Постанова № 34389765, 23.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року № 826/14564/13-а

О 14 годині 40 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007442280 та № 0007452280.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" без наявності підстав на проведення перевірки, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" подані всі документи витребувані податковим органом. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України, законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2013 року № 0007442280 та № 0007452280, оскільки операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 13 травня 2013 року по 14 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 30 квітня 2013 року № 394, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" за період з 1 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 18 травня 2013 року № 1449/22.8-15/33350813, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс":

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 4 167 грн., у тому числі у серпні 2012 року в сумі 4 167 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 375 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 4 375 грн.

23 травня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" подані заперечення на акт перевірки.

Листом від 27 травня 2013 року за № 5907/10/22.8-20 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" про те, що висновки викладені в акті перевірки № 1449/22.8-15/33350813 від 18 травня 2013 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки, 29 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0007442280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" суму грошового зобов'язання в розмірі 5 209 грн., з якої: за основним платежем - 4 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 042 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0007452280, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" суму грошового зобов'язання в розмірі 5 469 грн., з якої: за основним платежем - 4 375 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 094 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 1 серпня 2013 року № 2775/10/261510-04-04 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007442280 та № 0007452280, а первинну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" від 7 червня 2013 року № 6 (вхідний від 7 червня 2013 року № 831/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 3 вересня 2013 року № 10261/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007442280 та № 0007452280 та рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу - без задоволення.

Відносно доводів позивача про те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби призначена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" без наявності підстав для її проведення, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено під час розгляду справи, начальником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва прийнято наказ № 394 від 13 квітня 2013 року щодо проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З огляду на встановлене та з урахуванням наведених норм права, суд зазначає, що керівником податкового органу прийнятий наказ не в зв'язку з неподанням позивачем пояснень та первинних документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія, а в зв'язку з отриманням податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства та на підставі наданих позивачем документів.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно неправомірності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс".

Відносно висновків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, викладених в акті перевірки від 18 травня 2013 року № 1449/22.8-15/33350813, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та до валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

6 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс", як покупцем, укладено договір поставки № МТК060812-2, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передати у власність покупця товари промислового призначення, а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти ці товари для подальшого їх використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язані з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та оплатити його в порядку, визначеному цим договором.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" складено протокол узгодження ціни-Рахунок на оплату № 25 від 8 серпня 2012 року.

Згідно видаткової накладної № 32 від 8 серпня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" поставило позивачу товар (електродвигун АО-3 400 250/1000 об./хв), вартістю 25 000 грн., який отриманий директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" Забоцьким Ю.М. Як вбачається з матеріалів справи, 8 серпня 2012 року директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" Забоцькому Ю.М. видана довіреність № 32 на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія".

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" виписало на користь позивача податкову накладну № 18 від 8 серпня 2012 року на загальну суму 25 000 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн.

На підтвердження оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" товару позивачем надано виписку по рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс", що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження відображення господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" у бухгалтерському обліку позивачем надано оборотньо-сальдову відомість по рахункам 631 та 281 за серпень 2012 року та картку рахунків 631 та 281 за серпень 2012 року.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару позивачем надано видаткову накладну № РН-0000058 від 10 серпня 2012 року, податкову накладну № 6 від 7 серпня 2012 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 534 від 8 серпня 2012 року, згідно яких товар поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" грунтуються на наступних обставинах: в провадженні СВ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби знаходяться матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" має ознаки фіктивності. Допитаний в якості свідка у кримінальному провадженні директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" ОСОБА_1 надав пояснення, що став директором зазначеного підприємства за грошову винагороду, до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" відношення не має.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на серпень 2012 року, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" значиться ОСОБА_1, який й підписував первинні документи, складені за результатами господарської діяльності з позивачем, як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" .

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляє контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленою особою, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірного постачальника.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно Сервіс" є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на серпень 2012 року, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007442280 та № 0007452280 визнаються протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007442280.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 травня 2013 року № 0007452280.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютекс-Техно-Сервіс" судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2013 року.