Постанова № 34390537, 03.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. справа № 0870/2663/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012року по справі за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Бердянський морський торгівельний порт» «Бердянський морський торгівельний порт» звернулось з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2005 №0000672330/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень червень 2004 року у сумі 127677грн., та №0000662330/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 1559959,50грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що з матеріалів справи вбачається, що за договором від 22.10.2003 №21 СП-125 Черноморсько - Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів, як підрядником, не були виконанні роботи. Отже, ДП «Бердянський морський торгівельний порт», як замовник робіт, фактично не поніс витрати на поліпшення, тому попередня оплата, перерахована Черноморсько - Азовському виробничо-експлуатаційному управлінню морських шляхів за даним договором, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту.

Крім того зазначено, що послуги позивача по перевалці вантажу та транспортно-експедиторському обслуговуванню включає в себе цілий ряд послуг, зокрема зі схову вантажу на території позивача, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів після в вигризки вантажу, перевезення в склади автомобільним транспортом порту, послуга зважування автомобілів та причепів, тарування автомобілів та причепі» тощо. Перераховані вище послуги за своєю природою не можуть бути надані та спожиті за межами митної території України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи той факт, що ДП «Бердянський морський торговельний порт» виконував роботи по організації виконання операцій по перепалці та транспортно-експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції на території України, і ці послуги не призначені для використання за межами митної території України, то такі операції підлягають оподаткуванню за ставкою 20% відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції в порушення ч. 5 ст. 227 КАС України не було враховано висновки та мотиви , з яких скасовані попередні рішення, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 06 березня 2012року.

Зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено чи споживається за межами території України комплекс послуг порту з перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу.

Крім того, зазначено, що судом першої інстанції не було враховано те, що факт правильності віднесення суми 1 500 000грн. сплаченої позивачем по договору від 22.10.2003 №21 СП-125 до складу валових витрат підтверджено постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р., що набрала законної сили 10.02.2009р.

В судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача не з'явився, повістку отримав 19 серпня 2013року.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акту перевірки від 19 грудня 2004року №291/23-21/01125761, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2005року №0000672330/2 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень червень 2004 року у сумі 127677грн. та №0000662330/2 яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 1559959,50грн.

Актом перевірки були встановлені порушення зокрема п. 4.1 ст. 4 , п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.7 , п. 7.3 , пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 371 571грн.; п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у розмірі 728 482грн.

В описовій частині акту зазначено, що перелічені порушення є результатом того, що позивач у грудні 2003р. (до складу валових витрат у 1 півріччі 2004р.) зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 250 000грн., отриманих від передплати 1 500 000грн. за договором №21 СП-125 від 22.10.2003р. між позивачем та Черноморсько - Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів на виконання ремонтного черпання в Бердянському морському торгівельному порту.

Зазначено, що аванс 1 500 000грн. перераховано з 28.10.2003р. по 29.10.2003р., станом на 01.07.2004р. роботи фактично виконано не було.

Також зазначено, щ позивач здійснював комплекс послуг по організації обслуговування вантажу, що експортується за межі митної території України (у тому числі послуги зберігання вантажу, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів після вигризки вантажу, перевезення в склади автомобільним транспортом порту, послуги завантаження автомобілів та причепів, тарування автомобілів та причепів, збір за подачу та користування вагонів), які були здійснені на митній території України та які фактично не могли бути використані за межами митної території України.

За виконані послуги ДП «Бердянський морський торгівельний порт» виставляв рахунки експедиторським фірмам та підприємства резидентам (нерезидентам) з отриманням оплати, враховуючи при цьому податок на додану вартість за ставкою 0%.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07 жовтня 2008року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2009р., у задоволенні позову ДП «Бердянський морський торгівельний порт» було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012року Касаційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» задоволено частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 07.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від20.05.2009 скасовано, а справу №13/590-АП-3/235/08-АП-13/297/08-АП направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України" від25.03.2005 №2505-IV внесено зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» щодо реєстрації платників, об'єкта оподаткування, бази оподаткування, переліку пільг щодо об'єктів оподаткування, податкового обліку, порядку відшкодування, реєстрації та вилучення з Реєстру платників ПДВ, а також введено поняття місця поставки товарів та послуг, у тому числі, що здійснюються (надаються) в зовнішньоекономічній діяльності тощо.

До вступу даних змін послуги, які експортуються, відповідно до п.6.2 Закону №168/97ВР оподатковувались за нульовою ставкою.

Законом № 2505-IV по суті не змінено об'єкт оподаткування ПДВ, а лише внесено уточнення місця поставки товарів та місця надання послуг.

Отже, об'єктом оподаткування є операції платників з місцем поставки товарів та наданням послуг на митній території України, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

За змістом пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (втратив чинність 01.01.2011) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені ст.3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%. Податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст.4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% до бази оподаткування.

В силу вимог п.1.14 Закону №168/97-ВР під терміном «супутні послуги» слід розуміти послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України, наведено у главі 48 Митного кодексу України.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, право на застосування нульової ставки виникає тоді, коли платник податку здійснює експорт послуг, супутніх експорту товарів.

Судами попередніх інстанцій вищенаведені норми чинного законодавства до уваги взяті не були та у визначеному законодавством порядку не дослідили, чи споживається за межами митної території України комплекс послуг порту з перевалки та транспортно - експедиторському обслуговуванню вантажу.

Також суди не врахували положення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, згідно якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому судами було встановлено, що позивачем було сформовано податковий кредит за першою подією здійснення передплати за днопоглиблювальні роботи.

Твердження судів про те, що витрати позивача за днопоглиблювальні роботи є поліпшенням основних фондів, є помилковим, оскільки, виконання будівельних днопоглиблювальних робіт у межах акваторії порту підпадає під дію п.4 ст.75 Кодексу торгівельного мореплавства України і належить до функцій морських портів щодо забезпечення безпеки судноплавства.

Виходячи із вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, суди також повинні встановити обґрунтованість права платника податку на податковий кредит, зокрема, дослідити наявність господарської мети при вчиненні передплати за послуги (будівельні днопоглиблювальні роботи), використання яких може мати позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку тощо. При цьому слід врахувати, що Закон №168/97-ВР не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарів або послуг у своїй господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що постановою господарського суду Запорізької області від 30 серпня 2006року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 лютого 2007року по справі за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002372320/1 від 24.02.2005р. судом було досліджено правомірність включення до валових витрат суми попередньої оплати по договору №21 СП-125 від 22.10.2003року, та встановлена наявність господарської мети при вчиненні передплати за послуги (будівельні днопоглиблювальні роботи)(а.с. 58 том13).

Зазначене , враховуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави для висновку про правомірність форсування податкового кредиту за першою подією здійснення передплати за днопоглиблювальні роботи.

Щодо питання чи споживається за межами митної території України комплекс послуг порту з перевалки та транспортно - експедиторському обслуговуванню вантажу, колегія суддів вважає а необхідне зазначити наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що надані позивачем послуги призначені для використання та споживання за межами митної території України, що підтверджено дорученнями на відвантаження з відмітками митниці про експорт та з посиланням на конкретні вантажні митні декларації.

Таким чином, є правомірним застосування нульової ставки ПДВ по послугам відповідно до вимог пп. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, по вантажним послугам, призначеним для споживання за межами території України.

З огляду на викладене, оскаржена постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» задовольнити .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012року по справі за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції №0000672330/2 та №0000662330/2 від 13 травня 2005року.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: С.В. Чабаненко