Постанова № 34389800, 16.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3150/13-а

16 жовтня 2013 року 14год. 45хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Ярмольчук С.М., Коновал Т.П.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА - РІВНЕ"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача з урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 64-73) про визнання дій відповідача щодо внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині коригувань податкового кредиту з ПДВ протиправними, зобов'язання вчинення певних дій. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в липні місяці 2013 року була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ЗАВОД СПЕЦТЕХНІКА» за період з 01.04.201ё2р. по 30.09.2012р. За наслідками проведення вказаної перевірки був складений акт, яким встановлені порушення податкового законодавства та зроблені відповідні висновки. Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та вказує, що твердження відповідача про безтоварність операції з вказаним контрагентом спростовується наявністю первинної бухгалтерської операції, крім того, внаслідок здійснення такої господарської операції, позивач отримав дохід, а тому відповідачем неправомірно зменшені зобов'язання та податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням додаткових письмових пояснень (а. с. 130-131).

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечував, та вказав, що відповідач використовує у своїй діяльності автоматизовану систему, який є внутрішнім програмним продуктом. При використанні даної програми керується Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом ДПА України №266 від 18.04.2008р. Податкові повідомлення-рішення щодо грошових зобов'язань позивачу не виносились, а відтак права позивача не порушені. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до часткового задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в липні місяці 2013 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Завод Спецтехніка» за період з 01.04.2012р. по 20.09.2012р. Вказаною перевіркою встановлено, що в 2 кварталі 2012 року позивач безпідставно сформував дохід від реалізації товарів на суму 7811,10грн., безпідставно віднесено 6464грн. до складу витрат операційної діяльності, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму 1293грн. та безпідставно сформовані податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 1562,22грн.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість (а. с. 43-45).

В квітні місяці 2012 року між позивачем та його контрагентом «ТОВ «Завод Спецтехніка» укладений усний договір купівлі-продажу товарів.

Вказана господарська операція з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: рахунок на оплату №162 від 20.04.2012р., податкова накладна №110 від 25.04.2012 року; видаткова накладна №126 від 18.05.2012 року; товарно-транспортна накладна на перевезення товару №ХА2061908 від 18.05.2012 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РВ0002124 від 21.05.2012р., випискою банківських рахунків (а. с. 90-94, 103).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував дохід, витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити. Такі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Вказані товарно-матеріальні цінності використані позивачем в своїй господарській діяльності, що також підтверджується первинними документами (а. с. 95-102). До складу доходів позивачем включена сума 7811,10грн, вартість оплачених товарів в сумі 6464грн. включено позивачем до складу витрат, а суму ПДВ в розмірі 1293грн. включено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у ТОВ «Завод Спецтехніка» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача № 535/22-200/34703845 від 17.07.2013р. щодо безтоварності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Посилання представника відповідача на відсутність порушених прав позивача, є, на думку суду, помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з нормами п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Так, дійсно, згідно зворотної картки обліку позивача ( а. с. 108-119) не вбачається збільшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, це відбулося внаслідок того, що відповідачем знятий дохід по вказаній господарській операції та зняті витрати, внаслідок чого відсутні податкові зобов'язання. Вказане коригування було здійснене відповідачем у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зазначене підтверджується витягом з електронної бази даних вказаної Системи ( а. с. 120-122).

При здійсненні коригування, відповідач керується положеннями Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведені перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджені наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацією взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів». При цьому, відповідач посилається на правові підстави вчинення ним дій по коригуванню податкової звітності позивача у вказаній Системі.

В той же час, суд зауважує, що такі дії були вчинені після складання акту, тобто після 17 липня 2013 року.

Разом з тим, використання зазначених вище методичних рекомендацій неможливе, оскільки вони втратили чинність на підставі п.5 наказу Міністерства доходів і зборів України від 14 липня 2013 року №165 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця».

Крім того, самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Також, на думку суду, самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкової звітності фактично позбавляє позивача права на самостійний розрахунок своїх податкових зобов'язань та їх корегування.

Враховуючи вищенаведене у відповідача були відсутні правові підстави вчиняти дії, спрямовані на самостійне коригування податкової звітності позивача, до того ж вказана господарська операція є товарною, а відтак суд приходить до висновку про відновлення прав позивача шляхом виключення з вказаної Системи коригування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1293грн. за квітень місяць 2012 року по господарській операції з контрагентом ТОВ «Завод Спецтехніка».

Щодо решти позовних вимог, то вказані вимоги задоволенню не належать з огляду на той факт, що в судовому засіданні не надано жодного доказу на коригування відповідачем податкових зобов'язань в сумі 1562,22грн. в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо внесення змін до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині коригування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1293,00 грн. за квітень місяць 2012 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області виключити внесені зміни до "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині коригування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1293,00 грн. за квітень місяць 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ДП СВ АЛЬТЕРА - РІВНЕ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 17,21 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.