Ухвала суду № 34391319, 23.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року справа №805/10117/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарю судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Бєліченко С.С., Міллер В.Б.,

від відповідача: Колеснікової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА-АГРО» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013р. по справі № 805/10117/13-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА-АГРО» до Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Констянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001441501-3815 від 27.06.2013 року про стягнення податку на додану вартість та штрафних санкцій в розмірі 69693 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги тих обставин, що податкову накладну № 34 від 28.03.2013 р. було виправлено методом «сторно» 18.07.2013 р. на податкову накладну № 34 від 28.02.2013 р., що відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 р..

Відповідач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 р., за результатами якої складено акт від 14.06.2013 р. № 663/15-2-30947526 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001441501-3815 від 27.06.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69693 грн., з яких 46462 грн. основний платіж, 23231 грн. штрафна (фінансова санкція).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено, що згідно розділу ІІ «податковий кредит» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та реєстру виданих та отриманих податкових накладних підприємством до складу податкового кредиту квітня 2013 р. включено по контрагенту ТОВ «Аграрний дім Геліос» (ІПН 381586520310) ПДВ в сумі 46461,53 грн. на підставі податкової накладної № 34 від 28.03.2013 р. дата отримання 01.04.2013 р., яка контрагентом ТОВ «Аграрний дім Геліос» в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За приписами цієї норми в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту квітня 2013р. було включено суму ПДВ 46461,53 грн. на підставі податкової накладної № 34 від 28.03.2013 р., яка контрагентом ТОВ «Аграрний дім Геліос» не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

У п.123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на ті обставини, що податкову накладну № 34 від 28.03.2013 р. було виправлено методом «сторно» 18.07.2013 р. на податкову накладну № 34 від 28.02.2013 р., що відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 р., колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки виправлення було зроблено вже після прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА-АГРО» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013р. по справі №805/10117/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013р. по справі № 805/10117/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 жовтня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 жовтня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок