Рішення № 34389064, 23.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/8021/2013 головуючий у 1-й інстанції: Дубінін В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Охневській Т.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KILOGA00000098, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 57300 доларів США зі сплатою 11,04% річних із кінцевим терміном повернення кредиту 25 липня 2017 року. У забезпечення виконання умов договору цього ж дня з ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки належної їй квартири АДРЕСА_1. Взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 70122,44 долари США, що за курсом НБУ становить 558875 грн. 85 коп.

Посилаючись на викладене, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідачку та інших проживаючих осіб з указаної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Також у квітні 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 29 березня 2007 згідно з кредитним договором № KILOGA00000088 позичальнику надано кредит у сумі 38000 доларів США зі сплатою 11,04% на строк до 28 березня 2017 року. Для забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком і відповідачкою 29 березня 2007 року укладений договір іпотеки, згідно з яким остання передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконала, позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KILOGA00000088 від 29 березня 2007 року у розмірі 50795,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 405852 грн. 29 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідачку та інших проживаючих осіб з указаної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 червня 2012 року вищезазначені справи об'єднано в одне провадження.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, в розмірі 71868,62 доларів США, що за курсом НБУ становить 572074 грн. 19 коп., а також заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 в розмірі 50795,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 405852 грн. 29 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 з укладенням договору купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку. Виселено ОСОБА_1 з усіма проживаючими з нею особами із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 26 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KILOGA00000098, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 57300 доларів США зі сплатою 11,04% річних із кінцевим терміном повернення кредиту 25 липня 2017 року.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 26 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Як убачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором станом на 18 квітня 2011 року утворилась заборгованість в розмірі 70122,44 доларів США, що за курсом НБУ становить 558875 грн. 85 коп., яка складається: 45863,65 доларів США - заборгованість по кредиту; 13220,69 доларів США - заборгованість по відсотках; 2100 доларів США - заборгованість по комісії; 5569 доларів США - пеня; 31,40 доларів США - штраф (фіксована частина); 3337,67 доларів США - штраф (процентна складова).

Установлено також, що 29 березня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" уклало з ОСОБА_4 кредитний договір № KILOGA00000088, згідно з яким останній надано кредит у сумі 38000 доларів США зі сплатою 11,04 % на строк до 28 березня 2017 року. Для забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між сторонами 29 березня 2007 року укладений договір іпотеки, згідно з яким відповідачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконала, внаслідок чого станом на 12 березня 2012 року виникла заборгованість за кредитним договором № KILOGA00000088 від 29 березня 2007 року в розмірі 50795,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 405852 грн. 29 коп., яка складається: 31982,70 доларів США - заборгованість по кредиту; 9338,69 доларів США - заборгованість по відсотках; 1744,17 доларів США - заборгованість по комісії; 5280,86 доларів США - пеня; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 2417,32 доларів США -штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитними договорами, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" має право на стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення відповідачки разом із усіма проживаючими з указаної квартири.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до процедури продажу, визначеної у ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду УКраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальної реалізації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, але резолютивна частина рішення не відповідає зазначеним вимогам закону та вказаним роз'ясненням постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних саправ, зокрема, у резолютивній частині рішення не зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, визначаючи загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем була подана уточнена позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором № KILOGA00000098 від 26 липня 2007 року та визначений інший розмір заборгованості станом на 18 квітня 2011 року в сумі 70122,44 доларів США, що за курсом НБУ становить 558875 грн. 85 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зміні з викладенням абзацу 1 резолютивної частини у наступній редакції: "У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0GA00000088 від 29 березня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, в розмірі 405852 грн. 29 коп.; кредитним договором № KIL0GA00000098 від 26 липня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, в розмірі 558875 грн. 85 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за відповідними договорами іпотеки, укладеними між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, - квартиру АДРЕСА_1. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна".

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині виселення відповідачки з усіма проживаючими з нею особами із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільниють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснююється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

При цьому пред'явлення позову не є пред'явленням вимоги відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку", оскільки на момент звернення ПАТ КБ "ПриватБанк" до суду із позовом про виселення, його права повинні бути порушені відповідачем шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення. Наявність письмової вимоги про звільнення житлового приміщення є обов'язковою умовою при задоволенні позову про виселення із іпотечного житла.

При ухвалені рішення суд першої інстанції не перевірив, чи дотримано банком цього порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачкою письмової вимоги про добровільне звільнення квартири, яка є предметом іпотеки.

Не можна погодитися з доводами позивача про направлення відповідачці письмової вимоги про добровільне її виселення, що підтверджується реєстром поштових відправлень, оскільки зазначений доказ не підтверджує вручення письмової вимоги іпотекодержателя.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у зв'язку з недотриманням вищезазначеної процедури у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, ухвалюючи рішення про виселення всіх осіб, які проживають з ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції не врахував, що позивачем не заявлено позовних вимог до конкретних осіб, які проживають у квартирі, та доказів одержання кожним із цих осіб вимоги іпотекодержателя про виселення у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не має.

За таких обставин рішення суду в частині звернення стягнення слід змінити, викласти резолютивну частину в цій частині в іншій редакції, а рішення суду в частині задоволення позову про виселення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про виселення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення відмовити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, виклавши абзац 1 резолютивної частини у наступній редакції:

"У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KIL0GA00000088 від 29 березня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, в розмірі 405852 грн. 29 коп.; кредитним договором № KIL0GA00000098 від 26 липня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, в розмірі 558875 грн. 85 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за відповідними договорами іпотеки, укладеними між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та ОСОБА_1, - квартиру АДРЕСА_1. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.В. Шахова

Л.Д.Поливач