Постанова № 34389186, 03.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року № 810/2411/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Устимівський котельно-механічний завод» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» звернулось до суду із позовом до Васильківської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0001192201.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача і ТОВ «Віп Трейд» є необґрунтованими у зв'язку з тим, що вони підтвердженні первинними документи податкового та бухгалтерського обліку фактичного надання послуг, поставлених цим контрагентом, та, відповідно, правомірності нарахування податкового кредиту. Крім того, позивач вважає безпідставними висновки відповідача щодо нікчемності господарських операцій лише на підставі даних перевірок контрагента.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» зареєстроване як юридична особа 23.03.2006, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ Київської області ДПС.

Посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області ДПС з 19.11.2012 по 20.11.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» з питань дотримання правильності нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «Віп Трейд» за період 01.06.2011 - 30.06.2011.

За наслідками перевірки складено Акт від 21.11.2012 №1493/22-01/35584366, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0001192201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 634,00 грн., з яких 36 633,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого ним завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у період 01.06.2011 - 30.06.2011 на 36 633,00 грн.

Дані висновки ґрунтуються на інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якої актом перевірки від 29.08.2011 №1197/23-5/37240770 встановлено, що у ТОВ «Віп Трейд» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість; під час перевірки не підтверджено наявність поставок товарів покупцям та надання послуг ТОВ «Віп Трейд» його контрагентам, у зв'язку з чим ТОВ «Віп Трейд» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам шляхом заниження їх податкових зобов'язань.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013 №479/10/10-206/12 ДПС у Київській області та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 08.04.2013 №358/6/99-99/10-05 Міністерством доходів і зборів України скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, між ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» та Цукровим заводом укладено договори підряду на заміну котельного обладнання.

Як зазначено позивачем, для своєчасного виконання даних договорів ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» укладено договори з ТОВ «Віп Трейд», за якими ТОВ «Віп трейд» зобов'язувалось забезпечувати безпосередній монтаж котельного обладнання.

Судом встановлено, що між ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» (замовник) і ТОВ «Віп Трейд» (підрядник) укладені договори підряду, а саме:

Договір підряду №33-11/32-11 від 25.03.2011;

Договір підряду №28-11/27-11 від 30.05.2011;

Договір підряду №69-11/68-11 від 06.06.2011;

Договір підряду №80-11/55-11 від 10.06.2011.

Згідно Договору від 10.06.2011 № 80-11/55-11 ТОВ «Віп трейд» зобов'язувалося виконати визначені в специфікації до цього Договору роботи, а саме технічне переоснащення котлів БКЗ-75-39 ФБ (1 к-т).

Останнім виконано роботи, надано акт виконаних робіт б/н від 20.06.2011 та виписано податкову накладну від 20.06.2011р. №157.

Згідно договору від 06.06.2011 № 69-11/68-11, ТОВ «Віп трейд» зобов'язувалось виконати ремонт пароохолоджувача ст. №1, №2 п/к БГМ 35 (1 к-т), що визначено в специфікації до цього договору.

На підтвердження виконання робіт надано акт виконаних робіт б/н від 10.06.2011, виписано податкову накладну від 10.06.2011 №195.

Згідно договору від 30.05.2011 №28-11/27-11, ТОВ «Віп трейд» зобов'язувалось виконати:

- капітальний ремонт колектора гострої пари ТЕЦ;

- демонтаж та монтаж труб вихлопу в атмосферу після запобіжних клапанів, які встановлені на паровому колекторі котла ГМ 50-1.

На підтвердження виконання робіт надано акт виконаних робіт б/н від 10.06.2011, виписано податкову накладну від 10.06.2011 №196.

Згідно договору від 25.03.2011 №33-11/32-11, ТОВ «Віп трейд» зобов'язувалось виконати монтажні роботи з ізоляції водоспускних труб п/к БКЗ-75-39.

На підтвердження виконання робіт надано акти виконаних робіт б/н від 14.06.2011 та 08.06.2011, виписано податкову накладну від 14.06.2011р. №158.

Суми податку на додану вартість, вказані у зазначених документах, відображено ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» у реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2011 року та Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларацій з ПДВ за відповідний період.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Віп трейд» є «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0).

Як встановлено судом, у перевіряємий період загальна чисельність працюючих на ТОВ «Віп трейд» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складала - 1 особа.

Також, відповідно до поданих ТОВ «Віп трейд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Позивачем до суду не надано жодних додаткових доказів, що могли б підтвердити факти перебування представників ТОВ «Віп Трейд» на території цукрового заводу, де фактично виконувались роботи.

Так, сукупність наданих ТОВ «Устимівський котельно-механічний завод» документів дійсно підтверджує наявність факту виконаних позивачем робіт на користь Цукрового заводу, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання таких робіт саме ТОВ «Віп Трейд».

Отже, суд вважає, що висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача і ТОВ «Віп Трейд є обґрунтованими, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реальність наданих послуг саме ТОВ «Віп Трейд».

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПП України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, зі змісту ст. 198 ПК України слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Враховуючи викладене, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

При розгляді справи щодо оскарження рішень контролюючих органів, прийнятих на підставі їх висновків про нікчемність правочинів, підлягає з'ясуванню те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Враховуючи викладене, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт виконаних робіт ТОВ «Віп Трейд на підставі договорів підряду не підтверджується документально, тому висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - правомірним.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 липня 2013 р.