Постанова № 34389548, 20.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2013 року Справа № 810/3634/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Левицькій Х.І., за участю:

представника позивача: Клименко О.В., Борущака Р.Р., Забіяки Г.М.,

представника відповідача - Івченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»до про Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000162204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Публічному акціонерному товариству «Ветропак Гостомельський Склозавод» донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 28278 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 7069 грн. 50 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 20 серпня 2013 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» (ідентифікаційний код 00333888, місцезнаходження: 08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, пл. Рекунова, буд. 2) зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 10.08.1993 (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 234625 (т. 1 а.с. 15).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з виробництвом порожнистого скла.

Судом встановлено, що у січні 2013 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Ветропак Гостомельський Склозавод» вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.01.2013 № 123/22-4/00333888 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за серпень 2012 року на загальну суму 28278 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочину з придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 товарів, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 28278 грн. 00 коп.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби заперечення, в яких зазначено, що висновки податкового органу стосовно вчинення Публічним акціонерним товариством «Ветропак Гостомельський Склозавод» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб`єктом господарювання у відповідності до вимог чинного законодавства про оподаткування, господарські операції з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.02.2013 № 0000162204, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 35347 грн. 50 коп., з яких: 28278 грн. 00 коп. - за основним платежем, 7069 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до контролюючих органів вищого рівня.

Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 10.04.2013 № 804/10/10-206/133 та Міністерства доходів і зборів України від 13.06.2013 № 4801/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 04.02.2013 № 0000162204 - без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 28278 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товару (послуг).

Відповідач зазначає, що вказаний суб'єкт господарювання має усі ознаки особи, яка здійснює фіктивну діяльність, а відтак його фінансово-господарські операції з іншими контрагентами, у тому числі з позивачем, спрямовані виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у травні 2012 року Публічним акціонерним товариством «Ветропак Гостомельський Склозавод» укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір купівлі - продажу від 23.05.2012 № 03/135, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання поставити позивачу товар - склобій категорії Б, а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 01.08.2012 № 97, 02.08.2012 № 99, 03.08.2012 № 98, 07.08.2012 № 100, 08.08.2012 № 101, 09.08.2012 № 102, 10.08.2012 № 103, 13.08.2012 № 104, 14.08.2012 № 105 та 17.08.2012 № 106 на загальну суму 169670 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 28278 грн. 36 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виписано податкові накладні № 100 від 01.08.2012 на суму 20041 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3340 грн. 17 коп., № 101 від 02.08.2012 на суму 18299 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 3049 грн. 90 коп., № 102 від 03.08.2012 на суму 28222 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 4703 грн. 77 коп., № 103 від 07.08.2012 на суму 11211 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 1868 грн. 53 коп., № 104 від 08.08.2012 на суму 18603 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 3100 грн. 53 коп., № 105 від 09.08.2012 на суму 13181 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 2196 грн. 83 коп., № 106 від 10.08.2012 на суму 13092 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 2182 грн. 13 коп., № 107 від 13.08.2012 на суму 13249 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 2208 грн. 27 коп., № 108 від 14.08.2012 на суму 14876 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 2479 грн. 40 коп., № 109 від 17.08.2012 на суму 18893 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 3148 грн. 83 коп.

У свою чергу, згідно з даними копій банківських виписок (т. 1 а.с. 199-200), кошти за придбані у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 товарно-матеріальні цінності перераховано позивачем на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Класик-М», яке на підставі договору від 17.09.2013 № 17-09-12 про уступку права вимоги зайняло місце первісного кредитора у господарських зобов`язаннях з позивачем за договором від 23.05.2012 № 03/135.

Податок на додану вартість, сплачений у складі ціни отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за серпень 2012 року.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у ході проведення контролюючого заходу податковим органом не ставилось під сумнів, що складені позивачем та його контрагентом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні, банківські виписки тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з вказаним вище суб`єктом господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів (послуг).

Так, за поясненнями представника відповідача, наданими у судовому засіданні, в основу доказової бази стосовно порушення Публічним акціонерним товариством «Ветропак Гостомельський Склозавод» податкової дисципліни покладено інформацію, що викладена в акті Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 30.11.2012 № 29/1701/НОМЕР_2 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2012 по 01.10.2012.

У вказаному акті перевірки посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби здійснено аналіз податкової інформації, пов`язаної з проведенням господарських операцій контрагентом позивача - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та виявлено, що вказаний суб'єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспорту, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Крім того, в ході проведення зазначеного вище контролюючого заходу податковим органом встановлено, що відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 порушено кримінальну справу № 02-8707 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

З огляду на зазначені відомості, посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби зроблено висновок про те, що діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеним суб`єктом господарювання з контрагентами постачальниками та покупцями, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Саме висновки Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо нікчемності усіх правочинів за ланцюгом постачання, у тому числі й укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та позивачем, покладено відповідачем в основу доказової бази стосовно порушення позивачем податкової дисципліни.

Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що контрагент позивача діяв без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарно - матеріальних цінностей, у зв`язку з чим правочин, укладений з позивачем, був спрямований виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на додану вартість за серпень 2012 року за правочином, що фактично не здійснювався, оскільки позивач не мав на меті використовувати придбані матеріальні цінності в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» з податку на додану вартість за вказаний вище звітний період, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з вказаним вище контрагентом, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, виписками по рахунках тощо, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 (діє з 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - контрагент позивача, що отримав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарського зобов'язання фізична особа - підприємець ОСОБА_5 був зареєстрований у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у цей період не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, банківських виписок тощо є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника товарів (послуг).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, вчиненою позивачем з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на користь позивача товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання, використання та реалізації.

Так, в матеріалах справи наявні: складені сторонами правочинів видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження; товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання уповноваженим представником позивача товару від контрагента, прибуткові ордери, акт звірки розрахунків тощо.

Виготовлення з отриманого склобою наступної продукції - безбарвних пляшок Morosha 500 ml та зелених пляшок Obolon Premium 500 m, а також її подальша реалізація наступним контрагентам - одержувачам підтверджується звітами по витратам склобою на виробництво за серпень 2012 року, внутрішніми актами завантаження автомобіля, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними тощо.

У свою чергу, в матеріалах справи містяться копії державного акту на право власності на земельну ділянку та інвентаризаційної справи, які свідчать про наявність у позивача на праві власності складських та виробничих приміщень та про можливість забезпечення зберігання придбаного у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 товару.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, виробництво порожнистого скла.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 склобою змішаного та безбарвного, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що відсутність у контрагента позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана фізична особа-підприємець не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час провадження фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, а відтак і не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання на користь позивача товару у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

За таких обставин, податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 04.02.3013 № 0000162204, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 28278 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7069 грн. 50 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 354 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 04.02.2013 № 0000162204, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 354 (триста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 23 серпня 2013 року.