Постанова № 34389265, 22.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року № 813/6952/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.

представника позивача Стречинюк В.В., Бабій Т.М., Хробак Г.В.,

представників відповідача Юрченка Ю.А., Борщ Р.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 0000011900/5285, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 0000011900/5285, яким на позивача накладено штраф у розмірі 13 637 000 грн. за відчуження майна, що перебуває в податкові заставі без згоди СДПІ.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до рішення начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС від 24 липня 2012 р. №5 «Про опис майна у податкову заставу платника податків ДП «Львіввугілля» податковим керуючим Палій Н.М. 11 грудня 2012 р. проводився опис енергетичного вугілля ГЖСШ-013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ «Львівська вугільна компанія». Для документування опису енергетичного вугілля ГЖСШ-013 11 грудня 2012 р. не запрошувались посадові особи підприємства. Отже Акт опису майна від 11.12.2012 р. №22/19-00 складений всупереч вимогам п.2.2 р.ІІІ «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1043 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2010 р. за №1438/18733, без участі уповноважених представників ДП «Львіввугілля».

Технологічні особливості ДП «Львіввугілля» (об'ємність, неперервність та тривалість) процесу збагачення не дають можливості вести щоденний облік виходу концентрату, а запропоновані для опису обсяги перевищували фактичну його наявність на момент складання акту. При цьому обміри (заміри) наявного на збагачувальному підприємстві енергетичного вугілля ГЖСШ-013 власності ДП «Львіввугілля» не проводилися. В який спосіб визначалися обсяги, а також яке конкретно фактично наявне енергетичне вугілля ГЖСШ-013 описувалося, підприємству не відомо.

Крім цього, станом на момент проведення перевірки від 12.03.2013р. згідно Акту виконання робіт ПАТ «Львівська вугільна компанія» по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницька сировина) ДП «Львіввугілля» за лютий 2013 року залишок концентрату на кінець місяця становив 39 761,595 тон. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що вимоги п. 3 ст. 92 Податкового кодексу України ДП «Львіввугілля» не порушувалися.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові, а також звернули увагу суду на те, що кошти, виручені від реалізації описаного в податкову заставу вугілля, були використані на оплату праці, єдиного соціального внеску та погашення податкової заборгованості, а тому не потребували згоди СДПІ.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначають, що відчуження майна, що перебуває в податкові заставі потребує дозволу ДПІ. Позивач реалізував вугілля, яке було предметом податкової застави, та використав отримані гроші в сумі 13637000 грн. на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, Суд встановив наступне.

Актом опису майна № 22/19-00 від 11.12.2012 р. податковий керуючий Палій Н.М. провела опис енергетичного вугілля ГЖСШ-013, яке буде збагачене і перероблене на ПАТ «Львівська вугільна компанія» протягом грудня 2012 року у кількості 32000 тон, загальною вартістю 24320 тис. грн. (а.с. 9).

Таким чином, предметом податкової застави було вугілля ГЖСШ-013, якого фактично не було в наявності на час опису, і яке мало з'явитися у ДП "Львіввугілля" в майбутньому, внаслідок збагачення і переробки на ПАТ "Львівська вугільна компанія" у грудні 2012 р.

12.03.2013 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведена перевірка стану збереження майна платника податків ДП «Львіввугілля», яке перебуває у податковій заставі, за наслідками якої складено Акт від 12.03.2013 року № 162/19-0/32323256 «Про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі».

За наслідками перевірки встановлено, що залишок описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ станом на 01.12.2012 р. становив 23004 тон. У грудні 2012 р. описано 32000 тон. Станом на 01.01.2013р. залишок описаного в податкову заставу вугілля становив 27355 тон. Дозволів на самостійну реалізації вугілля СДПІ не давала. Без згоди СДПІ у грудні 2012 р. відвантажено вугілля марки ГЖСШ в кількості 27649 тон.

Відповідно до даних бухобліку ДП «Львіввугілля» на рахунки підприємства у грудні 2012 року надійшли кошти в сумі 154091 тис. грн., в т.ч. від ДП «Вугілля України» в сумі 30129 тис. грн. за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 120527,0 тис грн. та інші надходження 3435 тис. грн.

Перевіркою встановлено, що отримані кошти використані підприємством: на виплату заробітної плати - 62701 тис. грн.; на погашення податкового боргу - 1500 тис. грн.; на сплату єдиного соціального внеску - 26291 тис. грн.; на електроенергію - 11973 тис. грн., на матеріали - 3652 тис. грн., на обладнання - 30164 тис. грн.; на інше - 15343 тис. грн.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення ст.92 ПК України протягом грудня 2012 року спрямовано 13637 тис. грн. від реалізації описаного у податкову заставу енергетичного вугілля на оплату матеріалів, палива, електроенергії та послуг, а не в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 р. № 000001111900/5285, яким на позивача накладено штраф у розмірі 13 637 000 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано ДП «Львіввугілля» 10.04.2013р. вхідний №31-199. ДП «Львіввугілля» на податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові від 08.04.2013 року № 0000011900/5285 було подано скаргу від 16.04.2013 р. №6.4/706 до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

12.06.2013 р. ДП «Львіввугілля» отримано рішення про результати розгляду первинної скарги, в якій залишено без змін податкове повідомлення рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 08.04.2013 р. № 0000011900/5285, а скаргу без задоволення.

ДП «Львіввугілля» повторно подало скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

28.08.2013 року ДП «Львіввугілля» отримало рішення про результати розгляду скарги від Міністерства доходів і зборів України, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення СДПІ ВПП у м.Львові від 08.04.2013 р. № 0000011900/5285.

В судовому засіданні позивач надав розрахунок поступлень та використання коштів ДП «Львіввугілля» у грудні 2012 року, з якого вбачається, що з коштів від реалізації товарів, які надійшли в сумі 33564 тис. грн., використано на оплату праці 12177 тис. грн., на платежі до бюджету - 1500 тис. грн., на сплату єдиного соціального внеску 2875 тис. грн.

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 92.1. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (надалі - ПК України) платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу. Відповідно до п. 92.3. ПК України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.124.1 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Згідно п.14.1.31 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

З наданих Суду документів не вбачається зменшення кількості енергетичного вугілля по вищенаведених періодах на підприємстві позивача. Залишок вугілля на складах ДП «Львіввугілля» станом на 01.12.2012 р. становив 23004 тон, а станом на 01.01.2013 р. - 27355 тон., тобто залишок вугілля, в т.ч. того, яке було предметом опису, фактично збільшився. На час перевірки залишок вугілля марки ГЖСШ на 01.03.2013 р. становив 39761 тон., що свідчить про фактину наявність описаного в податкову заставу майна, а отже і про відсутність порушення інтересів держави у податкових правовідносинах.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ПК України у разі, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У грудні 2012 року використано на оплату праці 12177 тис. грн., на платежі до бюджету - 1500 тис. грн., на сплату єдиного соціального внеску - 2875 тис. грн., на оплату послуг за збагачення - 8027 тис. грн., всього - 24519 тис. грн. Вартість описаного вугілля складала 24320 тис. грн. Таким чином, усі кошти, отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані на цілі, передбачені у ч. 3 ст. 92 ПК України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля, яку фактично узгоджено з СДПІ під час опису вугілля в податкову заставу, оскільки без цього предмет податкової застави взагалі б був відсутній.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з доводами ДП «Львіввугілля» про те, що дозволу на реалізацію вугілля не вимагалося.

Водночас, Суд відхиляє як такі, що не мають відношення до предмету спору, покликання ДП "Львіввугілля" на порушення, що мали місце під час опису майна в податкову заставу. Незгода платника податку з цими діями та рішеннями може бути підставою для подання окремого позову.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів у підтвердження заперечень на позов та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, не підтверджено факту вчинення позивачем порушень п.92.3 ПК України.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (2294 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 08.04.2013 р. № 0000011900/5285.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Львіввугілля" судові витрати в розмірі 2294 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.