.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) /надалі Закон № 168/97 -ВР/, встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В пункті 1.18 Закону № 168/97-ВР зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за привалами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР /надалі Закон № 334/94-ВР/, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайно ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорічними) товарами (роботами, послугами)у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Вищенаведені положення відповідають ст.11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", в якій встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов цінового ринку та не суперечить п. 1.20.5 п. 7.4.1 п. 7.43 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчої від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару. Отже, в такому разі ціна продажу є звичайною.

Положеннями п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визначених природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 22.06.2004 р. № 1830-ІV, пунктом 4.3.5 статті 4 якого визначено, що нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методі здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Враховуючи наведене, податкові органи мають право визначити податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін, однак рішення про нарахування таких зобов'язань приймає суд за поданням керівника (його заступника) податкового органу. Хоча норми п.п. 1.20.10 Закону № 334/94-ВР і передбачають, що методика визначення податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою встановленою законом, однак, закону, який би визначав таку процедуру, не прийнято. Відтак, жодний нормативно-правовий акт не передбачає формування звичайної ціни на рівні митної вартості товару. Згідно з п. 1.7 Інструкції про заповнення вантажної декларації, затв. наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 р., митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і введення митної статистики. Митна вартість не визначається жодним договором, при її декларуванні не можна врахувати будь-яких спів ставних умов, пов'язаних з продажем товарів, оскільки такі умови виникають тільки при аналогічних договірних відносинах, пов'язаних з продажем.

З огляду на викладене, за відсутності методики визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яка повинна бути встановлена законом, визначення таких зобов'язань неможливе в принципі. При визначені звичайних цін на реалізовані товари (двері), що стало підставою для нарахування податкових зобов'язань, ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області застосовує митну вартість товарів. Пунктом 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР передбачено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни. Однак, жоден з них не передбачає право формувати звичайну ціну на рівні митної вартості.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та безпідставно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість, а тому, і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0000652301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання ТзОВ "Доор-Поль Україна" за листопад 2008 р. в сумі 2960,00 грн., квітень 2009 р. в сумі 1014,00 грн. та травень 2009 р. в сумі 2350,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3162,00 грн. є безпідставним та підлягає скасуванню. Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із не включенням ТзОВ "Доор-Поль Україна" до податкового зобов'язання ПДВ, нарахованого на суму транспортних послуг, отриманих від польської фірми "BOG-MAR" P.P.U.H в грудні 2007 року на суму 3282 грн. та січні 2008 року на суму 3282 грн., суд зазначає наступне. Ні при подачі позову до суду, ні під час судового розгляду позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, копій контрактів з посиланнями на Інкотермс, копій ВМД від 10.12.2007 року та від 25.01.2008 року, будь-яких інших первинних документів. Пояснення стосовно вказаних обставин представником позивача в судовому засіданні не надавались.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок ДПІ в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області щодо доведення правомірності свого рішення не звільняє ТзОВ "Доор-Поль Україна" від обов'язку доведення тих обставин, на які воно покликається. Відтак, оскільки позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ за грудень 2007р. в сумі 656,00 грн., за січень 2008 року в сумі 656,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в зв'язку із заниженням податкового зобов'язання в сумі 656,00 грн., суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року у справі № 2а-5990/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді А.Р. Курилець

О.М. Гінда