Ухвала суду № 34392086, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 37917/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» до Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу державної виконавчої служби, за участю третьої особи управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дії, скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ 10.03.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу державної виконавчої служби про визнання неправомірними дії Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу державної виконавчої служби по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2010 року та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.02.2010 року. Окрім того позивач просить суд зобов'язати Головне управління юстиції у Львівській області в особі відділу державної виконавчої служби винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2010 року заступник начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шургот І.Я. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №30/148а від 02.11.2009 року виданим Господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 312234,62 грн. Позивачем 28.01.2010 року було погашено заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України у сумі 312234,62 грн., тобто дане рішення суду було виконане у добровільному порядку без примусового стягнення, тому позивач з підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, п. 8 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», не згідний.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року в Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» до Головного управління юстиції у Львівській області в особі відділу державної виконавчої служби, за участю третьої особи управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дії, скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій в позові відмовлено повністю.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що дане рішення суду було виконане у добровільному порядку без примусового стягнення, тому позивач з підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, п. 8 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», не згідний, а підлягає застосуванню п. 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 16295888 підлягало закінченню з підстав відкликання виконавчого документу без виконання на письмову вимогу стягувача - управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Отже, беручи до уваги вищезазначене, підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» немає. Таким чином, враховуючи дані обставини, постанова ВП №16295888 від 24.02.2010 року про закінчення виконавчого провадження винесена заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шургот І.Я. правомірно, з дотриманням законодавства України, зокрема Закону України "Про виконавче провадження".

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шургот І.Я. 09.12.2009 року винесено постанову ВП №16295888 про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» в строк до 16 грудня 2009 року добровільно погасити заборгованість в сумі 312234,62 згідно виконавчого листа № 30/148а виданого 02.11.2009 року Господарським судом Львівської області. Відповідно до платіжного доручення № 50 від 28.01.2010 року з відміткою банку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» погасило заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 28.01.2009 р., тобто вже після 16 грудня 2009 року - наданого строку добровільного виконання виконавчого документа. Щодо листа від 03.02.2010 року за вих. № 1438/06-17 направленого управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на ім'я заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шургот І.Я., то він також відповідно не міг бути підставою для повернення виконавчого листа № 30/148а від 02.11.09 року без виконання, оскільки боржником були пропущенні строки добровільного виконання вимог виконавчого документа. Згідно із постановою ВП №16295888 від 24.02.2010 року про закінчення виконавчого провадження судове рішення виконано фактично, що підтверджується повідомленням стягувача від 03.02.2010 року та копією платіжного доручення від 28.01.2010 року, державним виконавцем копію постанови направлено сторонам та суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Статтею 76 вказаного Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Згідно п.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження" від 01 квітня 1999 року N 606-ХІУ, з наступними змінами та доповненнями" (надалі - Закон), державний виконавець, починаючи, виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови, про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Вказане положення ст. 30 Закону кореспондується із пп. 4.1.1 п. 4.1 розділу 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року справа №2а-1878/10/1370 в позові відмовлено позивачу, щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 31223,46 грн.

Відтак, оскільки положення Закону України «Про виконавче провадження» пов'язують виникнення права державного виконавця стягувати виконавчий збір лише у випадку невиконання боржником у встановлений строк рішення, за умови своєчасного направлення останньому постанови про відкриття виконавчого провадження, що і не було зроблено позивачем в добровільному порядку сплачено після строку для виконання чим і порушено процедуру виконання рішення суду, що набрало законної сили.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року у справі № 2а-2205/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

А.Р. Курилець